Ухвала суду № 28079381, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10873/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №117 від 09 липня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №117 від 09 липня 2012 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що на АЗС № 07003/0 споживачам була доступна достовірна інформація про дату виготовлення, найменування та місцезнаходження виробника товарів, основні властивості, правила і умови ефективного і безпечного використання, строк придатності товарів, зазначених у додатку № 7 до Акту перевірки №000143 від 25.05.2012 року. Дана інформація міститься в паспортах якості та сертифікатах відповідності, які оглядались посадовими особами Інспекції в ході перевірки, тому висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області 25 травня 2012 року було проведено планову перевірку стану дотримання законодавства про захист прав споживачів на АЗС № 07003/0 Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» за адресою: м.Херсон, вул. Будьонного, 1.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 000143 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 25 травня 2012 року та винесено постанову № 117 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»від 09 липня 2012 року.

Згідно з Постановою та на підставі Акта перевірки встановлені такі порушення законодавства: відсутня доступна, достовірна, своєчасна та необхідна інформація на продукцію, що зазначена у п. 1-2 додатку № 7 до Акта перевірки про дату виготовлення товару, найменування та місцезнаходження виробника товару, основні властивості, правила і умови ефективного використання, строк придатності, інформація надана російською мовою.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 2 статті 26 вищезазначеного Закону, результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 61) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування ( абзац 2 частини 1 статті 15 Закону).

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію ( абзац 4 частини 1 статті 15 Закону).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови ( абзац 6 частини 1 статті 15 Закону).

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про захист прав споживачів», продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством. Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється. Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною, визначається цим Законом та іншими законодавчими актами.

Крім того, відповідно до пункту 16 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані забезпечити реалізацію прав споживачів, визначених Законом України «Про захист прав споживачів», виконувати ці правила та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

Згідно пункту 17 зазначеного Порядку, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Відповідно до пункту 21 вказаного Порядку, суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Відповідно до Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 19 від 16 січня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 року за № 52/1856, об'єктами сертифікації в державній системі сертифікації УкрСЕПРО є продукція, що: вироблена в Україні; ввозиться в Україну і ввозиться в Україну і зазначена заявником як така, що відповідає чинним в Україні нормативним документам; ввозиться в Україну і не зазначена заявником як така, що відповідає чинним в Україні нормативним документам, але може бути ідентифікована як така, що повинна відповідати чинним в Україні нормативним документам на аналогічну продукцію.

Згідно пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

В інформації про нафтопродукти зазначаються: їх назва; дані про їх основні властивості; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами; ціна та умови їх придбання; відомості про умови їх зберігання; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.

Пунктом 29 зазначених Правил заборонено приймати нафтопродукти на АЗС у разі, зокрема, неналежного оформлення або відсутності товарно-транспортної накладної; невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів; відсутності паспорта якості нафтопродукту або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, не зазначені усі показники якості); відсутності копії сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Пунктом 32 вказаних Правил передбачено, що у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності виду продукції.

Актом перевірки встановлено, що стосовно бензину автомобільного А-95 Formula Green petrol та палива дизельного Formula Blue марка С, вид ІІ, масова частка сірки 0,0050 %, відсутня повна, необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про дату виготовлення, найменування виробника і місце його знаходження, основні властивості, правила і умови ефективного і безпечного використання, строк придатності.

З матеріалів перевірки вбачається, що стосовно бензину автомобільного А-95 Formula Green petrol та палива дизельного Formula Blue diesel марка С, вид ІІ, яке реалізувалось на АЗС №07003/0 Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»під час перевірки позивачем відповідно надано: - сертифікат відповідності № UA1.117.0088937-11 терміном дії з 08 липня 2011 р. до 07 липня 2013 року та додаток 1 до даного сертифікату від 08 липня 2011 р. та паспорт якості № 7FP/Ц-387XPC/0512 від 7 травня 2012 року на бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро виду І клас В; - сертифікат відповідності № UA1.039.0129341-10 терміном дії з 18 жовтня 2010 року до 22 березня 2015 року та паспорт якості № 8F/Ц-388XPC/0512 від 08 травня 2012 року на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ (вміст сірки не більше 50,0 мг/кг).

Позивач, на підтвердження вимог, зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях, вказував, що на АЗС № 07003/0 споживачам була надана доступна та достовірна інформація про дату виготовлення, найменування та місцезнаходження виробника товарів, а саме: бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро клас С вид І зі вмістом барвника, миючої присадки Kerоpur 3458N та палива дизельного підвищеної якості Євро марка С вид І зі вмістом барвника, миючої присадки Kerоpur-DP 4510, однак зазначаючи документи, які містять дану інформацію, посилається на сертифікати відповідності та паспорти якості, зазначені вище. З огляду на розбіжності в найменуваннях пального, яке зазначається в позовній заяві і додаткових поясненнях та долучених до матеріалів справи документах, суд, встановлюючи повноту, доступність, достовірність та своєчасність надання інформації про товар - бензин автомобільний А-95 Formula Green petrol та паливо дизельне Formula Blue diesel марка С, вид ІІ, бере до уваги надані позивачем під час проведення перевірки документи - сертифікати відповідності та паспорти якості, зазначені вище.

Проте, дані документи засвідчують якісні, кількісні характеристики та іншу інформацію щодо бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду І клас В, який відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 та палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ, яке відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007, і в них не йде мова про нафтопродукти під брендовою назвою Formula Green petrol та Formula Blue diesel.

В той же час, позивачем була надана інформація, оформлена письмовим документом без належного затвердження суб'єктом господарювання, відповідно до якого: - бензин автомобільний А-95 Formula Green petrol одержано шляхом змішуваня бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро з присадкою Kerоpur 3458 N в кількості 0,462 кг на 1 т бензину і барвником Sudan Green 990 Liquid в кількості 0,05 кг на 1 т бензину за допомогою установки змішування і розчинення рідини в потоці УСЖ-01М.ПС; - паливо дизельне Formula Blue diesel одержано шляхом змішуваня палива дизельного підвищеної якості (Євро) з присадкою Kerоpur DP 4510С в кількості 0,17 кг на 1т дизельного палива і барвником Sudan Blue 673 Liquid 0,055 кг на 1т дизельного пального за допомогою установки змішування і розчинення рідини в потоці УСЖ-01М.ПС.

Крім даного інформаційного документу, жодного нормативного документу, який встановлює умови удосконалення якості дизельного палива на час перевірки позивачем надано не було.

В додаткових письмових поясненнях, наданих суду, щодо реалізації нафтопродуктів з додаванням миючих присадок та барвників позивач зазначав, що: - удосконалення якості бензину автомобільного на нафтобазі ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»(Херсонська область, м. Цюрюпінськ, вул. Промислова, 11) відбувається на підставі Технологічного регламенту №33500195.003-2010, який затверджено ДП Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», що входить до сфери управління Міненерговугілля; - удосконалення дизельного палива на нафтобазі ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»(Херсонська область, м. Цюрюпінськ, вул. Промислова, 11) відбувається на підставі Технологічного регламенту №33500195.044-2010, який затверджено ДП Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА», що входить до сфери управління Міненерговугілля.

Суд першої інстанції дослідивши надані Технологічні регламенти, вірно встановив наступне: - Технологічний регламент №33500195.003-2010 містить лише титульну сторінку, а повноцінно надано інший Технологічний регламент № 32245025.003-2007 удосконалення якості автомобільних бензинів А-95 та А-98 згідно з EN 228 в умовах ДП «ВИК ОИЛ-КИЇВ»; - Технологічний регламенту №33500195.004-2010 також містить лише титульну сторінку, а повноцінно надано інший Технологічний регламент № 32245025.004-2007 удосконалення якості дизельного палива згідно з EN 590 в умовах ДП «ВИК ОИЛ-КИЇВ».

Повноцінно надані регламенти узгодженого директором ДП «УкрНДІНП «МАСМА» та затверджено генеральним директором ДП «ВИК ОИЛ-КИЇВ». На дані регламенти відсутні жодні посилання позивача в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Крім того, позивачем не доведено, на яких умовах співпрацює СП ТОВ «КЕРШЕР» з ДП «ВИК ОИЛ-КИЇВ» щодо удосконалення палива. Наданий договір № 797-10/У про передачу права власності на знаки для товарів і послуг від 01 квітня 2010 року між Дочірнім підприємством «ВИК ОИЛ-КИЇВ» та Спільним Українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»не встановлює прав та обов'язків для сторін щодо удосконалення палива, а лише надає право правонаступнику за цим договором використовувати передані знаки, серед яких є Formula Green petrol та Formula Blue diesel, у власній господарській діяльності.

Також, проаналізувавши положення даних регламентів, суд першої інстанції вірно встановив, що удосконалення якості автомобільних бензинів А-95 згідно з EN 228 та дизельного палива згідно EN 590 здійснюється ДП «ВИК ОИЛ-КИЇВ»за допомогою установки змішування та розчинення рідин у потоці марки УСЖ-01М.ПС здійснюється з метою отримання бензинів автомобільних Formula petrol згідно з ТУ У 23.2-32245025-001:2007 та дизельного палива Formula Blue diesel DT згідно з ТУ У 23.2-32245025-002:2007. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про анулювання реєстрації технічних умов»від 23 березня 2012 року №397 та від 15 березня 2012 року № 327, ТУ У 23.2-32245025-001:2007 на бензини автомобільні Formula petrol та ТУ У 23.2-32245025-002:2007 на дизельне паливо Formula Blue diesel DT анульовано.

Беручи до уваги встановлені відомості щодо Технологічних регламентів № 32245025.004-2007 та № 32245025.003-2007, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність належним чином оформленого нормативного документа у СП ТОВ «КЕРШЕР» на удосконалення якості автомобільних бензинів та дизельного пального.

Позивач також зазначає, що миюча присадка Kerоpur-3458 N та Kerоpur DP 4510 виробництва фірми BASF (Німеччина) дозволені до використання в Україні на підставі Рішення Технічного комітету з допуску до застосування продуктів нафтопереробки та нафтохімії ТК «НАФТА-СТАНДАРТ»Мінтопенерго № 412 від 25.12.2007 року та Додатку №10/10-195 від 26.02.2009 року до Рішення Технічного комітету з допуску до застосування продуктів нафтопереробки та нафтохімії ТК «НАФТА-СТАНДАРТ»Мінтопенерго № 412 від 25.12.2007 року.

Дослідивши дані документи, що Kerоpur-3458 N в концентрації не більше 0,07 % і барвник Sudan Green 958L в концентрації не більше 0,1 г/л та оpur DP 4510 в концентрації не більше 0,02 % з барвником Sudan Blue 673 L в концентрації не більше 0,1 г/л допущено до застосування в умовах ДП «ВИК ОИЛ-КИЇВ». Доказів щодо допущення застосування даного засобу саме Спільним Українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»позивачем не надано.

Відповідно до пункту 4.1 розділу четвертого ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови»бензини мають відповідати вимогам цього стандарту, їх треба виготовляти за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 розділу четвертого ДСТУ 4839:2007 встановлено, що для покращення експлуатаційних показників якості бензинів дозволене уведення присадок та добавок, допущених до застосування у встановленому порядку, і вони не повинні містити фосфор.

Згідно з розділом першим ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови»дозволено виготовляти дизельне паливо з присадками та добавками, допущеними до застосування у встановлену порядку.

Пунктом 4.1. даного Стандарту встановлено, що дизельне паливо має відповідати вимогам цього стандарту, його треба виготовляти за технологічною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

Таким чином жодного документу, який би підтверджував належне застосування присадок та добавок та механізм їх застосування позивачем на підтвердження обґрунтованості своїх вимог не надано.

Щодо посилання позивача на лист ДП Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»№ 10/10-924 від 07.08.2012 року в якому зазначається, що палива до яких додано мийні присадки та барвники, не підлягають повторній (додатковій) сертифікації на відповідність вимогам ДСТУ 4840:2007 та ДСТУ 4839:2007, необхідно зазначити наступне.

Крім відомостей, зазначених у листі та на які посилається позивач, у ньому також зазначається, що в паспортах якості на вказані нафтопродукти необхідно зазначати інформацію про наявність в них присадок та барвників, їх найменування та кількість.

Паспорт якості № 7FP/Ц-387XPC/0512 від 7 травня 2012 року, який надано на бензин автомобільний А-95 Formula Green petrol, містить вищевказану інформацію, однак зазначена в ньому дата виготовлення -21.04.2017 -не може відповідати дійсності; у висновку зазначається про відповідність автомобільного бензину якості Євро виду І класу С ДСТУ 4839:2007, хоча паспорт видано на автомобільний бензин підвищеної якості А-95 Євро виду І класу В; не зазначено гарантійного терміну зберігання.

В паспорті якості № 8F/Ц-388XPC/0512 від 08 травня 2012 року, який надано на паливо дизельне Formula Blue diesel марка С, вид ІІ не зазначена інформація про наявність у нафтопродукті присадок та барвників, їх найменування та кількість, висновок підтверджує, що паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С вид ІІ відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007, жодної необхідної інформації про товар «паливо дизельне Formula Blue diesel марка С, вид ІІ»не міститься.

Таким чином, інформація на бензин автомобільний А-95 Formula Green petrol та паливо дизельне Formula Blue diesel марка С, вид ІІ надана позивачем, в тому числі сертифікат відповідності та паспорт якості, не є повною, достовірною та своєчасною, що, в свою чергу, порушує права споживача та суттєво обмежує споживача у здійсненні усвідомленого та компетентного вибору товару.

Інші доводи позивача не спростовують виявлені відповідачем порушення в частині інформації стосовно бензина автомобільного А-95 Formula Green petrol та палива дизельного Formula Blue diesel марка С, вид ІІ.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність застосування відповідачем до Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» штрафу в розмірі 80 206,54 грн. відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спільного Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.