Ухвала суду № 28078340, 12.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року справа №2а/1270/3824/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Гімон М.М., Карпушова О.В., секретар судового засідання Гуринович А.Б., за участю представника позивача Петрощук К.В., представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/3824/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000112306, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000112306.

В позові зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта позапланової документальної виїзної перевірки від 21.10.2011 р. з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року. Не погоджуючись з висновками акта позивач 28.10.2011 р. надав на нього заперечення. Відповідачем проведено перевірку питань, що стали предметом заперечень, про що складено акт від 17.11.2011 р. На вказаний акт позивачем також надано заперечення.

Отримавши податкове повідомлення-рішення 25.11.2011 р., позивач звертався із скаргами до ДПА Луганської області,

та Державної податкової служби України. Рішеннями вказаних органів від 02.02.2012 р. та від 20.04.2012 р., відповідно, оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у порушення встановленого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України без урахування наданих позивачем 21.11.2011 заперечень.

Не погоджуючись із висновками актів перевірок від 21.10.2011 р. та 17.11.2011 р., позивач вказує, що актом від 21.10.2011 р. відповідачем встановлено завищення товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року в розмірі 8 554 641,60 грн. у зв'язку з порушенням вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Такий висновок відповідача, на думку позивача, ґрунтується виключно на тому, що в податкових деклараціях з ПДВ з січня по липень 2011 року Товариством не відображено рішення про зарахування йому у повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань цього періоду. А саме, в рядку 23.2 декларацій, сума не зазначена. Бюджетному відшкодуванню підлягає лише сума податкового кредиту попереднього періоду (тобто такого, що безпосередньо передує звітному), яка була сплачена постачальникам у цьому ж періоді. Тобто, відповідач неправомірно вважає, що оскільки Товариством у період з січня по липень 2011 року не приймалось рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника чи у зарахування до майбутніх платежів, позивач не має права заявляти таку суму до відшкодування у повному обсязі у декларації за липень 2011 р. та вважається, що платник добровільно відмовився від отримання суми бюджетного відшкодування у зменшення суми податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Позивач вважає, що неправомірність цього висновку відповідача ґрунтується безпосередньо на неправильному тлумаченні податковим органом приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 200 Податкового кодексу України. Зазначені нормативно-правові акти не містять зобов'язання платника податку заявляти суму від'ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування одразу ж в наступному періоді, в якому виникло від'ємне значення ПДВ. Позивач вважає, що Закон не обмежує платника у праві заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Єдиною умовою для отримання бюджетного відшкодування є фактична сплата податку.

Саме платник податку, відповідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає органу податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, що і було відображено позивачем у податковій декларації за липень 2011 року.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0000112306.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/3824/2012 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 21 листопада 2011 року форми «В1» № 0000112306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 554 641,60 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що під час позапланової виїзної документальної перевірки встановлено, що ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» в порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 8554641,60 грн. Так в деклараціях з січня по липень 2011 р. позивачем не відображено рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань цього періоду. Тобто, оскільки позивачем не приймалось рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок чи у зарахування до майбутніх платежів, він не має права заявляти таку суму до відшкодування у повному обсязі у декларації за липень 2011 р., та вважається, що платник добровільно відмовився від отримання суми бюджетного відшкодування у зменшення суми податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Також зазначено, що висновки акту перевірки про виявлені порушення ґрунтуються на висновках акту перевірки від 19.10.2011 р. за період липень 2010 р. - червень 2011 р.

ДПІ не заперечує, що ст. 200 ПК України визначено право платника на отримання бюджетного відшкодування. В той же час, податковий орган звертає увагу, що п. 200.6 ст. 200 цього кодексу визначено, у який спосіб може бути реалізовано право самим платником, на рахунок у банку або в рахунок майбутніх платежів, тобто визначає спосіб реалізації цього права.

Також в ході перевірки встановлено, що позивач безпідставно включив до складу бюджетного відшкодування ПДВ суму, яку не підтверджено фактичною сплатою у ціні товару продавцю у розмірі 2338905,17 грн.

Крім того, вказує що судом не з'ясовано чи були в наявності документи, що спростовують висновки податкового органу і надані суду, під час перевірки, а також при прийняття спірного рішення судом не визначено та не досліджено під час судового засідання документів за якими операціями вони складені.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик», ідентифікаційний код 36221647 зареєстровано Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09.01.2009., внесено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 12.01.2009 ( т. 2 а.с. 131-148).

22 серпня 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість (ПДВ) за липень 2011 року із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 9 700 356,00 грн. на рахунок платника у банку із відображенням рішення про повернення цієї суми в рядку 23.1 декларації (т. 2 а.с. 172-182).

Відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області з 04.10.2011 по 21.10.2011 проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2011 року, про що складено акт за № 1928/23/36221647 від 21.10.2011 р. (т. 1 а.с. 9-33), у висновку якого зазначено про підтвердження відображеного позивачем у декларації за липень 2011 бюджетного відшкодування в сумі 1 145 714,40 грн. Також акт містить висновок про те, що в порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року у розмірі 8 554 641,60 грн. (т. 1 а.с. 16).

На підставі акта перевірки від 21.10.2011 р. відповідачем 21.11.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000112306 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8 554 641,60 грн. (т. 1 а.с. 40).

Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби є правонаступником Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

До 01.01.2011 р. платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168).

З 01.01.20011 р. ввідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. ( п. 58.1. ст. 58 ПК України).

Відповідно п. 200.10.ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктами 200.11, 200.14. ст. 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки від 21.10.2011 року, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на наступних твердженнях:

1. Внаслідок порушень, які викладено в акті планової виїзної перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647, а саме:

пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону 168, позивачем завищено суму податкового кредиту за липень 2010 року на суму 3778,96 грн., за серпень 2010 - на суму 12714,48 грн., за вересень 2010 - на суму 4431,60 грн., за жовтень 2010 - на суму 6593,60 грн., за грудень 2010 - на суму 1232,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на суму 3626,60 грн.;

пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 та п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивачем занижено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 6 192 908,03 грн., у тому числі за:

вересень 2010 р. в сумі 1 893 240,20 грн.; жовтень 2010 р. - 433 767,20 грн.; листопад 2010 р. - 619 362,03 грн.; січень 2011 р. - 249 263,72 грн.; лютий 2011 р. - 330 569,97 грн.; березень 2011 р. - 32 770,72 грн.; квітень 2011 р. - 934 211,25 грн.; травень 2011р. - 956 852,07 грн.; червень 2011 р. - 742 870,87 грн.

2. В порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, позивач безпідставно включив до складу

бюджетного відшкодування ПДВ суму, яку не підтверджено фактичною сплатою у розмірі 2 329 357,33 грн.

В акті перевірки від 21.10.2011 р. відповідачем зазначено, що саме ці порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року у розмірі 8 554 641,60 грн.

В свою чергу, висновки податкового органу, що викладені в акті планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р. за № 1901/23-36221647 від 19.10.2011 р. (т. 1 а.с. 59-122) обумовлені тим, що станом на 28.09.2011 серед постачальників позивача виявлено платників, якими надано ризиковий кредит у липні 2010 р. на суму 1 248 489,11 грн., у серпні 2010 р. - 276649,95 грн., у вересні 2010 р. - 26291,99 грн., у жовтні 2010 р. - 62733,51 грн. в тому числі: ТОВ «Луганська електротехнічна компанія», ПП «Луганськенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ», ВАТ «Об'єднання Склопластик», ТОВ «Інкор і Ко», ТОВ «Укрхімтрейд». ТОВ «ПК Адамас», ПП «Лабірінт-С». Відповідей на запити до відповідних податкових органів на проведення зустрічних звірок не отримано.

В акті, з посиланням на норми ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, зазначено також про укладання позивачем правочинів, які не спричинили настання реальних наслідків, з ТОВ «Тродос плюс», ТФК «Юпітер», ТОВ «ВІТНА», ПП «Інтенція», оскільки не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових та виробничих потужностей економічно необхідних для здійснення господарських операцій, що встановлено іншими податковими органами під час здійснення перевірок вказаних підприємств.

Крім того, виходячи зі змісту акта перевірки від 19.10.2011 р., де відповідачем зазначено, що у період з липня 2010 року по червень 2011 року (за виключенням листопада 2010) позивачем декларувалось від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідач вказує, що маючи право заявити бюджетне відшкодування з ПДВ починаючи з вересня 2010 року, таке право позивачем не декларувалось, тобто призвело до заниження суми бюджетного відшкодування. Тому в силу норм ст. 7 Закону 168 та ст. 200 ПК України вважається, що платник добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування, та така сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, підставами для зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування стали висновки податкового органу про відсутність документального підтвердження фактичної сплати ПДВ, укладення позивачем угод. які не спричинили правових наслідків, та висновки про відсутність у позивача права включати суми від'ємного значення попередніх податкових періодів до декларації за липень 2011 року.

При цьому, як у акті перевірки від 21.10.2011 р. так і в акті перевірки від 19.10.2011 р. відповідач зазначає, що перевіркою нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодеку.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів звертає увагу, що про порушення строків включення сум до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних в актах перевірок не зазначено.

Аналогічні норми містила і ст. 7 Закону 168, який, як зазначалось вище, визначав порядок нарахування та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р. віднесено до податкового кредиту суми податків за господарськими операціями постачання, купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, отримання транспортних послуг, в тому числі перевезення, зберігання транспортних засобів, послуг зв'язку, послуг з ремонту та обслуговування оргтехніки, виготовлення бланків, штампів та печаток, будівельно-ремонтних послуг та інше.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи, договори, акти виконаних робіт (прийнятих послуг), накладні, податкові та видаткові накладні, рахунки, вантажні митні декларації, прибуткові ордери.

Оцінюючи дотримання позивачем норм, які регулюють порядок віднесення сум податку до податкового кредиту, суд враховує, що, як зазначалось в акті перевірки від 19.10.2011 р. , відповідач підтверджує правомірність та повноту формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 7 937 294,00 грн. та податкового кредиту в сумі 17 637 651,00 грн. (стор. 23, 28 акта від 19.10.2011). Відтак, підтвердженим є і заявлене до відшкодування від'ємне значення між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобов'язань в розмірі 9 700 356,00 грн.

Колегія судів звертає увагу, що у актах перевірок, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не зазначено, по яких саме господарських операціях позивача відсутнє фактичне підтвердження сплати податку, не зазначено це і в апеляційній скарзі.

Разом із тим, позивачем в якості доказів оплати ПДВ за господарськими операціями, які стали підставою для формування податкового кредиту до матеріалів справи надано банківські виписки (т. 17 а.с.2-250, т. 18 а.с.2-151, т. 19 а.с. 2-250, т. 20 а.с. 2-250, т. 21 а.с.2-249, т. 22 а.с. 2-99), що, на думку суду, спростовує висновки податкового органу, вказані в акті перевірки від 21.10.2011 р., про безпідставне включення до складу бюджетного відшкодування суми 2 329 357,33 грн., як непідтверджену фактичною оплатою.

При цьому, сума фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах (11 375 890,39 грн.) перевищує суму, заявлену до бюджетного відшкодування (9 700 356,00 грн.).

Не підлягають врахуванню й твердження податкового органу про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку за нікчемними правочинами.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Так, згідно п. п . 200.1., 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість.

Обмеження на отримання бюджетного відшкодування визначені п. 200.5. ст. 200 ПК України.

Так, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивач не відноситься до осіб, зазначених у п. 200.5. ст. 200 ПК України.

Пунктом 200.6. ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з п.п. 200.7., 200.8., 200.9. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону;

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції , що норми п.п. 200.3, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 ст. 200 ПК України спростовують твердження відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю відображення рішення про повернення сум від'ємного значення у відповідних рядках декларацій з ПДВ (на рахунок у банку або в рахунок майбутніх платежів) за попередні періоди, позивач втратив право на бюджетне відшкодування, оскільки приписами ст. 200 ПК України прийняття рішення про повернення суми бюджетного відшкодування або про зарахування належної йому суми у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, чітко визначено як право платника.

Наявні у матеріалах справи декларації позивача з ПДВ підтверджують, що сума, заявлена до відшкодування у декларації за липень 2011 року в розмірі 9 700 356,00 грн., складається з сум залишків від'ємного значення різниць між сумами податкових зобов'язань та сум податкового кредиту попередніх податкових періодів з липня 2010 року по червень 2011 року, та включено послідовно до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, та загальна сума яких і була відображена у рядку 24 декларації за червень 2011 року.

У декларації з ПДВ за липень 2011 року зазначену суму перенесено до рядка 22 декларації, як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та заявлено до відшкодування на рахунок позивача у банку із зазначенням у рядку 23.1 декларації (т. 2 а.с. 172-237, т. 3 а.с.1-80).

На підставі наведеного, колегія суддів робить висновок, що позивач задекларував за липень 2011 року суму від'ємного значення до відшкодування, правомірно скориставшись належним йому правом.

Щодо доводів апелянта стосовного того, що оскільки позивачем не заявлялась до бюджетного відшкодування сума від'ємного значення попередніх податкових періодів, то слід вважати, що позивач добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування, то колегія суддів не може з ними погодитись.

Так, пп. «а» п. 200.14. ст. 200 ПК України, передбачено, якщо за результатами перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Тобто, обставиною, яка надає підстави вважати, що платник відмовляється від бюджетного відшкодування, є лише випадок, у якому сума бюджетного відшкодування, нарахована податковим органом, перевищує суму бюджетного відшкодування, яку визначено платником.

В даному випадку, мова йде саме про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, заявленої у декларації з ПДВ за липень 2011 року, тобто, норми п. «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України на які посилається апелянт у даному випадку застосуванню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкового повідомленя - рішення від 21.11.2011р. .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/3824/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 14.12.2012 р..

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: М.М. Гімон

О.В. Карпунова