Ухвала суду № 28078353, 19.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року справа №2а/0570/13937/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Гуринович А.Б.

за участі представника позивача Бузивської Н.М.

представника відповідача Проскуріна В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. в справі № 2а/0570/13937/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «МК «Азовсталь») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - СДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000731510/21275/15-17/1-1/00191158 від 05.10.2012 р., в обґрунтування якого зазначило, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1116008 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 р. у зв'язку із встановленням в ході камеральної перевірки з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок в декларації за липень 2012 р., оформленої актом перевірки № 375/15-17/1-1-00191158 від 19.09.2012 р., порушень податкового законодавства. Позивач вказує, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 р. різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту мала від'ємне значення та становила 161484086 грн., сума податку на додану вартість, фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів (послуг) у червні 2012 р., становила 178520093,80 грн., тому позивач вказував на наявність правових підстав для надання бюджетного відшкодування та безпідставності зменшення такої суми.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. позов задоволений, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000731510/21275/15-17/1-1/00191158 від 05.10.2012 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1116008 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні судом першої інстанції норм Податкового кодексу України в частині, яка регулює порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а також ст. ст. 11, 69, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Порушення норм матеріального права полягають у неврахуванні судом, що платник податків має право отримати бюджетне відшкодування, якщо ним отримано товар та здійснена оплата за цей товар. При цьому відшкодуванню підлягає лише оплачена в попередніх періодах частина від'ємного залишку попереднього періоду, а неоплачена частина переноситься у наступні податкові періоди. В даному випадку частина залишку від'ємного значення, яка нібито сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг), в сумі 1116008 грн. не підтверджується відповідними розрахунковими документами, оскільки надані до перевірки платіжні доручення не відповідають вимогам п. 3.8 вказаної вище Інструкції, оскільки в них не зазначені періоди, в яких отримані товарі, що оплачувались. Тобто, платіжні доручення не відповідають визначенню «платіжне доручення» в розумінні п. 1.4 Інструкції та первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджена структура сплачених позивачем сум податку на додану вартість, не з'ясовано питання, чи були сплачені саме ті суми податку на додану вартість, з яких складається податковий кредит червня 2012 р. Не з'ясування вказаних обставин свідчить по порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ проведена камеральна перевірка ПАТ «МК «Азовсталь» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2012 р., за наслідками якої складений акт від 19.09.2012 р. № 375/15-17/1-1-00191158.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року на 1116008 грн. у зв'язку з не підтвердженням факту сплати частини залишку від'ємного значення за червень 2012 р. на вказану суму.

Відповідачем на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000731510/21275/15-17/1-1/00191158 від 05.10.2012 р., яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2012 р. в розмірі 1116008 грн.

Як вбачається із поданої ПАТ «МК «Азовсталь» до СДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 р., різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту мала від'ємне значення та становила 161484086 грн. (рядок 19). Дана сума зарахована платником податків до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 20.2).

За наслідками господарської діяльності у липні 2012 р. позивачем 17.08.2012 р. подана до СДПІ податкова декларація з податку на додану вартість, в якій позивачем задекларований залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 161484086 грн. (рядок 21). З урахуванням відсутності позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням сум податку, яка підлягає сплати до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 161484086 грн. (рядок 22). Розрахована позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 р. на рахунок платника у банку складає 161484086 грн. (рядки 23, 23.1).

Задля отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2012 р. ПАТ «МК «Азовсталь» подані СДПІ розрахунок коригування сум податку на додану вартість (додаток Д1), довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є висновок відповідача про не підтвердження фактичної сплати позивачем у червні 2012 р. постачальникам частини залишку від'ємного значення в сумі 1116008 грн. Такий висновок органу державної податкової служби ґрунтується на тому, що в ході перевірки неможливо встановити факт сплати саме цієї частини від'ємного значення та встановити факт участі у розрахунку бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів, оскільки у виписках банків вказується сплата по договору, згідно з яким відбулась поставка.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правильності обчислення позивачем суми бюджетного відшкодування, підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість в ціні постачальникам товарів (послуг).

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

ПАТ «МК «Азовсталь» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 р. задекларована сума податкового кредиту в розмірі 357278616 грн.

З розрахункових документів (платіжних доручень), які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що ПАТ «МК «Азовсталь» у червні 2012 р. здійснена оплата товарів (послуг) постачальникам на загальну суму 861716363,35 грн., в тому числі податок на додану вартість - 178520093,80 грн.

Різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у червні 2012 р. має від'ємне значення та становить 161484086 грн. (рядок 19). Дана сума зарахована платником податків до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 20.2).

Сума фактично сплаченого позивачем постачальникам податку на додану вартість в ціні товару у червні 2012 р. в розмірі 161484086 грн., яка віднесена позивачем до складу від'ємного значення червня 2012 р. та зарахована до складу податкового кредиту липня 2012 р., підтверджена відповідними платіжними документами, податковими накладними.

За наслідками господарської діяльності у липні 2012 р. позивачем 17.08.2012 р. подана до СДПІ податкова декларація з податку на додану вартість, в якій позивачем задекларований залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 161484086 грн. (рядок 21). З урахуванням відсутності позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням сум податку, яка підлягає сплати до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 161484086 грн. (рядок 22). Розрахована позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 р. на рахунок платника у банку складає 161484086 грн. (рядки 23, 23.1).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 цього кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; ( Підпункт "а" пункту 200.4 статті 200 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3609-VI від 07.07.2011, N 4834-VI від 24.05.2012 )

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як в ході перевірки, так й в процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, орган державної податкової служби визнав правильність формування позивачем податкового кредиту червня 2012 р. На є також спірним питання підтвердження формування податкового кредиту позивачем податковими накладними, а також іншими первинними документами. Податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідного податкового періоду.

Спірним питанням в даному випадку є не підтвердження суми від'ємного значення в розмірі 1116008 грн. належними платіжними документами через не зазначення у платіжних дорученнях періоду, в якому отримані товари. Відповідач при цьому вказує на порушення позивачем вимог п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

У відповідності до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, в платіжних дорученнях в реквізиті «Призначення платежу» платник повинен вказувати інформацію про платіж (на які цілі здійснюється перерахування) та найменування документу, на підставі якого здійснюється перерахування коштів.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення повністю відповідають вимогам п. 3.8 Інструкції, оскільки містять як зазначення призначення платежу (цілі перерахування), так у найменування документів, на підставі яких здійснюється перерахування грошових коштів.

Жодною нормою законодавства, а також жодним нормативно-правовим актом не передбачено зазначення у графі «Призначення платежу» періоду, в якому отримані товари, які оплачені даним платіжним дорученням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, насамперед, податкових накладних.

Податковим кодексом України обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну у підтвердження сплати податку покладається на платника податку - покупця та не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) доводити саме розрахунковими (платіжними) документами періоду, в яких отримані товари (послуги). Підтвердження факту отримання товару (послуг) платник повинен доводити іншими первинними документами, про відсутність яких податковий орган не зазначив в акті перевірки.

Отже, доводи апелянта стосовно того, що платіжні доручення як первинні документи не відповідають поняттям «платіжне доручення» у розумінні п. 1.4 Інструкції та «первинного документу» в розумінні ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. в справі № 2а/0570/13937/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. в справі № 2а/0570/13937/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.