Ухвала суду № 28078089, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/13955/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011

у справі № 2-а-10920/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011, позов задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові від 30.08.2010 № 0000250840/0 на загальну суму 173737, 00 грн.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2010 № 0000250840/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 173737, 00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.08.2010 № 3084/40-028/00214534, про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення полягало у неправомірному віднесенні позивачеві до складу податкового кредиту травня 2010 року податку на додану вартість у сумі 173737, 00 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Інтернет», ТОВ «Мегалайн плюс», ПП «Укрбуд-ПБК 21», ТОВ «Промхімснаб»плюс», ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України», ТОВ «Радуга», ПП «Науково-виробнича фірма «ТКС», оскільки такі накладні згідно із АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»мають статус «недійсна»або у базі відсутні.

У касаційній скарзі податкова інспекція також посилається на вказані вище обставини та на те, що судами не враховано той факт, що контрагентами позивача не задекларовано податкових зобов'язань за відповідний період, що позбавляє позивача права на податковий кредит та, відповідно, на бюджетне відшкодування.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, фактичне придбання позивачем товару не оспорюється.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит за травень 2010 року, заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування за червень 2010 року.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками товару.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло