Ухвала суду № 28077768, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-22606/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Ланченко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекс -плюс»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010

у справі № 2-а-13450/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекс -плюс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 03.12.2008 № 0000272302/0/64.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Метекс -плюс»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та порушення норм процесуального права: ст. 10, ст. 11, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 67026,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 24.11.2008 № 3454/23-309/33672366, про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування за квітень 2008 року та травень 2008 року.

Згідно із актом перевірки порушення полягало у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Біскотер»на поставку труб б/в діаметром від 219-1-2-мм у березні 2008 року, оскільки листом податкового органу від 26.06.2008 № 9630/7/23-0910 повідомлено про неможливість проведення зустрічної перевірки даного постачальника через те, що останній не знаходиться за юридичною адресою, у жовтні 2008 року прозвітував про відсутність діяльності. Посилаючись на дані обставини податковий орган робить висновок про те, що ТОВ «Біскотер»податок на додану вартість до бюджету не сплачував.

Інших фактичних та правових підстав для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування податковим органом не наведено.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту, якого платник податку (покупець) зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит. Будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит та заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

З акту перевірки, письмових заперечень на позов, апеляційної скарги податкового органу вбачається, що останній заперечував право позивача на податковий кредит за спірні періоди з підстав незнаходження постачальника позивача за юридичною адресою, що позбавило можливості провести зустріну перевірку та підтвердити сплату ним податку на додану вартість до бюджету. При цьому реальність придбання позивачем товару у вказаного постачальника податковим органом не заперечувалась.

Суд касаційної інстанції зазначає, що порушення постачальником товару певних вимог законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Судом першої інстанції, з огляду на вказані податковим органом мотиви для позбавлення позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за спірні періоди, встановлено факт звітування ТОВ «Біскотер»перед податковим органом за березень, квітень, травень 2008 року та правильно застосовано положення ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно із якими: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що податкові та видаткові накладні, платіжні документи не свідчать про реальність угод, а є лише документообігом. При цьому суд апеляційної інстанції фактично виходив лише із відомостей, наведених у наданому податковим органом листі про неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника у червні 2006 року через те, що він не знаходиться за юридичною адресою. Також суд апеляційної інстанції вказав, що згідно із законом однією з обов'язкових підстав для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Суд касаційної інстанції знаходить такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими, оскільки наведені податковим органом підстави щодо незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою та звітування ним у періоді після вчинення господарських операцій про відсутність діяння не свідчать про безтоварність господарської операції.

Висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій не обґрунтовував власну позицію щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування безтоварністю господарських операцій та не доводив суду даної обставини.

У касаційній скарзі також податковим органом не наведено доводів та доказів, якими б податковий орган оспорював безтоварність здійсненої позивачем операції з придбання товару у ТОВ «Біскотер».

Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги, з огляду на мотиви податкового органу, який не заперечував реальності факту придбання позивачем товару, правильні висновки суду першої інстанції про те, що у разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже Законом України «Про податок на додану вартість»іншого не передбачено.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метекс -плюс»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Л.В. Ланченко