Ухвала суду № 28077764, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2012 р. м. Київ К-22621/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі № 2а-26020/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор - 1»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позов задоволено повністю. Визнано незаконним податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 08.09.2009 № 0000732360/0 на загальну суму 495063, 00 грн.

Ленінська МДПІ у м. Луганську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.7.2 та п.п 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивач подав декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, де задекларував у рядку 25 бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 495063 грн.

В додатку 2 до Податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року -довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податкову періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зазначені звітні податкові періоди: травень, липень -жовтень та грудень 2008 року, в яких виникла частина залишку від'ємного значення на загальну суму 495063 грн.

Актом перевірки від 26.08.2009 № 759/23-616/31260477 зафіксовано, що позивач, у порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням вимог п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 цього Закону, занизив бюджетне відшкодування на загальну суму 495063 грн. у вказаних вище звітних попередніх періодах: травень, липень -жовтень та грудень 2008 року, в яких виникло від'ємне значення на дану суму та право на отримання бюджетного відшкодування, не заявив до бюджетного відшкодування дану суму у вказаних періодах. Оскільки позивач у періодах, в яких у нього виникло право на бюджетне відшкодування таким правом не скористався, він не може отримати відшкодування на рахунок у банку у наступних податкових періодах і таке відшкодування підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів.

Податковий орган фактично вважає, що позивач не має права включати до додатку № 2 до Податкової декларації з ПДВ залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, які сплачені як у періоді, коли сформовано податковий кредит, так і у попередніх податкових періодах.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009 № 0000732360/0, яким встановлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації з ПДВ, та збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року на 495063 грн. У даному податковому повідомленні-рішенні відповідач вказав, що відповідно до п.п. «а»п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається, що позивач добровільно відмовляється від отримання бюджетного відшкодування на суму завищення -495063 грн. і зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначається п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, яка діяла на час виникнення у платника податку від'ємного значення та права на отримання бюджетного відшкодування.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв'язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло