Ухвала суду № 28077641, 29.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року м. Київ К-20816/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Борисенко І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 року

у справі № 2а-8276/09/1/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство „Пластополімер"

до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство „Пластополімер" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009р. позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, та складено акт № 228/23-2/25135942 від 06.02.2009р.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0000202301/0, від 17.02.2009 р. № 0000202301/1 від 22.04.2009 р., та № 0000202301/2 від 23.07.2009 р.

Вказаними податковими повідомленнями -рішеннями позивачу було донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 164838 грн. в тому числі 109892 грн. основного платежу та 54946 грн. фінансових санкцій.

Перевіркою виявлені порушення позивачем вимог п.18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем включено до складу валових витрат сплачені проценти за кредитними договорами, укладеними з нерезидентами, які зареєстровані в офшорній зоні Британські Віргінські Острови у розмірі 100 %, замість 85 %, в результаті чого завищено показники валових витрат у рядку 04.13 Декларації на загальну суму 439569 гривень, занижено суму податку на прибуток підприємств, у тому числі по періодах: за І квартал 2007 року на суму 63294,00 гривень, за І півріччя 2007 року на суму 134251,00 гривень, за ІІІ квартал 2007 року на суму 193216,00 гривень, за 2007 рік на суму 269546,00 гривень, за І квартал 2008 року на суму 80025,00 гривень, за І півріччя 2008 року на суму 119304,00 гривень, за ІІІ квартал 2008 року на суму 170023,00 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим листом від 17.02.2009 р. повідомило позивача, що висновки Акту перевірки № 228/23-2/25135942 від 06.02.2009 відповідають чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23 вересня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластополімер" (позичальник) та International Business Company AMOLA TRADE LTD (кредитор) був укладений кредитний договір № 2-2005 про надання кредиту у розмірі 2 мільйонів доларів США для поповнення обігових коштів та розвитку виробництва фторполімерів строком погашення до 30 листопада 2011 року під ставку - 10 процентів річних, яка може бути переглянута за згодою сторін.

Відповідно до цього Договору, позивач зобов'язувався погасити позику та відсотки за графіком надходження і погашення кредиту та сплати процентів, що є додатком до договору. Цей договір був зареєстрований Головним управлінням Національного банку України в АР Крим, про що було видано реєстраційне свідоцтво № 357 від 14.10.2005 року за вихідним номером 09-014/10977.

05.03.2008 року у зв'язку зі зміною реквізитів кредитора та позичальника, додатком у текст договору внесено зміни до договору № 2-2005 від 23 вересня 2005 року. Головним управлінням Національного банку України в АР Крим внесено додаток № 1 від 25.03.2008 року до реєстраційного свідоцтва № 357 від 14.10.2005 року.

11.10.2005 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством КБ "Приватбанк" укладено договір № 36 про обслуговування кредиту від нерезидента, за яким банк приймає на себе функції по обслуговуванню кредиту, наданого нерезидентом International Business Company AMOLA TRADE LTD за кредитним договором № 2-2005 від 23.09.2005 року.

07.06.2006 року між позивачем (позичальником) та International Business Company AMOLA TRADE LTD (кредитор) був укладений кредитний договір № 5К-2006 про надання кредиту у розмірі 1 мільйон доларів США для поповнення обігових коштів та розвитку виробництва фторполімерів строком погашення до 26 березня 2011 року під ставку - 10 відсотків річних, яка може бути переглянута за згодою сторін.

Відповідно до цього Договору, позивач зобов'язувався погасити позику та відсотки за графіком надходження і погашення кредиту та сплати відсотків, що є додатком до договору. Цей договір було зареєстровано Головним управлінням Національного банку України в АР Крим, про що було видано реєстраційне свідоцтво № 411 від 22.06.2006 року за вихідним номером 09-014/4184.

05.03.2008 року через зміни реквізитів кредитора та позичальника, додатком у текст договору внесено зміни до договору №5К-2006 від 07.06.2006 року. Головним управлінням Національного банку України в АР Крим внесено додаток № 1 від 25.03.2008 року до реєстраційного свідоцтва від 22.06.2006 року № 411.

15.05.2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством КБ "Приватбанк" укладено договір № 48 про обслуговування кредиту від нерезидента, за яким банк приймає на себе функції по обслуговуванню кредиту, наданого нерезидентом International Business Company AMOLA TRADE LTD за кредитним договором № 5К-2006 від 07.06.2006 року.

10.05.2006 року між позивачем (позичальник) та International Business Company EUGENE FINANCE CORP. (кредитор) був укладений кредитний договір № 2006-3 про надання кредиту у розмірі 3-х мільйонів доларів США для фінансування будівництва в рамках договору про спільну діяльність від 30.11.2004 року та поповнення обігових коштів строком погашення до 05 жовтня 2008 року під ставку - 10 процентів річних, яка може бути переглянута за згодою сторін.

Відповідно до цього Договору, позивач зобов'язувався погасити позику та відсотки до 05 жовтня 2008 року, погашення відсотків здійснюється за графіком, що є додатком до договору. Цей договір був зареєстрований Головним управлінням Національного банку України в АР Крим, про що було видано реєстраційне свідоцтво № 405 від 26.05.2006 року за вихідним номером 09-014/3644.

18.06.2008 року у зв'язку з неспроможністю погасити позику та нараховані відсотки у строк до 05 жовтня 2008 року, між сторонами була укладена додаткова угода до кредитного Договору № 2006-3 від 10.05.2006 року, згідно якої строк погашення зобов'язань наставав для позичальника 05 жовтня 2010 року. Вказана додаткова угода була визнана сторонами невід'ємною частиною кредитного Договору № 2006-3 від 10.05.2006 року.

Вказана додаткова угода до кредитного Договору № 2006-3 від 10.05.2006 року була зареєстрована Головним управлінням Національного банку України в АР Крим як додаток від 15 липня 2008 року № 2 до реєстраційного свідоцтва № 405 від 26.05.2006 року за вихідним номером 09-014/4537. Вказаний Додаток № 2 було визнано невід'ємною частиною реєстраційного свідоцтва № 405 від 26.05.2006 року.

26.05.2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством КБ "Приватбанк" укладено договір № 45 про обслуговування кредиту від нерезидента, за яким банк приймає на себе функції по обслуговуванню кредиту, наданого нерезидентом International Business Company EUGENE FINANCE CORP. за договором позики № 2003-3 від 10.05.2006 року.

Судами попередні інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що International Business Company AMOLA TRADE LTD створена 16.03.2005 року, а International Business Company EUGENE FINANCE CORP. зареєстрована 04.07.2002 року на Британських Віргінських Островах, що підтверджується апостилями.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України N 77-р від 24.02.2003 року "Про перелік офшорних зон" Британські Віргінські Острови є офшорною зоною.

Позивач за вказаними договорами здійснював нарахування відсотків на користь International Business Company AMOLA TRADE LTD та Business Company EUGENE FINANCE CORP в загальній сумі 2930457 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту перевірки, позивачем зазначені суми відсотків включено до складу валових витрат у 100% обсязі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем за вказаними договорами кредитування перераховано відсотки згідно платіжних доручень в іноземній валюті в загальній сумі 2490888,45 гривень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що сума нарахованих процентів за кредитними договорами в обсязі 85% перерахована позивачем на користь International Business Company AMOLA TRADE LTD та International Business Company EUGENE FINANCE CORP.

Відповідно до п.18.3 ст. 18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при укладенні договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", кредит -це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Підпунктом 1.11.1 п.1.11 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що фінансовий кредит -це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, стосовно того, що отримані позивачем за викладеними вище договорами позики (кредитування) кошти є фінансовим кредитом.

Відповідно до п.1.10 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", відсотки -це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До відсотків включаються платежі за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки укладеними позивачем договорами позики (кредитування) передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 10 %, то, відповідно, платіж у розмірі 10 % за цим договором є платежем за користування кредитом, та відповідає визначенню відсотків, передбаченому п.1.10 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п. 1.16 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Пунктом 1.21. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно абзацу "а" п. 13.1. ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відсотки, які сплачує резидент України Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" нерезидентам International Business Company AMOLA TRADE LTD та International Business Company EUGENE FINANCE CORP за користування кредитом, відповідно до чинного законодавства України визнаються доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України.

П.13.2. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено 2 варіанти оподаткування доходів нерезидента, виплачених йому резидентом України із джерелом їх походження з України: резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету України під час такої виплати; міжнародними угодами передбачений інший порядок здійснення оподаткування таких доходів, згідно якого такий податок буде сплачуватися до бюджету іншої країни.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що оскільки відсутні будь -які міжнародні угоди між Україною та Британськими Віргінськими Островами про усунення подвійного оподаткування, то в даному випадку правильно застосовувати перший варіант оподаткування доходів нерезидента, виплачених йому резидентом України із джерелом їх походження з України, а саме резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь -яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, повинні утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету України під час такої виплати.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що оскільки позивачем виконано вимоги п.13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", додаткове утримання з його прибутку 15 % у зв'язку з застосуванням п.18.3 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" призведе до подвійного оподаткування його доходів, що є неприпустимим.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 року у справі № 2а-8276/09/1/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 року у справі № 2а-8276/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Борисенко О.І. Степашко