Ухвала суду № 28077648, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-23758/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року по справі №2а-40887/09/2070 за позовом Іноземного підприємства «Ювента»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року, позовні вимоги Іноземного підприємства «Ювента»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0002522302/0 та №0002532302/0 від 26.12.2008, №0002522302/1 та №0002532302/1 від 08.04.2009, №0002522302/2 та №0002532302/2 від 10.06.2009 року, №0002522302/3 та №0002532302/3 від 19.08.2009.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.06.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №3666/23-112/34756216 від 15.12.2008, складеного за результатом планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Іноземного підприємства «Ювента»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.12.2006 по 30.06.2008 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0002522302/0 від 26.12.2008, №0002522302/1 від 08.04.2009, №0002522302/2 від 10.06.2009 року, №0002522302/3 від 19.08.2009, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 2503,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3125,00грн. та №0002532302/0 від 26.12.2008, №0002532302/1 від 08.04.2009, №0002532302/2 від 10.06.2009 року, №0002532302/3 від 19.08.2009, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1850,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3311,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України №334/94-ВР) п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР) внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ВИО Груп-ХХІ», ТОВ «Карпос» з огляду на нікчемність вказаних правочинів, за господарськими операціями з ТОВ фірма «Пранк» щодо надання послуг мерчандайзингу, з огляду на те, що на момент надання послуг мерчандайзингу право власності на товари, що просуваються на ринку, належали ТОВ фірма «Пранк», а також за господарськими операціями, щодо надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів з огляду на відсутність зв'язку витрат на зазначені послуги з господарською діяльністю позивача.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Зазначене правило формування даних податкового обліку втілено, зокрема у пункті 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР, зі змісту якого випливає, що визначальною умовою для віднесення витрат платника до валових витрат виробництва та обігу є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та у п.п. 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, який право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), також пов'язує з використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника.

При цьому за змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та суми ПДВ віднесені до податкового кредиту мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Слід зазначити, що Закон України №334/94-ВР не містить конкретного переліку документів, які є підставою для формування валових витрат платником, та не висуває певних вимог до цих документів.

Проте, зі змісту статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»випливає, що документ має силу первинного документа у разі наявності у нього необхідних реквізитів для з'ясування змісту господарської операції та його здатності підтвердити факт здійснення такої операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом, з тим, як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання та оплати позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ВИО Груп-ХХІ».

Щодо зменшення суми валових витрат по послугам мерчандайзингу судами встановлено, що витрати які понесені позивачем за договором про надання послуг є витратами на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що поставлялися по договору поставки.

Договір про надання послуг був підписаний позивачем з ТОВ фірма «Пранк»у січні 2008 року і з цієї ж дати, а не тільки 31.03.2008, на яку посилається відповідач, виконавець приступив до здійснення комплексу заходів, мета яких - забезпечення запланованих обсягів продажу товарів замовника.

Після здійснення всіх необхідних приготувань, товар був переданий суб'єктові роздрібної торгівлі - фірмі «Пранк»(проданий), і до нього були проведені заходи щодо передпродажної підготовки (викладення, оформлення цінників). Таким чином, завершився повний цикл надання послуг мерчандайзингу, про що 31.03.2008 і був підписаний акт виконаних робіт.

Таким чином, понесені позивачем витрати з передпродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені до валових витрат та податкового кредиту.

Правильним є також висновок судів попередніх інстанцій щодо віднесення до валових витрат та податкового кредиту витрат по послугам з розміщення рекламних матеріалів соціального та політичного характеру, з огляду на те, що факт вчинення спірної господарської операції підтверджується первинними документами, а в результаті її здійснення позивачем було отримано прибуток.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв