Ухвала суду № 28077630, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-51482/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 р.

у справі № 2-а-418/2008

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 р. (суддя -Гундяк В.Д.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Любашевський В.П., судді: Богаченко С.І., Довгополов О.М.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП»(надалі -позивач, ТОВ «ТВП») до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Калуська ОДПІ) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 11.01.2008 р. №0000042302/0 задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт від 11.01.2008 р. №1653/2302/30544931. На підставі акта перевірки прийнято рішення від 11.01.2008 р. №0000042302/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 229 840 грн. у зв'язку з порушенням ним положень п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі -Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів, якими задоволено позов, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ТВП»є суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює діяльність у сфері виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі, громадського харчування тощо.

За надані готельні послуги в готелі «Баварія», що розміщений у м. Калуші пр. Л.Українки, 15-а, розрахунки з позивачем проводились в касі ТОВ «ТВП», яка знаходиться за іншою адресою, а саме: м. Калуш, б-р. Незалежності, 6. Крім того, у вищезгаданій касі оплачувались послуги з харчування у їдальнях позивача, що знаходяться на території Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»та Закритого акціонерного товариства «Лукор». При цьому реєстратори розрахункових операцій позивачем не застосовувались, оскільки операції з розрахунків у готівковій формі в місці отримання товарів (надання послуг) не здійснювалися.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Закон висуває вимогу застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні розрахункової операції та передбачає випадки, коли розрахункова операція може не проводитися через такий реєстратор.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

В силу п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в місці отримання товарів (надання послуг) розрахунки у готівковій формі з позивачем не здійснювались. Водночас всі операції позивача із продажу товарів харчування та надання готельних послуг проводилися у відповідності до п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із оформленням прибуткових касових ордерів у касі позивача із видачею відповідних квитанцій.

З огляду на наведене, висновок контролюючого органу про порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при здійсненні позивачем розрахунків в місці надання товарів (послуг) без застосування реєстратора розрахункових операцій є необґрунтованим. За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо незаконності спірного рішення про застосування штрафних санкцій.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, част. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.