Ухвала суду № 28077621, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-50008/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р.

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2009 р.

у справі № 2а-6304/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська» (надалі -позивач, ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська») звернулось до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Добропільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. (суддя -В.А. Шалеєва), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Т.Г. Гаврищук, судді: М.Г. Сухарьок, С.В. Білак) позов задоволено: визнано протиправними:

- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 р. №0000862340/0 про визначення Відкритому акціонерному товариству «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 396 974,00 грн., у тому числі за основним платежем 311 134,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 85 840 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2008 р. №0000862340/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 396 974 грн., у тому числі за основним платежем 311 134,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 85 840,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2009 р. №0000222340/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 198 203,00 грн., у тому числі за основним платежем 158 233,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 39 970,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 р. №0000872340/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість загальному розмірі 180 000,00 грн., у тому числі за основним платежем 120 000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 60 000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2009 р. №0000872340/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку додану вартість у загальному розмірі 180 000,00 грн., у тому числі за основним платежем 120 000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 60 000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.209 р. №0000872340/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку додану вартість у загальному розмірі 180 000,00 грн., у тому числі за основним платежем 120 000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 60 000,00 грн.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складений акт від 15.12.2008 р. № 905/23-2/00176472 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») у частині віднесення позивачем до складу валових витрат у 2008 р. витрат з оплати операторських послуг у загальній сумі 600 000,00 грн., у тому числі у 1 кварталі 2008 р. -300 000,00 грн., у 2 кварталі 2008 р. -300 000,00 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат при придбанні легкового автотранспорту за 1 квартал 2008 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 32 933,33 грн.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 р. №0000862340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 396 974,00 грн. у тому числі за основним платежем 311 134,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 85 840,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 р. №0000872340/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 180 000,00 грн., в тому числі за основним платежем 120 000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 60 000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 23.01.2009 р. № 0000862340/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 396 974,00 грн., у тому числі, за основним платежем -311 134,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -85 840,00 грн.,

- від 23.01.2009 р. № 0000872340/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 180 000 грн., у тому числі за основним платежем -120 000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -60 000,00 грн.;

- від 08.04.2009 р. № 0000222340/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 198 203,00 грн., у тому числі, за основним платежем -158 233,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -39 970,00 грн.;

- від 08.04.2009 р. № 0000872340/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 180 000 грн., у тому числі за основним платежем -120 000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -60 000,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до валових витрат суми пов'язані з оплатою операторських послуг та суми податку на додану вартість при придбанні автомобіля, оскільки вказані витрати не пов'язані із господарською діяльністю ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська».

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які не погодилися з такими твердженнями податкового органу, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія» укладено договір від 14.12.2007 р. № ОУ/опер-10 про надання операторських послуг, відповідно до якого, виконавець зобов'язується надавити замовнику комплексні абонентські операторські послуги з управління ключовими бізнес-процесами з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності та досягнення статутних цілей, підвищення ефективності діяльності та забезпечення його конкурентноздатності.

Сутність наданих операторських послуг, які щомісячно споживались позивачем, полягала у оптимізації його операційної діяльності за різними напрямками фінансово-господарської та соціально-економічної діяльності підприємства, була спрямована на вибір найбільш доцільної економічної політики, основним результатом якої було отримання прибутку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом.5.2.1 пункту 5.2 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати з надання операторських послуг у розмірі 600 000,00 грн. понесені позивачем підтверджуються відповідними документами, а саме актами наданих послуг та платіжними дорученнями, що підтверджують факт виконання даного договору.

Відтак, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що отримані позивачем операторські послуги за договором № ОУ/опер-10 пов'язані з господарською діяльністю ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська», а тому вони правомірно включені позивачем до складу валових витрат .

Крім того, податковим органом встановлено порушення підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат при придбанні легкового автотранспорту на суму податку на додану вартість в розмірі 32 933,33 грн.

Відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Беручи до уваги викладені норми, ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська»правомірно віднесла до складу валових витрат суму податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позову ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Добропільська», та скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2009 р. у справі № 2а-6304/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.