Ухвала суду № 28077619, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К-22858/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010

у справі № 17/71 (2а-13469/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фарма-Нет, Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 22.04.2008 № 0000242308/0, від 31.05.2008 № 0000242308/1, від 05.08.2008 № 0000242308/2 та від 10.10.2008 № 0000242308/3 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 122412 грн., з них 81608, 00 грн. основного платежу та 40804 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 4.1 ст. 4, п. 5.2 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені в акті від 14.04.2008 № 153/1-23-08-23709936 за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, про порушення позивачем вимог:

п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач не відкоригував валові витрати у сумі 210930 грн. у сторону зменшення на суму збільшеного ним валового доходу -безповоротну фінансову допомогу, що залишилась нестягнутою після строку позовної давності;

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за період з липня 2005 року по червень 2007 року понесені у зв'язку з придбанням послуг аудиторського, юридичного та консультаційного обслуговування витрати на суму 115500,00 грн. за відсутності підтвердження таких витрат первинними документами.

Висновки судів про неправомірність позиції податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат узгоджується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат та валового доходу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, при придбанні платником податку товарів з метою використання у господарській діяльності понесені у зв'язку з цим витрати відносяться до складу валових витрат такого звітного періоду.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено зобов'язання платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесену до валових витрат за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону подій.

Відповідно до п. 4.1.6. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума кредитної заборгованості, яка залишилась не стягнутою у зв'язку із збігом терміну позовної давності відноситься до валового доходу та, при цьому, коригування валових витрат на суму вартості отриманих, але не сплачених товарів, Законом не передбачено. Тому, у податкового органу були відсутні підстави для зменшення валових витрат і донарахування податку на прибуток.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо помилковості висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму понесених витрат з придбання послуг аудиторського, юридичного та консультаційного обслуговування на підставі низки договорів з СПД ОСОБА_2 за відсутності підтвердження таких витрат первинними документами, оскільки позивач не допустив порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», право на валові витрати виникає в результаті придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР забороняли віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, витрати з придбання послуг, які включають в себе надання усних та письмових консультацій з правових питань, письмових висновків з таких питань тощо, що віднесені позивачем до складу валових витрат, підтверджені, окрім актів виконаних робіт, іншими документами, які містять відомості про господарську діяльність та підтверджують її здійснення, зокрема: письмовими висновками з правових питань, питань бухгалтерського обліку та аудиту з наведеними виконавцем позиціями з приводу податкового обліку конкретних операцій, які здійснює позивач у своїй господарській діяльності, письмовими відповідями на запити позивача з приводу зазначених питань, складеними виконавцем цивільно-правовими угодами.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що зазначені вище первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло