Ухвала суду № 28077467, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-46278/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 р.

у справі № 2-а-346/09/1270

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську

про визнання дій протиправними, визнання нечинними податкових

повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р. (суддя -Чиркін С.М.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Малашкевич С.А, судді: Геращенко І.В., Арабей Т.Г.), позов Державного підприємства «Свердловантрацит»(надалі -позивач, ДП «Свердловантрацит») до Державної податкової інспекції у м. Свердловську (надалі -відповідач, ДПІ у м. Свердловську) задоволено: визнано протиправними дії ДПІ у м. Свердловську щодо розподілу та спрямуванню сум на погашення податкового боргу та пені, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 03.07.2008р.: № 0011211840/3, № 0011221840/3, № 0011231840/3, № 0011241840/3, № 0011251840/3, № 0011261840/3, №0011301840/3, № 0011311840/3, № 0011401840/3, № 0011391840/3, № 0011381840/3, №0011371840/3, № 0011361840/3, № 0011351840/3, № 0011341840/3, № 0011331840/3, №0011321840/3, № 0011501840/3, № 0011491840/3, № 0011481840/3, № 0011471840/3, №0011461840/3, № 0011451840/3, № 0011441840/3, № 0011431840/3, № 0011421840/3, №0011411840/3, крім того, зобов'язано відповідача зарахувати сплачені суми в рахунок податків та зборів у відповідності з призначенням платежу, вказаним у платіжних дорученнях, та внести відповідні зміни до картки особового рахунку ДП «Свердловантрацит».

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позовні вимоги з причин відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, визначене у платіжних дорученнях платника, та спрямовувати в рахунок погашення податкового боргу за минулі періоди платежі, внесені ним на оплату поточних зобов'язань.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що встановлена п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») черговість погашення податкових зобов'язань застосовується незалежно від волі платника за наявності у нього податкового боргу.

Представником позивача надано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками перевірки сплати земельного податку за III квартал 2006 р. -I квартал 2007 рр. відповідачем було складено акт від 04.12.2007 р. № 1545-15-20-32355669, в якому визначено порушення граничного строку сплати ДП «Свердловантрацит» узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку.

За наслідками перевірки сплати збору на геологорозвідувальні роботи було складено акт від 05.12.2007 р. № 1547-15-20-32355669, в якому визначено порушення граничних термінів сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за III, IV квартал 2006 р. -І квартал 2007 р.

За наслідками перевірки сплати комунального податку складено акт від 04.12.2007 р. № 1543-15-20-32355669, відповідно до якого встановлено порушення граничних термінів сплати ДП «Свердловантрацит»узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку за IV квартал 2006 р. - І квартал 2007 р.

Таким чином, на підставі зазначених актів перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007р.: № 0011211840/0, № 0011221840/0, №0011231840/0, № 0011241840/0, № 0011251840/0, № 0011261840/0, № 0011301840/0, №0011311840/0, № 0011401840/0, № 0011391840/0, № 0011381840/0, № 0011371840/0, №0011361840/0, № 0011351840/0, № 0011341840/0, № 0011331840/0, № 0011321840/0, №0011501840/0, № 0011491840/0, № 0011481840/0, № 0011471840/0, № 0011461840/0, №0011451840/0, № 0011441840/0, № 0011431840/0, № 0011421840/0, № 0011411840/0, згідно яких позивачу нараховані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженої суми з комунального податку у розмірі 5 648,17 грн., зі збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 1 467 745,90 грн., із земельного податку у розмірі 89 378,97 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.07.2008 р.: № 0011211840/3, № 0011221840/3, № 0011231840/3, № 0011241840/3, № 0011251840/3, № 0011261840/3, № 0011301840/3, № 0011311840/3, №0011401840/3, № 0011391840/3, № 0011381840/3, № 0011371840/3, № 0011361840/3, №0011351840/3, № 0011341840/3, № 0011331840/3, № 0011321840/3, № 0011501840/3, №0011491840/3, № 0011481840/3, № 0011471840/3, № 0011461840/3, № 0011451840/3, №0011441840/3, № 0011431840/3, № 0011421840/3, № 0011411840/3 аналогічного змісту.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень позивачем було своєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з комунального податку, земельного податку та зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, за І, ІІ та ІІІ квартали 2008 року. Втім відповідні кошти були зараховані податковим органом на погашення існуючої заборгованості позивача з цих податків в порядку календарної черговості її виникнення із розподілом цих коштів на суму основного боргу та суму пені всупереч визначеному платником призначенню платежу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів, якими задоволено позов, з огляду на наступне.

Згідно п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Виходячи із положень п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 р. № 679-XIV«Про Національний банк України», систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно пункту 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань за попередні періоди, які не вказані в призначенні платежу, є неправомірним.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.