Ухвала суду № 28077452, 21.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2012 р. м. Київ К-53838/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р.

у справі № 2-а-7890/08

за позовом прокурора Бершадського району Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард»

про стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків,

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор Бершадського району Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - позивач, Бершадська МДПІ) звернувся до суду із позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард»(надалі -відповідач, ПСП «Авангард») податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 320 977,63 грн., в тому числі: основний платіж -312 765,96 грн., пеня -8 211,67 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2008 р. (суддя -Аліменко В.О.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Саприкіна І.В., судді: Зайцев М.П., Шостак О.О.), позов задоволено у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій при задоволенні позову виходили з того, що відповідач самостійно узгодив суму несплаченого у встановлені строки податкового зобов'язання, яке є податковим боргом та підлягає стягненню з ПСП «Авангард», який в розумінні пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб») в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, є податковим агентом, відповідальним за сплату податку з доходів фізичних осіб.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками позивача була проведена комплексна планова документальна перевірка з питань дотримання ПСП «Авангард»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 01.01.2008 р., про що складено акт від 21.04.2008 р. № 178/23/03733795.

За результатами проведення перевірки було встановлено, що ПСП «Авангард»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р. перераховано до бюджету 59 317,01 грн. податку з доходів фізичних осіб. В порушення пп. 8.1.2 п. 8.1ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідачем не в повній мірі перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, про що свідчить непогашена заборгованість у розмірі 312 765,96 грн. Згідно пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») по особовому рахунку ПСП «Авангард»нараховано пеню за несвоєчасне та неповне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів, якими задоволено позов, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1ст.14 Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Порядок визначення об'єкту оподаткування, ставки та механізм сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 якого визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.2 ст.8 вищенаведеного Закону податок підлягає (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента, як визначено пп.20.3.1 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому платник податку -отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Преамбула Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, закріплює, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи положення вищевказаних норм, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, як податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок недодержання вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби наділені правом подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна боржників.

Приписами пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача самостійно узгодженої суми боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб, а також за відсутності доказів його перерахування до бюджету, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард»залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.08.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р. у справі № 2-а-7890/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді:(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.