Ухвала суду № 28077275, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-29354/10-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010

у справі №2-а-46/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»

до Державної податкової інспекції в м.Суми

третя особа Головне Управління державного казначейства України у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення з державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 позов ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми від 16.04.2009 №0000112306/0/25098. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 25730 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення з держбюджету на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 25730,00 грн. та в цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову, у іншій частині змінено резолютивну частину постанови суду першої інстанції, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми №0000112306/0/25098 від 16.04.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2008 року, за наслідками якої складено акт №2794/23-6/30991664 від 09.04.2009.

За висновками акта перевірки позивачем в порушення вимог п. 1.3, 1.8 ст. 1, п. 10.2 ст. 10, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2008 року на суму 25730,00 грн.

Зазначені висновки обґрунтовуються тим, що за результатами проведених зустрічних перевірок та направлених відповідачем запитів по ланцюгу постачання товарів, отриманих позивачем, не виявлено факту надмірної сплати ПДВ, оскільки за наслідками отриманої відповіді на запити ДПІ в м. Суми в ланцюгу постачальників встановлено що ТОВ «Стройконтинент», згідно ухвали Господарського суду № Б26/130-08 від 13.06.2008 визнано банкрутом, що свідчить про відсутність факту надмірної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу продажу товару до виробника, а право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ до бюджету.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2009 №0000112306/0/25098.

Відповідно до приписів статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилковості висновків судів попередніх інстанцій, щодо наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування прийнятого податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2008 року.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування

включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Для бюджетного відшкодування необхідною умовою є вимога Закону України «Про податок на додану вартість»щодо фактичної сплати податку, заявленого до бюджетного відшкодування, отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), оскільки встановлення іншого б суперечило самій суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 цього Закону як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого в ціні товару податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування за квітень 2008 року.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не встановлено під час перевірки відсутності фактичної поставки товару позивачеві за спірними операціями, та не проведення ним розрахунків за отриманий товар.

За відсутності інших заперечень щодо висновків судів попередніх інстанцій при оцінці обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук