Постанова № 28075157, 13.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 р. Справа № 5023/4663/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СТОВ "Петрівське", с. Петрівка (вх. №3733Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.12 року у справі № 5023/4663/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергобудресурси", м. Київ

до Сільськогосподарського ТОВ "Петрівське", с. Петрівка

про стягнення 6120,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Укренергобудресурси", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, СТОВ "Петрівське", на свою користь 890,28 грн. пені, 5051,80 грн. штрафу, 178,06 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №34 від 24.04.12 року, укладеному між сторонами. Судові витрати в розмірі 1609,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2012 року по справі №5023/4663/12 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з СТОВ "Петрівське" на користь ТОВ "Укренергобудресурси" 890,28 грн. пені, 5051,80 грн. штрафу, 178,06 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористатися своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тож суд прийшов до висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення пені в сумі 890,28 грн. та штрафу в розмірі 5051,80 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідач не погодився з оскаржуваним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права при його прийнятті. За вказаних обставин, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2012 року по справі №5023/4663/12 в частині стягнення з СТОВ "Петрівське" штрафу в розмірі 5051,80 грн., зменшити розмір штрафу, нарахованого ТОВ "Укренергобудресурси" за договором поставки №34 від 24.04.2012 року до 20% від заявленого позивачем розміру, а саме до 1010,36 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підпунктом 3.9.3. п. З Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначено, "що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК".

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; необхідність витребування нових доказів.

Відповідно до п.п 3.13. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Однак, на думку відповідача, суд першої інстанції не встановлював та не намагався встановити причини неподання відповідачем, а в даному випадку несвоєчасного подання, відзиву та доказів в його обґрунтування.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, під час отримання ухвали господарського суду Харківської області від 17.10.2012 р. про порушення провадження по справі №5023/4663/12, на підприємстві був відсутній його керівник Ларін Федір Митрофанович, оскільки перебував у відпустці та знаходився на санаторному лікуванні, що підтверджується копією наказу та копією зворотнього талону до путівки №1001555. А в зв'язку з відсутністю особи, що замінює керівника та фахівця з права для представлення інтересів у суді, відповідач не мав можливості до 05.11.2012 р. надати до суду відзив на позовну заяву з доказами в його обґрунтування та забезпечити явку належного представника СТОВ «Петрівське».

Наведені вище обставини, на думку відповідача, були підставою неподання СТОВ «Петрівське»в перше та єдине судове засідання відзиву та додатків до нього, та незабезпечення явки належного представника у судове засідання в якому було оголошено вступну та резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2012 р. по справі №5023/4663/12.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, судом першої інстанції при розгляді даної справи в одному судовому засіданні, без врахування доводів та доказів відповідача, було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального і процесуального права.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, відповідно до п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 N 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій застосованих позивачем за Договором поставки №34 від 24.04.2012 р. на поставку мінеральних добрив, неспіврозмірно великий, з огляду на таке.

Відповідач вказує у своїй апеляційній скарзі, що він є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур. Сільськогосподарська галузь є самою нестабільною галуззю в Україні. На думку відповідача, єдиним засобом для розрахунку з постачальниками для підприємства є кошти, які можуть надійти від реалізації вирощеної продукції та запозичених коштів отриманих, як правило, під заставу посівів.

На час укладання договору з ТОВ «Укренергобудресурси», маючи посіви озимих культур, підприємство сподівалось на отримання коштів від банківських або інших фінансових установ, під заставу вказаних посівів. Однак, у зв'язку з погодними умовами, посіви озимих культур загинули про що було складено акти перевірки стану посівів озимої пшениці на полях (які узгоджені в управлінні агропромислового розвитку Золочівського району), що призвело до додаткових витрат відповідача на пересів сільгоспкультур та неотримання коштів, на які підприємство сподівалося.

Оскільки, в основному СТОВ «Петрівське»має осінні сільгоспкультури, тільки після початку збирання яких підприємство мало можливість здійснити розрахунок за зобов'язаннями, що виникли за договором поставки №34 від 24.04.2012 р. та 22 серпня 2012 року провело повний розрахунок з ТОВ «Укренергобудресурси»за поставлені мінеральні добрива.

Загибель посівів озимої пшениці СТОВ «Петрівське», що є єдиним джерелом надходжень коштів для підприємства на той час, не є виною (умислом або необережністю) відповідача, оскільки не пов'язано з діями підприємства, а є виключно обставинами, що не залежать від його волі.

Відповідач просить суд звернути увагу на той факт, що викладені обставини - не є виною відповідача, та є надзвичайним випадком, що може бути підставою для зменшення розміру штрафу та пені, оскільки порушення відповідачем умов договору, сталося не з вини відповідача. До того ж, позивачем не подано вимоги про стягнення збитків, що свідчить про їх відсутність. Отже, відповідач вважає за доцільне просити суд зменшити розмір штрафу до 20 % від розміру заявленому позивачем.

Свого представника в засідання судової колегії відповідач не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим і у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також позивачем подана заява, в якій він просить розглянути справу за поданою апеляційною скаргою без участі свого представника.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Посилання відповідача у скарзі на те, що під час отримання ухвали господарського суду Харківської області від 17.10.2012 р. про порушення провадження по справі №5023/4663/12 він не мав можливості до 05.11.2012 р. надати до суду відзив на позовну заяву з доказами в його обґрунтування та забезпечити явку належного представника, оскільки був відсутній його керівник Ларін Ф.М., який перебував у відпустці та знаходився на санаторному лікуванні, є безпідставним.

Відповідач обґрунтовано зазначив у своїй скарзі, що відповідно до п.п. 3.13. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року N18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується самим відповідачем, він був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи відповідачем не було заявлено до суду першої інстанції. Неявка представника відповідача у засідання не є обставиною, що позбавляє суд відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач, як юридична особа, мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника (заступника, головного бухгалтера) для надання відзиву на позов та відповідних пояснень. В даному випадку, згідно наданого відповідачем до скарги наказу №63-к від 22.10.2012 р. (а.с. 76) зазначені документи та пояснення міг та повинен був надати в судове засідання заступник директора Пятаков В.І., котрим складалися акти перевірки стану посівів озимої пшениці і на підставі котрих відповідач просить зменшити нараховані йому штрафні санкції за порушення передбачених договором зобов'язань.

Зазначене свідчить, що саме відповідач не скористався передбаченими ст. 22 ГПК України правами, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому, скарга відповідача в цій частині є необґрунтованою і такою, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, з метою навмисного затягування розгляду справи.

Про зазначене свідчить також той факт, що відповідач не направив свого представника і у засідання судової колегії з розгляду поданої апеляційної скарги, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою скаргою.

Факт того, що відповідач не скористався наданими йому правами і не направив свого повноважного представника у засідання суду першої інстанції, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 104 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 24 квітня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 34, згідно з яким позивач зобов'язується поставити мінеральне добриво нітрокальційфосфат (нітрофос), гранульоване, походження Республіки Узбекистан, фасоване в п/п мішки по 50 кг (товар), в кількості 13 метричних тон, а відповідач зобов'язується приймати такий товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна однієї метричної тони товару визначається сторонами у специфікаціях та включає ПДВ. Сума цього договору складається із суми вартості партій товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2. договору, усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем здійснюються наступним чином: 3.2.1. попередня оплата - протягом трьох календарних днів на підставі рахунку-фактури постачальника в межах 33% від підписаної сторонами специфікації; 3.2.2. кінцева оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.3. договору, датою отримання попередньої оплати та оплати за поставлений товар є дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника.

26.04.12 р. та 28.04.12 р. відповідач перерахував позивачу часткову попередню оплату у розмірі 12441,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №10 від 28.04.12 року на суму 37700,00 гривень, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Також, в матеріалах справи наявна довіреність на отримання від ТОВ "Укренергобудресурси" матеріальних цінностей №15 від 25.04.12 р.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач повинен був оплатити товар, отриманий ним 28.04.12 р. за видатковою накладною №10 до 28.05.12 р. включно, проте у вищевказаний термін відповідач оплати товару не здійснив.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до ч. 2 ст. 6 ГПК України, позивач надсилав відповідачу письмову вимогу №59 від 21.05.12 р. з проханням своєчасно здійснити кінцеву оплату в визначений договором термін, а також 28.05.12 р. позивач направив відповідачу претензію №2 про стягнення заборгованості в сумі 25259,00 грн.

Також судом встановлено, що основна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 25259,00 грн. була погашена тільки 22.08.12 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по особовому рахунку ТОВ "Укренергобудресурси".

Відповідно до умов пунктів 4.1., 4.2., 4.3 укладеного сторонами договору, ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані та заявлені до стягнення штрафні санкції з відповідача за порушення відповідачем умов договору, а саме 890,28 грн. пені, 5051,80 грн. штрафу, 178,06 грн. 3% річних та судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Перевіривши обґрунтованість заявленого позову згідно умов укладеного договору, розрахунок суми позову згідно наданим до матеріалів справи доказам, а також вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо розміру стягнення з нього штрафних санкцій, відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначив, що несвоєчасна сплата суми боргу виникла не з його вини, оскільки в зв'язку з погодними умовами посіви озимих культур загинули, про що було складено акти перевірки стану посівів озимої пшениці на полях (які узгоджені в управлінні агропромислового розвитку Золочівського району), що призвело до додаткових витрат відповідача на пересів сільгоспкультур та неотримання коштів на які підприємство сподівалося. Крім того, відповідач зазначає в своїй скарзі, що судом першої інстанції не досліджені в повному обсязі докази, надані позивачем до матеріалів справи і, що розмір штрафних санкцій неспіврозмірно великий порівняно із збитками позивача.

Судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі заперечення на рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, згідно зазначеної норми права, сторони вільні в узгоджені ними умов договору (крім істотних), а також у встановлені розміру та порядку сплати штрафних санкцій за порушення умов укладеного договору. Тому посилання відповідача на те, що узгоджені ним штрафні санкції та їх розмір згідно укладеного договору неспіврозмірно великі порівняно із збитками позивача є необґрунтованими і не можуть бути підставою для одностороннього зменшення розміру узгоджених штрафних санкцій.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених договором, не залежить від розміру збитків позивача та не зобов'язує останнього доказувати розмір заподіяних збитків.

Посилання відповідача на те, що на час укладання договору з позивачем, маючи посіви озимих культур, та сподіваючись на отримання коштів від банківських або інших фінансових установ, під заставу вказаних посівів він не знав, що в зв'язку з погодними умовами, посіви озимих культур можуть загинути і це є підставою для визнання його невинним та звільнення (зменшення) від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, є також безпідставними.

Як правомірно зазначає позивач у своєму відзиві на скаргу, на дату укладення договору з позивачем - 24.04.2012 року - відповідач вже знав про загибель частини посівів, отже дана обставина виникла ще до підписання договору і відповідач мав змогу і повинен був запропонувати позивачеві внести зміни до умов договору щодо строків сплати отриманого товару, та змін щодо розміру штрафних санкцій.

Однак відповідач своїми правами, передбаченими діючим законодавством, не скористався, що підтверджено матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 05.11.12 року у справі №5023/4663/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 05.11.12 року у справі № 5023/4663/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 13.12.12 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В