Рішення № 28073719, 12.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2012 р. Справа № 6/5007/1124/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Поставенський О.А. - довіреність від 02.02.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Київ) в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (смт.Романів Житомирська область)

про стягнення 235341,59 грн.

Справу розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 235341,59грн. за неналежне виконання кредитного договору №05.33-00/08-СК від 27.05.2008р., з яких: 30013,80грн. - заборгованість по кредиту, 37742,43грн. - заборгованість по простроченому кредиту, 1181,11грн. - заборгованість по відсотках, 103931,79грн. - заборгованість по прострочених відсотках, 27069,57грн. - пеня по кредиту, 35402,92грн. - пеня по відсотках. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав меморіальний ордер від 28.05.2008р. про перерахування ФОП ОСОБА_2 217000,00грн. згідно кредитного договору від 27.05.2008р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.12.12р. (а.с.60).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі директора Житомирської філії (Банк/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник/відповідач) було укладено кредитний договір №05.33-00/08-СК (а.с.18-20).

Відповідно до п.1.1 предметом Кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах: сума кредиту 217000,00грн., строк користування по 24.05.2013р., плата за користування кредитом 20,5% річних.

Погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно Графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. У разі зміни Графіку з будь-яких підстав, новий Графік починає діяти, а попередній графік втрачає свою силу з дня підписання сторонами нового графіку (п.3.1 договору від 27.05.08).

Відповідно до п.5.6 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: невиконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором чи за будь-яким іншим договором, укладеним з банком; не сплати процентів за користування кредитом та кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше 3 (трьох) банківських днів; припинення підприємницької діяльності постачальника, реорганізації або ліквідації заставодавця, поручителя, гаранта; порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобов'язань за договором, що забезпечує виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором тощо.

Для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №05.33-00/08-СК від 27.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (позивач, заставодержатель) та громадянином ОСОБА_2 (заставодавець), укладено договір застави №05.33-00/08-ДЗ01 (а.с.16-17), предметом якого є передача заставодавцем в заставу заставодержателю рухомого майна - транспортного засобу - тип сідловий тягач - Е марка - VOLVO, модель - FH 12, 2001р. випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого Чуднівським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 24.05.2008 року. Предмет застави сторони оцінили в 325000,00грн.

27.01.2010р. було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно (а.с.24).

Згідно протоколу №06-0092/11-18 проведення аукціону з реалізації заставного рухомого майна, а саме транспортного засобу - тип сідловий тягач - Е марка - VOLVO, модель - FH, 2001р. випуску, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, було продано за 150150,00грн., з яких 119645,15грн. перераховано в рахунок погашення заборгованості перед банком, що підтверджено платіжним дорученням №015628 від 14.01.2012р.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок, передбачений договором щодо надання відповідачеві кредиту в сумі 217000,00 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №ТR.15163.1.221 від 28.05.2008 року.

Однак, відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 30013,80 грн., 37742,43грн. - заборгованість по простроченому кредиту, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі - 1181,11грн., заборгованість по прострочених відсотках - 103931,79грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді за позивачем рахується заборгованість по кредиту в розмірі 30013,80 грн., 37742,43грн. - заборгованість по простроченому кредиту, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі - 1181,11грн., заборгованість по прострочених відсотках - 103931,79грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27069,57грн. - пені по кредиту, 35402,92грн. - пені по відсоткам.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, позивачем виконані зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що стверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №№ТR.15163.1.221 від 28.05.2008 року на суму 217000,00грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв'язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту підлягають задоволенню в розмірі 172869,13грн., з яких: 30013,80грн. - заборгованість по кредиту, 37742,43грн. - заборгованість по простроченому кредиту, 1181,11грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 103,931,79грн. - заборгованість по прострочених відсотках, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27069,57грн. - пені по кредиту та 35402,92грн. - пені по відсотках.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.8.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 (трьох) банківських днів - пеня не нараховується.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що пеня за несвоєчасну сплату кредиту та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом нарахована правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі відповідно 27069,57грн. та 35402,92грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені та річних, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (13000, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_2)

- на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м.Київ) в особі Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (10001, м.Житомир, вул.Київська, 77, код 14359319) - 235341,59грн. заборгованості, з яких: 30013,80грн. - борг по кредиту, 37742,43грн. - борг по простроченому кредиту, 1181,11грн. - борг по відсотках, 103931,79грн. - борг по прострочених відсотках, 27069,57грн. - пеня по кредиту, 35402,92грн. - пеня по відсотках, а також 4706,83грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 грудня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)