Рішення № 28073652, 04.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 9/65

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Приватного акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „Вістек”, м.Артемівськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про: стягнення 21632грн.25коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Артемівський машинобудівний завод „Вістек”, м.Артемівськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення 21 632грн.25коп., які складаються з суми основного боргу в розмірі 20407грн.75коп., інфляційних витрат у сумі 476грн.30коп., 3% річних у сумі 135грн.20коп., пені в сумі 613грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № 15/74 від 17.01.2008р. за видатковими накладними здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція була оплачена покупцем лише частково.

05.05.2010р. позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення № 1488/15 від 28.04.2010р., в яких стверджує, що передав відповідачу разом із товаром всі передбачені пунктом 6.1 договору документи; вважає, що обов’язок з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. виник у відповідача 29.11.2009р., за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. – 06.01.2010р.

Відповідач 14.05.2010р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „Вістек”, м.Артемівськ про визнання договору від 17.01.2008р. № 15/74 недійсним, яка ухвалою від 14.05.2010р. була повернута без розгляду.

У зв’язку із находженням від ВАТ „Енергомашспецсталь” апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.05.2010р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 20.05.2010р. зупинив провадження по справі.

Ухвалою від 27.10.2010р. суд поновив провадження по справі.

Ухвалою від 08.11.2010р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду господарським судом Донецької області пов’язаної з нею справи № 14/267пд за позовною заявою ВАТ «Енергомашспецсталь» до ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод «Вістек», м. Артемівськ про визнання договору № 15/74 від 17.01.2008р. недійсним.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.07.2011р. справа на № 9/65 передана на автоматичний розподіл, яким для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Макарову Ю.В.

04.10.2012р. позивач через канцелярію суду звернувся до суду з листом № 2750/15 від 01.10.2012р., яким повідомив суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження по справі № 9/65: судом винесено рішення від 01.02.2011р. по справі № 14/267пд, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору недійсним. Крім того, зазначеним листом позивач повідомив суд про повне погашення відповідачем заявленої суми основного боргу в розмірі 20407грн.75коп., на підтвердження чого надав платіжні доручення.

Ухвалою від 05.11.2012р. суд поновив провадження по справі, призначив до розгляду на 20.11.2012р.

12.11.2012р. позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення № 3073/15 від 09.11.2012р., якими наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, на вимогу суду визначив, що першою датою періоду нарахування цих вимог за накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. є 29.11.2009р., за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. – 06.01.2010р., останньою датою періоду нарахування є 16.03.2010р. Крім того, позивач просив розглянути справу без участі його уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

Письмові пояснення позивача прийняті судом до уваги.

20.11.2012р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з повною оплатою суми боргу, повідомив про зміну найменування на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

03.12.2012р. позивач через канцелярію суду надав лист, яким підтвердив можливість мирного врегулювання спору між сторонами в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Під час слухання справи відповідач забезпечив участь свого представника лише судовому засіданні 20.11.2012р., у якому просив суд припинити провадження у справі через повну оплату поставленого товару, посилався на ведення переговорів з позивачем стосовно мирного врегулювання спору в частині заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Станом на час проведення судового засідання 04.12.2012р. докази мирного врегулювання спору між сторонами в матеріалах справи відсутні.

Сторони у судове засідання 04.12.2012р. своїх представників не направили, про час судового засідання були повідомлені належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Суд вважає можливим розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка сторін не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

17.01.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» був укладений договір поставки № 15/74, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 1.3 договору загальна кількість постачаємого по даному договору товару складається із кількості товару, що поставляється по всім специфікаціям, оформлених до даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціна продукції вказується в специфікаціях, які являються невід’ємною частиною договору.

У відповідності із п. 9.3 договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30%, 70%-оплати по факту поставки протягом 10 календарних днів від дня поставки продукції.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за домовленістю сторін можливі інші види розрахунків.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2008р. до договору сторони виклали п. 9.3 договору в наступній редакції: «оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних у п. 6.1 договору». Дана додаткова угода № 1 є невід’ємною частиною умов договору № 15/74 від 17.01.2008р. (п. 2 додаткової угоди), інші умови договору № 15/74 від 17.01.2008р. залишаються без змін.

Згідно із п. 13.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

Під час дії договору між сторонами були укладені Специфікації № 1,2,4-18 до договору № 15/74 від 17.01.2008р., якими сторони визначили найменування продукції (марку), ГОСТ, кількість, ціну за одиницю, вартість, умови поставки та оплати.

Відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Закрите акціонерне товариство «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Артемівський машинобудівний завод «Вістек». У зв’язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 626291 та нова редакція статуту.

Відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь». У зв’язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608386 та Довідка АБ № 378206 з ЄДРПОУ, Статут у новій редакції.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору № 15/74 від 17.01.2008р. за видатковими накладними № 4137/09 від 30.10.2009р. та № 4216/09 від 07.12.2009р. здійснив поставку обумовленого у Специфікації № 17 від 16.10.2009р. та Специфікації № 18 від 02.11.2009р. до договору товару, для оплати якого були виставлені рахунки-фактури № 4137/09 від 16.10.2009р. та № 4216/09 від 21.10.2009р. Позивач вказує, що відповідач оплатив частково лише вартість товару за накладною № 4137/09 від 30.10.2009р., внаслідок чого борг за цією накладною становить 3268грн.47коп., товар, поставлений за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. взагалі залишився не оплаченим, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 20407грн.75коп.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 340/15 від 03.02.2010р., якою просив останнього перерахувати суму заборгованості в розмірі 20743грн.15коп., з урахуванням додатково нарахованих 3% річних, збитків від знецінення грошових коштів та пені, яка залишена без задоволення, що і призвело до звернення з даним позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 20407грн.75коп., 3% річних у сумі 135грн.20коп., пені в сумі 613грн.00коп. та індексу інфляції у сумі 476грн.30коп.

Підставою позову є поставка товару на виконання договору № 15/74 від 17.01.2008р. за видатковими накладними № 4137/09 від 30.10.2009р., № 4216/09 від 07.12.2009р.

Договір № 15/74 від 17.01.2008р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона–постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у виконання договору № 15/74 від 17.01.2008р. поставив, а відповідач за видатковими накладними № 4137/09 від 30.10.2009р., № 4216/09 від 07.12.2009р. отримав товар, погоджений сторонами у Специфікації № 17 від 16.10.2009р. та Специфікації № 18 від 02.11.2009р. до вказаного договору, загальною вартістю 29988грн.88коп.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2440 від 30.10.2009р., № 2904 від 07.12.2009р. прийнято уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 15/74 від 17.01.2008р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 9.3 договору № 15/74 від 17.01.2008р. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2008р. до нього сторони дійшли згоди, що оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 6.1 договору. Такі ж самі умови оплати спірних партій товару визначені сторонами у Специфікаціях № 17 від 16.10.2009р. та № 18 від 02.11.2009р. до договору № 15/74 від 17.01.2008р., які є невід’ємною частиною вказаного договору.

Пункт 6.1 договору, передбачає, що постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну та податкову накладну.

Спірним договором підписання окремого акту прийому–передачі документів, передбачених п. 6.1 договору, не передбачено.

При цьому, пунктом 8.2. договору поставки визначено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П–6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Доказів складання відповідних актів суду не надано. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 6.1 договору документу не вистачає, отримання відповідачем товару за спірними накладними без будь-яких заперечень та зауважень свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладене та приписи ст. 253 Цивільного кодексу України відносно початку перебігу строку - з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, граничний строк оплати отриманого за видатковою накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. товару наступив для відповідача 29.11.2009р., а вже з 30.11.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання; товар, отриманий за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. повинен бути сплачений відповідачем до 06.01.2010р., а вже з 07.01.2010р. за відповідачем значиться прострочення виконання свого грошового обов’язку.

За змістом позову, лише видаткова накладна № 4137/09 від 30.10.2009р. була оплачена відповідачем частково, внаслідок чого за спірними поставками утворилась заборгованість у загальному розмірі 20407грн.75коп.

Однак, у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач заборгованість за поставлений товар сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними документами від 13.12.2010р., які сторонами не заперечуються та не спростовуються.

Враховуючи, що відповідач після порушення провадження по справі в добровільному порядку сплатив заявлену до стягнення суму основного боргу, провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 476грн.30коп., 3% річних у сумі 135грн.20коп. та пеню в сумі 613грн.00коп.

А саме за розрахунком позивача (на вимогу суду періоди нарахування остаточно визначені позивачем у письмових поясненнях № 3073/15 від 09.11.2012р., які надійшли через канцелярію суду 12.11.2012р.):

- за накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. пеню в сумі 140грн.00коп., 3% річних у сумі 38грн.00коп., нараховані на суму боргу 3268грн.47коп. (з урахуванням здійсненої часткової оплати) за період з 29.11.2009р. по 16.03.2010р. та інфляційні витрати в сумі 150грн.30коп. за період з грудня 2009р. по лютий 2010р.;

- за видатковою накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. через прострочення оплати товару вартістю 17139грн.28коп. за період з 06.01.2010р. по 16.03.2010р. пеню в сумі 473грн.00коп. та 3% річних у сумі 97грн.20коп., інфляційні витрати в сумі 326грн.00коп. за лютий 2010р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами у п. 10.4 договору № 15/74 від 17.01.2008р. передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування пені повинно здійснюватися з врахуванням вимог договору, приписів ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши представлені позивачем арифметичні розрахунки пені, інфляційних витрат та 3% річних суд встановив, що позивачем невірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов’язання з оплати товару, поставленого за спірними видатковими накладними, оскільки як вже встановлено судом прострочення виконання зобов’язання з оплати товару за видатковою накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. почалося з 30.11.2009р., а за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. - з 07.01.2010р.

Суд зробивши власний арифметичний розрахунок пені за формулою С х РП х Д : 100, де С – сума заборгованості за період, РП – розмір пені, вказаний у договорі, Д – кількість днів прострочення та в частині стягнення 3% за формулою сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення, встановив, що:

- нарахована позивачем пеня не перевищує розмір, який може бути нарахований за вірно визначений судом період (з 30.11.2009р. по 16.03.2010р. на суму боргу 3268грн.47коп. за накладною № 4137/09 від 30.10.2009р., за період з 07.01.2010р. по 16.03.2010р. на суму боргу 17139грн.28коп. за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р.), а отже сума пені відповідно 140грн.00коп. та 473грн.00коп., всього 613грн.00коп. є такою, що підлягає задоволенню.

- за період з 30.11.2009р. по 16.03.2010р. на суму боргу 3268грн.47коп. за накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 28грн.74коп.; нарахована позивачем сума 3% річних – 97грн.20коп. за накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. на суму боргу 17139грн.28коп. не перевищує розмір річних, який можуть бути нарахований на суму боргу за вказаною накладною за визначений судом період з 07.01.2010р. по 16.03.2010р., а отже є обґрунтованою, у зв’язку з чим суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних частково, а саме в сумі 125грн.94коп. та відмовляє в стягненні 3% річних на суму 9грн.26коп.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат за накладною № 4137/09 від 30.10.2009р. на суму боргу 3268грн.47коп. (з урахуванням здійсненої часткової оплати) за період з грудня 2009р. по лютий 2010р.; за видатковою накладною № 4216/09 від 07.12.2009р. на суму боргу 17139грн.28коп. за лютий 2010р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних витрат у розмірі 475грн. 86коп., у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення збитків від інфляції у сумі 0,44грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „Вістек”, м. Артемівськ до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 20407грн.75коп., інфляційних витрат у сумі 476грн.30коп., 3% річних у сумі 135грн.20коп., пені в сумі 613грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного акціонерного товариства „Артемівський машинобудівний завод „Вістек” (юридична адреса: 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Артема, будинок 6, ідентифікаційний код 31226457) інфляційні втрати в сумі 475грн. 86коп., 3% річних у розмірі 125грн.94коп., пеню в сумі 613грн.00коп., у відшкодування витрат на оплату державного мита в сумі 216грн.22коп. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235грн.89коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20407грн.75коп. - припинити, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 04.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.