Рішення № 28073391, 12.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5004/1471/12

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Луцьк

до відповідача: Підприємця Марчук Наталії Василівни, смт Іваничі, Волинська область

про стягнення 33 850 грн. 81 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Місюра І. В., довіреність від 25.09.2012 року №3205-О

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України

роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права сторін.

Суть спору: позивач -ПАТ КБ «Приватбанк»просить стягнути з відповідача - підприємця Марчук Наталії Василівни заборгованість в сумі 33 850 грн. 81 коп. в т. ч. 8 107 грн. 37 коп. боргу згідно договору про надання овердрафт-мікро кредиту №6/om від 25.12.2007 року, 14 355 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 11 387 грн. 99 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту та судові витрати по справі в сумі 1609 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 29.11.2012 року розгляд справи відкладено, сторін зобов'язано виконати вимоги ухвали суду від 21.11.2012 року. Крім того, позивача зобов'язано подати суду пояснення та докази на підтвердження укладення договору про надання овердрафт-мікро кредиту №6/om від 25.12.2007 року з Марчук Н. В. як суб'єктом підприємницької діяльності; докази надання кредиту згідно договору про надання овердрафт-мікро кредиту №6/om від 25.12.2007 року; докази відкриття рахунків підприємцем Марчук Н. В. у ПАТ КБ «ПриватБанк»; докази часткової оплати; кредитну справу підприємця Марчук Н. В. згідно договору про надання овердрафт-мікро кредиту №6/om від 25.12.2007 року (для огляду в судовому засіданні).

Позивач на виконання ухвал суду подала пояснення від 04.12.2012 року та копії матеріалів кредитної справи. На підтвердження надання відповідачу кредиту як фізичній особі-підприємцю зазначає, що у заявці на отримання «овердрафт-мікро»кредиту у графі «найменування підприємства»зазначено «ПП Марчук Наталія Василівна», у графі «цільове призначення позики (придбання товарів, оплата за послуги, оплата податків, збільшення об'ємів виробництва і т. п.)»зазначено «поповнення обігових коштів». Відповідачем були проведені часткові проплати за договором, що підтверджується випискою по рахунку №26007055499113. Окрім того, часткове виконання зобов'язань за договором вбачається з розрахунку заборгованості. Надання коштів в межах встановленого ліміту підтверджується випискою по рахунку №26007055499113, а також копіями прибуткових касових ордерів.

12.12.2012 року представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України в межах повноважень, наданих їй довіреністю від 25.09.2012 року №3205-О подала заяву про уточнення позовних вимог від 12.12.2012 року та просить стягнути з відповідача 8 107 грн. 37 коп. заборгованості за кредитом, 14 355 грн. 45 коп. заборгованість за відсотками, 9 799 грн. 13 коп. пені.

Відповідач вимоги ухвал суду від 21.11.2012 року, 29.11.2012 року не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 63, 76).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При здійсненні правосуддя у даній справі відповідачем контррозрахунку позовних вимог суду не надавалось.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

25 грудня 2007 року між позивачем -ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем -підприємцем Марчук Наталією Василівною був укладений договір про надання овердрафт-мікро кредиту №6/om (далі -договір, а. с. 7-14).

Заява на відкриття рахунків від 27.03.2003 року подана підприємцем Марчук Н. В. (а. с. 71), згідно прибуткових касових ордерів одержувачем коштів є підприємець Марчук Н. в. (а. с. 72-75).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору про надання овердрафт-мікро кредиту №6/om від 25.12.2007 року.

Відповідно до п. п. 2, 2.1, 1.3, 1.4, 3.1, 3.2, 4.1, 4.4, 4.7, 6.1 договору та додатку №1 позивач за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати «овердрафт-мікро»обслуговування клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача №26007055499113, відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк», за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого у п. 1.3 договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача повернути кредит, сплатити проценти та винагороду в передбачені цим договором строки. На момент підписання договору ліміт кредитування становить 9 700 грн. 00 коп. Проведення платежів відповідача згідно договору здійснюється позивачем в термін до 25.12.2008 року. За користування кредитом відповідач сплачує проценти, відсоткова ставка залежить від строку непогашеного залишку по овердрафт-мікро кредиту:

- протягом 1-3 днів - 14% річних;

- протягом 4-7 днів - 16% річних;

- протягом 8-15 днів -20% річних;

- протягом 16-30 днів -24% річних

У випадку непогашення кредиту по закінченню 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня встановлюється підвищена відсоткова ставка -48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі несвоєчасного погашення основної суми кредиту або сплати процентів за його використання відповідач сплачує позивачу за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності по стягненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років. Даний договір діє з моменту надання відповідачем розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених в них (документах) сум і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Додатковою угодою до договору від 03.04.2008 року сторони змінили ліміт кредитування -8 200 грн. 00 коп. (а. с. 14).

Позивач взяті на себе згідно договору зобов'язання виконав, здійснював овердрафт-мікро обслуговування відповідача, що полягало у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача №26007055499113, що стверджується банківськими виписками з 15.05.2008 року по 17.10.2012 року (а. с. 27-36).

Відповідач в порушення умов договору суму кредиту не оплатив.

13.10.2012 року позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 10.10.2012 року №71225VONIO463 про погашення заборгованості в сумі 32 648 грн. 95 коп. (а. с. 17), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 13.10.2012 року (а. с. 18). Претензія залишена відповідачем без виконання.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 17.10.2012 року становить 8 107 грн. 37 коп. по сплаті кредиту та 14 355 грн. 45 коп. по сплаті відсотків за користування кредитом, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 9 799 грн. 13 коп. пені за період з 15.06.2009 року по 15.06.2012 року.

Уточнення позивачем позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Враховуючи уточнення позовних вимог позивачем має місце нова ціна позову.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 4. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. ст. 6, 628 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами визначено інший порядок нарахування пені.

П. 4.4 договору сторони передбачили, що нарахування пені за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином зі змісту п. 6. 4 договору вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме -три роки, що не суперечить чинному законодавству. Такого ж висновку дійшов ВГСУ у постанові №14/044-11 від 12.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

П. 4.7 договору передбачено, що строк позовної давності по стягненню кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Таким чином, нараховані позивачем 9 799 грн. 13 коп. пені за період з 15.06.2009 року по 15.06.2012 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, п. 6.4 договору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з підприємця Марчук Наталії Василівни, Волинська область, смт Іваничі, вул. Заводська, 15, код 2887204545 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570

- 8 107 грн. 37 коп. основного боргу, 14 355 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 9 799 грн. 13 коп. пені, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 33 871 грн. 45 коп. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят одна грн. 45 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

складений 17.12.2012 року

Суддя А. М. Кравчук