Рішення № 28073384, 17.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 5004/1517/12за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідача: фермерського господарства «Волиньагрохолдинг», с.Маяки Волинська область

про стягнення 934,93 грн.

Суддя: Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник, довіреність №1067 від 16.07.2012р.;

від відповідача: Черніка П.М. -представник, довіреність №208 від 15.11.2012р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до фермерського господарства «Волиньагрохолдинг»про стягнення 20 934,93 грн. з них: 20 000 грн. - сума помилково перерахованих коштів, 934,93 грн. -сума процентів за користування коштами з 25.09.2012р. по 12.11.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.05.2012р. ФОП ОСОБА_1 (Позивач) платіжним доручення №1-28/05 помилково перерахував 30000,00 грн на рахунок ФГ «Волиньагрохолдинг»(Відповідач). 24.09.2012р. ФГ «Волиньагрохолдинг»платіжним дорученням № 67 повернуло позивачу частину коштів у розмірі 10000,00 грн.

30.10.2012р. ФОП ОСОБА_1 направив вимогу до ФГ «Волиньагрохолдинг»про повернення залишку безпідставно набутих коштів у сумі 20000,00 грн. Вимога вручена 05.11.2012р., проте на момент подання позову вимога залишена без розгляду, а кошти не повернуті.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 934,93 грн. процентів за користування коштами за період з 25.09.2012р. по 12.11.2012р. при цьому посилається на нормативні приписи статтей 8, 1048, 1214 Цивільного кодексу України, як на підставу застосування аналогії закону до спірних правовідносин.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.11.2012р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 12.12.2012р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників в судове засідання.

10.12.2012р. від позивача поступив лист (вх..№01-29/16049/12д) згідно якого останній повідомляє, що між сторонами відсутні договірні відносини, жодний товар згідно проведеної проплати не передавався. Також зазначає, що платіжним дорученням №3416 від 03.12.2012р. (на суму 5000 грн.) та платіжним дорученням №3457 від 07.12.2012р. (на суму 15000грн.) відповідач повернув помилково перераховані кошти. У зв'язку з перерахуванням коштів, які були помилково перераховані відповідачу просить суд стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору та проценти за користування чужими коштами. До даного листа позивачем додано: лист-вимога від 30.11.2012р. та від 15.11.2012р.;копія виписок з банку про перерахування та повернення помилково перерахованих коштів на загальну суму 30 000грн.

В судовому засіданні 12.12.2012р. представником позивача подано та підтримано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з погашення основної суми помилково перерахованих коштів на суму 20 000грн., тому просить суд стягнути з відповідача 934,93 грн. процентів за користування коштами за період з 25.09.2012р. по 12.11.2012р. та судовий збір.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти задоволення клопотання про зменшення позовних вимог, проти стягнення 934,93 грн. заперечив, у зв'язку з тим, що стягнення процентів за користування коштами в разі помилково перерахованих коштів не можливо оскільки між сторонами не було договірних відносин та дане стягнення не передбачено законом тому вважає що при вирішенні стягнення даної суми неможливо проводити аналогію згідно інших норм чинного законодавства. Також просить суд відкласти розгляд даної справи згідно поданої останнім заяви від 12.12.2012р. (вх..№01-29/16187/12д) у зв'язку з невчасним отриманням ухвали суду про порушення провадження у справі та необхідністю підготуватись до справи.

Відповідне клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог було розглянуте в судовому засіданні 12.12.2012р. та прийняте судом, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової ціни позову, яка становить 934,93 грн.

Задовольняючи вищезазначене клопотання позивача суд виходив з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Суд заслухавши думку представника позивача, який заперечує проти відкладення розгляду справи, відхиляє подану відповідачем заяву про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 07 грудня 2012р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4563000077517 (а.с.14). У зв'язку з тим, що розгляд даної справи призначено на 12.12.2012р., тому суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання представника відповідача про невчасне отримання вищевказаної ухвали та непідготовленість до справи.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги те, що відповідач вчасно отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі, проте не надав суду витребуваних даною ухвалою доказів, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

28.05.2012р. ФОП ОСОБА_1 платіжним доручення №1-28/05 помилково перерахував 30000,00 грн на рахунок ФГ «Волиньагрохолдинг», що стверджується платіжним дорученням №1-28/05 від 28.05.2012р. (а.с.5) та копією банківської виписки від 28.05.2012р. (а.с.19).

Судом встановлено та підтверджено сторонами про відсутність між ними договірних відносин.

24.09.2012р. ФГ «Волиньагрохолдинг»платіжним дорученням № 67 (а.с.6) повернуло позивачу частину помилково перерахованих коштів у розмірі 10000,00 грн., про що також свідчить і копія банківської виписки від 24.09.2012р.(а.с.20).

30.10.2012р. позивач направив вимогу до ФГ «Волиньагрохолдинг»про повернення залишку безпідставно набутих коштів у сумі 20000,00 грн, що стверджено копіями: квитанції №5284, опису вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення (направленої вимоги) відповідачу, яка отримана останній 05.11.2012р. (а.с.7-8). Однак, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Відповідач решту суми помилково перерахованих коштів повернув позивачу після подання останнім позовної заяви, що стверджується позивачем та поданими останнім копіями банківських виписок від 03.12.2012р. на суму 5000грн. та від 07.12.2012р. на суму 15000грн.(а.с.21-22).

Суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 934,93 грн. за період з 25.09.2012р. по 12.11.2012р відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України за аналогією зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, виходячи із облікової ставки НБУ, є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Господарського процесуального кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина друга статті 1214 Цивільного кодексу України розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлює, так само як і стаття 536 Цивільного кодексу України, яка вказує лише, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Як встановлено судом, між сторонами не було укладено договору, а тому і не було погоджено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, а чинним законодавством не передбачена можливість застосування до даних правовідносин положень ЦК України про договір позики.

Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів законодавства, що регулюються подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, стаття 1048 Цивільного кодексу України унормовує визначення розміру процентів за договором позики, у зв'язку з чим дана норма закону має застосовуватись лише у разі наявності договірних відносин сторін і, як наслідок, вона може бути застосована за аналогією лише до грошових зобов'язань, а не на помилково перераховані грошові кошти, набуті та збережені без правової підстави.

За обставинами справи правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою відмінні від договірних відносин позики, у зв'язку з чим застосування за аналогією положень статті 1048 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, з урахуванням приписів законодавства, якими такі правовідносини регулюються господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК Україниможе бути покладений на відповідача.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір згідно ст.49 ГПК України в розмірі 1 609,50 грн. слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. У позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фермерського господарства «Волиньагрохолдинг»про стягнення процентів за користування коштами в сумі 934,93 грн. -відмовити.

2. Стягнути з фермерського господарства «Волиньагрохолдинг»(45630, Волинська область, Луцький район, село Маяки, вул. Бригадний двір, будинок 16, код ЄДРПОУ 34557127) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Суддя А. С. Вороняк

Повний текст рішення

складено та підписано

17.12.12