Постанова № 28066304, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1192/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

за участю представників: позивача - Нацик І.О. і Шипіло І.А., відповідача - Дремова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет»звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання не чинними податкові повідомлення - рішення від 01.12.2011 № 0029282310 та № 0029272310.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року позов задоволено. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 01.12.2011 № 0029282310 в частині завищення бюджетного відшкодування в сумі 181 615,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 90 846,50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 01.12.2011 № 0029272310 винесені Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією в особі головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» та відповідно до пп. 200.11 ст. 200 ПКУ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 220 489,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки від 18.11.2011 № 763-81/23-1/31120652 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки проведеної відповідачем, позивачу не підтверджено право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 181 615,00 грн., заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, та збільшено суму, що підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів на таку ж суму, а також винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

З висновків акту перевірки вбачається, що від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 181 615,00 грн. у позивача виникло у червні 2011 року, оплата за товари та послуги відбулася у період їх отримання, тому Позивач мав право на бюджетне відшкодування у липні 2011 року. Проте ТОВ «Марбет»не заявляло у липні 2011 року суму до відшкодування, у зв'язку з чим податковий орган застосував норму абз. а) п. 200.14 ст. 200 ПКУ, згідно до якої вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не можуть застосовуватися норми ст. 200.14 ст. 200 ПКУ стосовно добровільної відмови від отримання суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковим зобов'язанням згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

Відповідно до пункту 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п. 6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008 року гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку. Декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. У разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. У разі прийняття рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, митний орган направляє гарантові вимогу щодо сплати суми гарантії до державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2011 року позивачем відповідно до вимог вищевказаного Порядку було направлено звернення щодо незгоди з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Відповідно до копії листа Київської обласної митниці № 16-45/12-4470 від 14.06.2011 митниця погодилася на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до ст. 264 Митного Кодексу України тому ВМД № 813498 від 14.06.2011, податок на додану вартість згідно з якою складав 181 615,02 грн., була оформлена згідно з зазначеним Порядком.

Таким чином, при ввезенні зазначених товарів на митну територію України у червні 2011 позивач сплатив суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів.

В своєму рішенні суд першої інстанції в якості аргументу для задоволення позовних вимог посилається отриману позивачем від Державної податкової адміністрації в Київській області індивідуальної податкової консультації в письмовій формі № 3539/10/15-313/1078 від 28.12.2011 року. Проте, колегія суддів зазначає, що в дана консультація надана позивачу у відповідності до його листа від 08.12.2011 року № 952, в якому підняті питання про застосування норм ПК в загальному порядку, а тому посилання останнього на неї є безпідставними.

Таким чином, не можна погодитись з позицією суду першої інстанції стосовно того, що податок на додану вартість за ВМД є сплаченим тоді, коли позивач отримав від митного органу відмову у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, адже аналіз вищенаведених норм податкового законодавства свідчить про протилежне.

При цьому, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.