Ухвала суду № 28066245, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1223/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко С.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Фоззі -Фуд»звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області від 29.02.2012 року № 0000342300 та № 0000352300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області від 29.02.2012 року № 0000342300 та № 0000352300; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фоззі -Фуд»витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 146 грн. 00 коп.

Рішення суду вмотивовано тим, що висновки податкового органу про незаконне формування позивачем валових витрат за 2010 рік і квартал 2011 року та податкового кредиту за квітень - серпень 2010 року і січень - червень 2011 року під час судового розгляду справи були спростовані, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.02.2012 № 0000342300 та № 0000352300, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 14225358 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 19256480 грн. 41 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 7472171 грн. 22 коп., суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, при прийнятті оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фоззі-Фуд»є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з оптовою торгівлею напоями і тютюновими виробами, виробництвом хліба і хлібобулочних виробів, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою/без переваги продовольчого асортименту.

У жовтні 2011 року - січні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75 та 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Фоззі-Фуд»податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.02.2012 № 42/23-2/32294926 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства. Податковим органом встановлено, зокрема, що протягом 2010 року та січня - травня 2011 року ТОВ «Фоззі-Фуд» не дотримано вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ «Грант-Елемент», ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Інкомгруп», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Автоколега»та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 товарів і послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, позивачем завищено валові витрати за 2010 рік і I квартал 2011 року на загальну суму 78776066 грн. 46 коп. та податковий кредит за квітень - липень 2010 року і січень -травень 2011 року на загальну суму 18782626 грн. 03 коп.

Крім того, посадовими особами відповідача виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»приписів підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, що полягало у необґрунтованому включенні позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 року, квітень та червень 2011 року податку на додану вартість у загальному розмірі 473854 грн. 38 коп., сплаченого у складі придбаних товарів у його контрагента -Приватного підприємства «Армадор», який не задекларував податкові зобов`язання за вказаними господарськими операціями та не сплатив податок на додану вартість до бюджету.

Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за квітень - серпень 2010 року та січень -червень 2011 року у розмірі 19256480 грн. 41 коп., завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2010 рік на суму 14047470 грн. 00 коп. та, як наслідок, заниження суми податку на прибуток підприємств за 2010 рік і I квартал 2011 року у розмірі 14225358 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.02.2012 № 0000342300 та № 0000352300, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 23216783 грн. 13 коп., з яких: 19256480 грн. 41 коп. - за основним платежем; 3960302 грн. 72 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємства у розмірі 17737226 грн. 50 коп., з яких: 14225358 грн. 00 коп. - за основним платежем; 3511868 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що факт надання позивачу товарів і послуг з боку ТОВ «Грант-Елемент», ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Інкомгруп», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Автоколега»та фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 надає право позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту, що підтверджується податковими накладними та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон - № 334/94-ВР) (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР) (у редакції, що діяла до 01.01.2011), платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції, чинній до 01.01.2011) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, аналогічний порядок визначення та нарахування податкового кредиту також передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2011.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, накладними на повернення товару, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, актами здачі -прийняття робіт (надання послуг), оборотно - сальдовими відомостями, виписками по розрахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та його контрагентами - ТОВ «Грант-Елемент», ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Інкомгруп», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Автоколега»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, накладні на повернення товару, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), оборотно - сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідають вимогам законодавства.

До того ж, враховуючи, що анулювання реєстрації ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Інкомгруп»платником податку на додану вартість відбулось лише у грудні 2010 року, а ТОВ «Едвайз Сіті Груп»- у вересні 2011 року, контрагенти позивача протягом квітня - липня 2010 року не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним. Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Матеріалами справи підтверджується, що факт надання позивачу товарів і послуг з боку ТОВ «Грант-Елемент», ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Інкомгруп», ТОВ «Едвайз Сіті Груп», ТОВ «Автоколега»та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується податковими накладними та розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних. Надання позивачу товарів і послуг його контрагентами також підтверджується такими документальними свідоцтвами як: звіти про надані послуги мерчендайзингу торгівельної мережі позивача, планограми розміщення товарів, які складені по кожній господарській одиниці позивача окремо, посвідчення про якість товарів та довіреності на отримання уповноваженими представниками контрагентів повернутого позивачем товару.

Крім того, у матеріалах справи наявні акти про зіпсування, пошкодження, нестачу або надлишок товару, складені уповноваженими представниками сторін правочинів у момент передачі позивачу товару, довіреності на отримання уповноваженими представниками позивача товару від його контрагентів, податкові та видаткові накладні, які свідчать про реалізацію позивачем товару іншим суб`єктам господарювання - покупцям, фіскальні звітні чеки господарських одиниць позивача, які підтверджують продаж цих товарів кінцевим споживачам вроздріб.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання податкового органу на необґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 року, квітень та червень 2011 року податку на додану вартість у загальному розмірі 473854 грн. 38 коп., сплаченого у складі придбаних товарів у його контрагента - Приватного підприємства «Армадор», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у липні 2010 року позивачем укладено з Приватним підприємством «Армадор»договір поставки від 01.07.2010 року № 296/7, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання передати у власність позивача продукцію (овочі та фрукти), а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. У серпні 2010 року, квітні та червні 2011 року Приватним підприємством «Армадор», на виконання умов вказаної вище угоди, поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»товар на загальну суму 2843126 грн. 28 коп., в тому числі ПДВ -473854 грн. 38 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові та податкові накладні. Податок на додану вартість у загальному розмірі 473854 грн. 38 коп., сплачений у складі ціни отриманої від Приватного підприємства «Армадор»продукції, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за серпень 2010 року, квітень та червень 2011 року.

При цьому, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що складені позивачем та Приватним підприємством «Армадор»первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам законодавства та підтверджують отримання позивачем товарів від його контрагента у задекларованому розмірі.

Як вже зазначалося судом вище, платник податку на додану вартість має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту, якщо він придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з приписами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції, чинній до 01.01.2011) та пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011), податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР та пункту 201.8 вказаної статті, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що у період з серпня 2010 року по червень 2011 року контрагент позивача не був позбавлений права на складання податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що надає позивачу право на включення податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни товарів, на підставі отриманих ним у серпні 2010 року, квітні та червні 2011 року податкових накладних, до складу податкового кредиту за вказані звітні періоди.

Крім того, на дату виписки Приватним підприємством «Армадор» податкових накладних за квітень та червень 2011 року, в яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становила понад 10 тис. грн. та менше 500 тис. грн., визначена пунктом 201.10 статті 201 та пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ще не була запроваджена, у зв`язку з чим право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за цими накладними не обмежено.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, допущення одним суб`єктом господарювання помилок у ході складання податкової звітності, до якої також належать копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, не позбавляє його контрагента права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією. Так, неподання платником податків до податкового органу податкових декларацій разом з копіями записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді тягне за собою накладення на нього штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, твердження відповідача про те, що невиконання Приватним підприємством «Армадор»податкового обов`язку стосовно декларування та сплати до бюджету податку на додану вартість за серпень 2010 року, квітень та червень 2011 року позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту за вказані звітні періоди сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни отриманих від нього товарів, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання, який ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальників послуг спростовується матеріалами справи, Київський окружний адміністративний суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги, однак зазначає, що несумлінне ставлення контрагента до податкового зобов'язання не впливає на податкове зобов'язання покупця за умови відсутності попередньої умови щодо отримання податкової вигоди.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.