Ухвала суду № 28064541, 17.12.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1313/3049/2012 Головуючий у 1 інстанції: Дем'яновський Ю.Г.

Провадження № 22-ц/1390/7098/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Мацея М.М.,

секретаря: Мариняк О.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області 2 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, треті особи -ОСОБА_4, Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на 3/4 будинковолодіння в порядку спадкування, -

встановила:

рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 2 жовтня 2012 року вищевказаний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ѕ частин житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4, просить його змінити, визнавши за позивачкою та за нею (апелянтом) право власності по Ѕ частині на будинковолодіння, посилаючись на те, що єдиним власником спірного житлового будинку та господарських будівель був її син, а чоловік позивачки - ОСОБА_6 Оскільки вона та позивачка є спадкоємцями першої черги, відтак обоє мають право на спадкування в рівних частинах. Крім того, апелянт посилається на те, що справу розглянуто у її відсутності, незважаючи на те, що вона подала заяву про відкладення розгляду справи так, як про слухання справи її повідомлено лише 28 вересня, а відтак було мало часу для підготовки для заперечення на позов, та те, що суд не провів попереднього судового засідання.

Апелянт в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.

Заява ОСОБА_4 про те, що вона хворіє документально не підтверджена.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасника процесу на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивачка та спадкодавець ОСОБА_6 перебували в шлюбі з 11 лютого 1990 року, що стверджується свідоцтвом про одруження (а.с.12).

ОСОБА_4 є матір'ю спадкодавця, що стверджується свідоцтвом про народження (а.с.6).

Відповідно до рішення від 06.05.1993 року № 8 Гірської сільської ради Миколаївського району «Про перезакріплення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку»ОСОБА_6 надано земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку та дозволено його будівництво (а.с.9, 10).

Матеріалами справи, зокрема актом виносу в натуру земельної ділянки і розбивки будівель від 9.12.1993 р., дозволом № 560 від 9.12.1993 р. на право закладки фундаментів під індивідуальне будівництво підтверджується будівництво будинку ОСОБА_6

Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується закінчення будівництва житлового будинку в 2000 році та готовність будинку (а.с.14).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).

Відповідно до ст.22 КпШС, чинної на час отримання земельної ділянки та будівництва будинку, що відповідає і змісту ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Зазначені статті презюмують, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому якщо юридично не оформлено право власності на новостворене майно або право власності на таке майно, зазначене не змінює статусу цього майна як набутого у шлюбі, тобто спільного майна подружжя.

За таких обставин позивачка та її покійний чоловік набули право власності на спірне будинковолодіння в рівних частках, тобто по Ѕ, а відтак спадкуванню підлягає Ѕ частина будинковолодіння, яка належала спадкодавцю.

Оскільки позивачка, як дружина спадкодавця, та ОСОБА_4, як мати спадкодавця, у відповідності до ст.1261 ЦК України відносяться до першої черги спадкоємців, відтак вони успадковують майно в рівних частках.

За таких обставин та з урахуванням того, що право власності на побудований житловий будинок не було оформлено, рішення районного суду є вірним.

Будь-яких угод на підтвердження доводів апелянта щодо спільного будівництва житлового будинку з спадкодавцем, придбання нерухомого майна за особисті кошти спадкодавця апелянтом не представлено.

Відповідно до ч.4 ст.74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення -завчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджує і апелянт. Остання була повідомлена про слухання справи 28 вересня 2012 року про розгляд справи на 2 жовтня 2012 року.

Відтак, посилання апелянта на те, що вона була запізно повідомлена про день та час розгляду справи є помилковим.

Що стосується посилання апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу у її відсутності, то колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування рішення з цієї підстави немає виходячи з наступного.

З урахуванням викладеного та враховуючи чи є це порушенням конституційних прав ОСОБА_4, яка була залучена до участі у справі та повідомлена про час та місце розгляду справи, але не була присутньою в судовому засіданні під час ухвалення судом рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Вносячи зміни у ЦПК України Законом України №2453-УІ (2453-17) від 07.07.2010 року, законодавець виключив можливість апеляційного суду скасувати рішення районного суду з направленням справи на новий розгляд за наведених вище обставин. А відтак, враховуючи те, що апелянт була повідомлена про дату апеляційного розгляду справи, їй було надано право на подання до апеляційного суду всіх доказів, які вона могла подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням її позицій у цій справі, однак апелянт не скористалась наданим правом, а її доводи не спростовують законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому, колегія суддів, враховуючи викладене, приходить до висновку, що підстав для скасування рішення районного суду з цих підстав немає.

Крім того, не може бути підставою для скасування судового рішення і посилання апелянта на те, що суд не провів попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.7 ст.130 ЦПК України попереднє судове засідання не є обов'язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, то за таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, апелянт не заявляла будь-яких вимог в суді першої інстанції, відтак її посилання в апеляційній скарзі на задоволення її вимог апеляційним судом, є помилковим.

Керуючись ст.ст.303, 305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 2 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Мацей М.М.