Постанова № 28060073, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13885/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Сидоренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002702302/40981, № 0002692302/40979 від 20.09.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2012 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.07.2009 р. по 30.06.2011 р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 28.07.2009 р. по 30.06.2011 р.

В результаті проведеної перевірки, відповідачем виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а саме: п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 183667,38 грн. (в т.ч. за ІІ квартал 2010 року в сумі 33925,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 17537,50 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 132204,88 грн.); пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 243561,84 грн. (в т.ч. за червень 2010 року в сумі 66660,00 грн., за липень 2010 року в сумі 14030,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 27024,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 135847,84 грн.), про що складено акт від 06.09.2011 р. № 5261/2302/36558473.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 20.09.2011р. № № 0002702302/40981, 0002692302/40979, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 229584,23 грн. (183667,38 грн. за основним платежем, 45916,85 грн. штрафні (фінансові) санкції) та податку на додану вартість на 304452,30 грн. (243561,84 грн. за основним платежем, 60890,46 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що видаткові накладні, акти приймання-передачі вугілля, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, видані ТОВ «Транс термінал 5»і ТОВ «Алівіс»підписані невстановленими особами, що не мали повноважень на їх підписання, не займались і не мали наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичних осіб, а податкові накладні, видані ПП «ПІАР-Квадрат», яке в судовому порядку визнано банкрутом, не подає податкової звітності та якому анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5»укладено договір купівлі-продажу товару (вугілля) № 21/06 від 21.06.2010р., відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, об'ємі, якості і по ціні, а покупець прийняти товар і сплатити продавцю грошову суму.

Між позивачем та ТОВ «Алівіс»укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/12-10 від 01.12.2010р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в нафтопродукти, найменування, кількість ціна яких вказується в накладних на Товар, які оформлюються на кожну партію Товару.

Між позивачем та ТОВ «Алівіс»укладено Договір надання транспортних послуг.

Матеріали справи підтверджують твердження позивача про те, що договір купівлі - продажу товару (вугілля) № 21/06 від 21.06.2010р., виконаний повністю належним чином.

Зокрема Постачальником поставлено вугілля на суму 247 020, 00 грн., а Покупцем прийняти вугілля дане вугілля та оплачено, що підтверджується актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками.

Договір поставки нафтопродуктів №01/12-10 від 01.12.2010 року також виконаний повністю належним чином (підтверджуючі документи є в матеріалах справи).

Постачальником поставлено мазут на суму 815 087, 00 грн., а Покупцем прийнято мазут на дану суму та оплачено його в порядку, передбаченому законодавством України, що підтверджується рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками.

Договір надання транспортних послуг виконаний частково, зокрема Виконавцем надано транспортні послуги на суму 162 144, 54 грн., а Замовником їх прийнято, що підтверджується рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною.

Таким чином, колегія суддів детально вивчивши матеріали справи вважає, що вказані договори є реальними та укладалися з метою придбання палива для використання у господарській діяльності позивача, а висновки відповідача про їх нікчемність є припущеннями, не підтвердженими належними доказами.

Вугілля, що придбане за Договором поставки у ТОВ «Транс Термінал 5», поставлене позивачем транспортом до Міністерства Оборотні України за Договором на постачання вугілля кам'яного марки АС від 17.05.2010р. № 303/26/7-10, що підтверджується супровідними документами щодо руху Товару - квитанціями дорожніх відомостей та квитанціями про приймання вантажу, листами про передачу у власність Товару від відправника вугілля до ТОВ «Транс Термінал 5».

Мазут, що придбаний за договором поставки у ТОВ «Алівіс», поставлено для потреб квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів за Договором постачання мазуту топкового марки м-100 № №203 від 10.12.2010р., що підтверджується Актами приймання-передачі, Актом звірки взаємних розрахунків.

Транспортні послуги, що надавалися ТОВ «Алівіс»Позивачу, використовувалися для поставки товарів для потреб Міністерства оборони України.

Таким чином, у колегії суддів не виникає сумніву, що товари та послуги, що були придбані позивачем у ТОВ «Транс Термінал 5»та ТОІЗ «Алівіс», у майбутньому використовувалися у господарській діяльності позивача та поставлялися іншим контрагентам за договорами для державних потреб, а звідси договори укладені позивачем з ТОВ «Транс Термінал 5»та ТОВ «Алівіс»є правомірними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, що підтверджує установлення зв'язку між фактом придбання товарів(послуг) і господарською діяльністю позивача.

Крім того, необхідно зазначити, що на момент укладання та виконання договорів між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5», ТОВ «Алівіс», у базі платників ПДВ, не містилася інформація про анулювання свідоцтв платників ПДВ.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Транс Термінал 5»було анульоване 01.12.2010р. а поставка товару між Сторонами була у червні - липні місяці 2010 року, свідоцтво платника ПДВ ТОІЗ «Алівіс»було анульоване 09.03.2011р., а взаємовідносини між сторонами були у жовтні та грудні 2010 року.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем перед укладенням договорів з даними контрагентами було вчинено всіх необхідних дій для перевірки добросовісності та законної діяльності своїх контрагентів.

Обставини, що стали підставами для висновку податкового органу у своєму акті перевірки щодо фіктивності господарських операцій позивача й контрагентів виникли вже після закінчення правовідносин контрагентів.

Таким чином, валові витрати позивача, що виникли внаслідок виконання договорів між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5»та ТОВ «Алівіс», підтверджуються рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, а отже є документально підтверджені, крім того зазначені документи були предметом перевірки.

Щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових наклад них, що виписані контрагентом TOB «Піар Квадрат».

Висновок Відповідача про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 39 520, 00 грн., що виник внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності між Позивачем та ПП «Піар-Квадрат», зроблений на підставі розбіжності у базі автоматизованої бази співвідношення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначені розбіжності на рівні ДПА не є доказом порушення позивачем вимог законодавства та доказом безпідставності включення сум до податкового кредиту.

Крім того, суд критично ставиться на посилання відповідача та окружного суду на факт банкрутства ПП «Піар Квадрат», оскільки такий факт не підтверджено документально.

Відповідно до п. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуга), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбаннням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, позивач керуючись наведеними вище нормами правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість під час здійснення господарських операцій в межах укладених договорів щодо придбання мазуту та вугілля, прийняття транспортних послуг, які використовуються в його діяльності на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Піар Квадрат».

Крім того, суд зазначає, що юридична особа не несе відповідальність за правильність ведення особистого податкового обліку контрагента та не несе відповідальності за правомірність/неправомірність (злочинність) дій своїх контрагентів, підроблення ними документів, дій щодо фіктивності діяльності контрагентів у разі вчинення з ними реальних господарських операцій та інших неправомірних дій.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку про не відповідність висновків податкового органу обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення з протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення вимог адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 17 січня 2012 року -скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задовольнити вимоги адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002702302/40981, № 0002692302/40979 від 20.09.2011р.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.