Вирок № 28059393, 12.12.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/3195/2012

№ провадження 1/1620/248/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого -судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю: прокурора Корсун В.С.,

потерпілої -цивільної позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, утриманців не маючого, не працюючого, не військовозобов'язаного за віком, раніше не судимого, не депутата,

по ст. 122 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

23 серпня 2012 року, приблизно, в 16.00 години підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї домомгосподарства потерпілої ОСОБА_1, розташованому по АДРЕСА_2, в ході сварки, що виникла, діючи умисно та протиправно, знайденою на місці пригоди сокирою наніс удар по правій руці потерпілої, заподіявши ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді рубленої рани правої кисті з пошкодженням сухожильного тильного згинача 2 пальця, які за висновком судово -медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілої.

Свою вину в інкримінованому діянні, за обставинами встановленими судом, підсудний визнав повністю і пояснив, що раніше перебував у зареєстрованому шлюбі з потерпілою ОСОБА_1, а після припинення шлюбу, часто бував у неї вдома, надаючи допомогу по господарству. Вказував на те, що в день конфлікту, тобто 23.08.2012 року вживав разом з нею спиртне, після чого здав на пункт прийому металобрухту старий велосипед, а на отримані кошти купив спиртні напої та цигарок. В той момент, коли він повернувся до місця проживання потерпілої, в неї знаходилася ОСОБА_3. При цьому потерпіла вела себе агресивно та почала виганяти його з господарства дерев'яною качалкою, нанісши йому два удари в область плечей. Він забіг до літньої кухні її господарства, де виявив сокиру, після чого розмахуючи цією сокирою, зачепив руку потерпілої та залишив місце сварки, забравши свій велосипед і сокиру з собою. Заявлений потерпілою та прокурором цивільний позов визнав. Вказував на те, що майнову шкоду в сумі 1500 гривень потерпілій відшкодував в ході досудового слідства.

Окрім власного визнання підсудним своєї вини у скоєному діянні, за обставинами, встановленими судом, його вина повністю підтверджується такими доказами, перевіреними та проаналізованими в ході судового слідства :

- показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка підтвердила той факт, що раніше перебувала у зареєстрованому шлюбі з підсудним, який інколи заходив до неї. 23.08.2012 року ОСОБА_2 в черговий раз прийшов у її домогосподарство, де побачив свідка ОСОБА_3 та почав висловлювати претензії щодо її перебування у потерпілої. На грунті цього між ними виникла сварка, в ході якої вона обізвала його. При цьому запропонувала підсудному забрати з її літньої кухні велосипедну шину. Коли той вийшов із кухні, в його руках побачила сокиру, якою він почав розмахувати та влучив їй у праву руку, після чого залишив домогосподарство. В наслідок травмування потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Миргородської ЦРЛ. Не заперечувала факту відшкодування їй підсудним майнової шкоди в сумі, зазначеній у позовній заяві. Наполягала на відшкодуванні моральної шкоди, завданої злочином, обґрунтовуючи її розмір перенесеним фізичним болем в наслідок травмування, тривалістю свого лікування, порушенням її звичного способу життя;

- з показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що 23.08.2012 року вона перебувала у домогосподарстві потерпілої і в цей час туди прийшов підсудний, який вчинив сварку та у її присутність наніс удар сокирою, знайденою у приміщенні літньої кухні, по правій руці потерпілої, завдавши їй тілесних ушкоджень у вигляді рани. Після цього, він забрав свій велосипед та сокиру і залишив місце конфлікту. Яких небуть -погроз він не висловлював.

- згідно письмової заяви потерпілої, адресованої органам міліції, 23.08.2012 року, приблизно, в 16.00 годин, за місцем її проживання, підсудний ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження сокирою в області правої кисті / а.с.11 /;

- за змістом протоколу огляду місця пригоди, план -схеми та фототаблиць -додатків до цього протоколу 23.08.2012 року в домогосподарстві потерпілої ОСОБА_1, в різних місцях на подвір'ї і на різних предметах було виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору, схожі на кров / а.с. 12 -22 /;

- в протоколі явки з повинною від 23.08.2012 року ОСОБА_2 повідомив на адресу органів міліції про свою причетність до нанесення потерпілій одного удару сокирою по руці, в якій та тримала качалку / а.с. 30/;

- згідно матеріалів судово -медичної експертизи потерпілої ОСОБА_1 у неї виявлено тілесні ушкодження у вигляді рубленої рани правої кисті з пошкодженням сухожильного тильного згинача 2 пальця, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Ці тілесні ушкодження, за висновком експертизи, могли виникнути при обставинах, про які давали показання як підсудний, так і потерпіла / а.с. 59 -60, 36 /;

- за висновками судово -медичних експертиз речових доказів встановлено групову належність крові потерпілої ОСОБА_1, а на окремих об'єктах, вилучених з місця пригоди, і зокрема на фрагменті доріжки, фрагменті гравію виявлено сліди крові людини, яка може походити від потерпілої / а.с. 66 -67, 74 -77, 83 -86 /;

- згідно медичних довідок Миргородської ЦРЛ потерпіла ОСОБА_1 23.08.2012 року зверталася за медичною допомогою до травмпункту, де в неї було виявлено рублену рану правої кисті, та з 23 по 27 серпня 2012 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Миргородської ЦРЛ і на її лікування закладом охорони здоров'я було витрачено 672,08 гривни / а.с. 35, 114 /;

- як вбачається з наявної в матеріалах справи копії розписки, 04 листопада 2012 року потерпіла отримала від підсудного 1500 гривень в рахунок відшкодування завданої їй шкоди / а.с. 44 /.

Наявні в матеріалах кримінальної справи протокол огляду домогосподарства підсудного від 23.08.2012 року та протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 17.10.2012 року / а.с. 23, 24, 46 /, суд не визнає належними і допустимими доказами, оскільки ці докази здобуті з порушенням встановленого порядку, визначеного КПК України 1960 року. Зокрема, огляд домоволодіння підсудного проведено до порушення кримінальної справи та у відсутність дозволу суду, як те передбачено ст. 190 ч. 4 КПК України 1960 року. Зміст протоколу про відібрання зразків для експертного дослідження не відповідає вимогам ст. 85 КПК України 1960 року, оскільки відповідна слідча дія проводилася без залучення понятих.

В матеріалах кримінальної справи мається постанова органів досудового слідства відносно підсудного про відмову в порушенні кримінальної справи щодо нього по ст. ст. 15, 115 КК України / а.с. 116 /.

Органами досудового слідства протиправні дії ОСОБА_2 кваліфіковані по ч. 2 ст. 122, як заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1, що спричинило її тривалий розлад здоров'я, за кваліфікуючою ознакою вчинення таких дій з метою залякування потерпілої.

Між тим, в ході судового слідства ця кваліфікуюча ознака свого підтвердження належними і допустимими доказами не знайшла. Сам факт визнання цієї ознаки підсудним, який не юристом і не розуміє правову кваліфікацію своїх дій, не підтверджений сукупністю інших доказів по справі, з огляду на що вчинене ним діяння слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 122 КК України, виключивши із обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, часткове відшкодування завданої шкоди. Крім того, обставиною, що пом'якшує його відповідальність в порядку ст. 66 ч. 2 КК України, суд визнає наявність захворювання у підсудного, встановленого висновком комісії лікарів.

Обставиною, яка обтяжує його покарання, слід визнати вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання підсудному враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діянння, обставини справи, що пом'якшують його покарання, а також особа ОСОБА_2, який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, вперше засуджується, проживає в складі сім'ї з престарілою матір'ю, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Зважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи особу цього підсудного, і зокрема стан його здоров'я, суд вважає за можливе призначити цьому підсудному основне покарання за статтею 122 ч. 1 КК України, по якій він засуджується, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті, відповідно до положень ст. 69 КК України. За переконанням суду, це покарання буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного і запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов потерпілої -цивільної позивачки ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, визнаний підсудним на засадах диспозитивності, слід задовольнити. При визначенні розміру відшкодування такої шкоди судом враховується суть заявлених позовних вимог, характер травмування потерпілої та ступінь тяжкості завданих їй тілесних ушкоджень, перенесений нею фізичний біль від травмування, а також тривалість істотних змін у її житті з приводу одержаних тілесних ушкоджень, сімейно -майновий стан заподіювача цієї шкоди. Разом з тим при визначенні розміру цієї шкоди суд виходить також із засад розумності виваженості та справедливості.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, визнаний підсудним, підлягає до задоволення відповідно до положень ст. 93 -1 КПК України 1960 року.

Керуючись ст. ст. 16 -1, 323, 324 КПК України в редакції 1960 року, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним і призначити покарання по ст. 122 ч. 1 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді 240 ( двохсот сорока ) годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином 5000 ( п'ять тисяч ) гривень.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації ( розрахунковий рахунок 31418544700305 ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 37845125 ) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину 672 / шістсот сімдесят дві / гривни 08 копійок.

Речові докази по справі: фрагменти гравію та доріжки, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області / а.с. 97, 98 /, знищити, як такі, що не мають ніякої цінності. Сокиру, яка знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області / а.с. 97, 98 /, повернути потерпілій ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляцій через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя В. Д. Чернюк