Рішення № 28059361, 06.12.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/1336/2012

Номер провадження 2/1620/529/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 грудня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого -судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління державної міграційної служби в Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та покладення зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

В травні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(надалі Банк) звернулося в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та з іншими вимогами, посилаючись на порушення своїх прав / а.с. 2 -4 /.

Користуючись своїми процесуальними правами, визначеними ст. 31 ЦПК України, Банк через свого представника уточнив заявлений позов шляхом подання відповідної заяви, в якій серед відповідачів зазначив Миргородський МВ УМВС України в Полтавській області / а.с. 60 -61 /.

25 липня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом до Банку, відповідача ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та покладення зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 65 -69, 72, 83 -89 /. Протокольною ухвалою суду цю зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2012 року в якості законного представника малолітньої дочки залучено відповідачку ОСОБА_1, в якості третьої особи залучено Миргородську міську раду Полтавської області, як орган опіки та піклування, проведено заміну відповідача за первісним позовом Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області на належного відповідача Управління державної міграційної служби в Полтавській області / а.с. 153 /.

Під час розгляду даної справи по суті представник Банку -позивача та відповідача за зустрічним позовом Кашаєва О.Г., яка діє на підставі відповідної довіреності / а.с. 151 /, заявлений позов підтримала, зустрічний позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, пояснивши, що свого часу між Банком та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено відповідно кредитний договір та договір іпотеки. Зі змістом цих договорів вказані відповідачі були ознайомлені особисто. На час укладення договору іпотеки малолітня дитина цих відповідачів по АДРЕСА_1 зареєстрованою не була і не є зареєстрованою на даний час, так само, як і відповідачка ОСОБА_1. З цих підстав законні права та інтереси цієї дитини на момент укладення договору іпотеки порушені не були, бо дитина не є власником цієї нерухомості та не являлася її користувачем, а отже законних підстав для задоволення зустрічного позову немає. Через неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2, банк вирішив скористатися своїм правом звернення стягнення на предмет іпотеки з послідуючим виселенням відповідачів на підставі судового рішення.

Відповідачка ОСОБА_1, вона ж позивачка за зустрічним позовом, та її представник ОСОБА_7, яка діє на підставі відповідної довіреності / а.с. 168 /, заявлений позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Свій зустрічний позов підтримали, просили задовольнити його. З пояснень сторони цієї відповідачки вбачається, що свого часу колишній чоловік ОСОБА_1 -ОСОБА_2, на пропозицію батьків останнього, вирішили взяти грошовий кредит у Банку -позивача для ремонту будинку. Для отримання кредиту вона підписала у нотаріуса певні папери, проте не розуміла значення своїх дій, бо помилялася відносно суті вчинюваного правочину. В наслідок цього порушуються права її малолітньої доньки, яка разом з нею зареєстрована у помешканні своїх батьків по АДРЕСА_1, проте фактично проживає у будинку, переданому Банку в іпотеку, по АДРЕСА_1. Після припинення шлюбу з чоловіком, той не вживає заходів до погашення кредиту, в результаті чого порушуються її права. Стверджувала, що земельна ділянка, на якій розташований переданий нею в іпотеку будинок, нею не приватизована.

Відповідач ОСОБА_2, будучи зареєстрованим за адресою, зазначеною в позовній заяві, та повідомленим про день, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, жодного разу в судове засідання не з'явися, свого ставлення до заявленого позову не висловив / а.с. 28, 30, 18 -20, 55 -56, 78 -80, 95, 101 -103, 142 -145, 148 -150, 163 -165 /.

Представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності / а.с. 134 /, при вирішенні первісного позову покладався на розсуд суду, а зустрічний позов ОСОБА_1, заявлений до його довірителя, не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пояснивши суду, що на момент укладення договору іпотеки приватний нотаріус діяв відповідно до закону. При цьому, він роз'яснив сторонам договору всі їхні права та наслідки вчинюваних дій. На підтвердження того, що внаслідок укладення договору іпотеки не будуть порушені права та законні інтереси інших осіб, в тому числі і її малолітньої дочки, ця відповідачка подала нотаріусу відповідну письмову заяву та довідку з місця проживання, зі змісту якої слідувало, що по АДРЕСА_1 станом на грудень 2007 року вона була зареєстрована одна. Отже, відповідачка ОСОБА_1 в повній мірі усвідомлювала характер та наслідки вчинюваних нею дій, з огляду на що її права при посвідченні відповідного договору нотаріусом порушені не були.

Представник відповідача від Управління державної міграційної служби України в Полтавській області Кібкало О.В., який діяв на підставі відповідної довіреності / а.с. 169 /, заявлений позов не визнав, зазначивши, що представлений ним відповідач не перебуває у будь -яких правовідносинах з банком -позивачем, а відтак і не порушував його прав чи інтересів. З цих підстав зобов'язання про знаття з реєстрації відповідачів до задоволення не підлягає. Таке зняття можливе лише на підставі положень ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відповідно до судового рішення. При вирішенні зустрічного позову покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи від Миргородської міської ради Полтавської області, як органу опіки та піклування, Ревенчук С.Ю., яка діяла на підставі довіреності / а.с. 135 /, висловила міркування про те, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити. В своїх поясненнях наголосила на тому, що як представник органу опіки та піклування, повинна дбати про права та інтереси малолітньої дитини, яку має відповідачка ОСОБА_1. Відносно вирішення інших спірних правовідносин покладалася на розсуд суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності, суд приходить до висновку про те, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких обгрунтувань.

Встановлено, що між Банком та відповідачем ОСОБА_2 20.12.2007 року було укладено кредитний договір № PLIWGA0000000923, згідно з яким згаданий відповідач отримав від Банку -позивача кредит у сумі 125000 гр. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.12.2027 року (а.с. 10 -12).

На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 20.12.2007 року позивач і відповідачка ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно якого ця відповідачка надала в іпотеку належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 13 -15, 114 -118).

На момент укладення цього договору відповідачка подала приватному нотаріусу ОСОБА_4, який посвідчував вищезгаданий договір, письмову заяву, в якій повідомила про те, що внаслідок укладення договору іпотеки не будуть порушені права та законні інтереси інших осіб, в тому числі і її малолітньої дочки, а також довідку з місця проживання, зі змісту якої слідувало, що по АДРЕСА_1 станом на грудень 2007 року вона була зареєстрована одна / а.с. 166, 167 /.

Через неналежне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2, 31.12.2008 року Банком було направлено цьому відповідачу повідомлення про порушення умов виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 110, 11 -112), а в подальшому 22.03.2012 року позивач повторно звернувся до обох відповідачів з листом аналогічного змісту, попередивши про можливі наслідки, в тому числі і звернення стягнення на предмет іпотеки / а.с. 6 -7 /.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк та відповідно до умов договору і вимог закону.

Факт припинення шлюбу між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, підтверджений судовим рішенням від 04.11.2010 року, яке набрало законної сили, та яким окрім іншого встановлено обставину проживання малолітньої дитини з матір'ю, не є правовою підставою для невиконання згаданим відповідачами своїх зобов'язань за укладеними договорами.

Згідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 24 вказаного договору іпотеки у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 109 ч. 3 ЖК України визначено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Пунктом 43 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року визначено, що виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд, за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі постановленого рішення суду тільки за умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника в інший погоджений сторонами строк.

Зі змісту цих роз'яснень слідує, що примусове виселення відповідачів позивач може провести на основі судового рішення і після відповідної письмової вимоги протягом місяця з дня її отримання, проте ніяк до постановлення такого рішення, а надіслання письмової вимоги до моменту звернення в суд з відповідним позовом не являтиметься правовою підставою для такого виселення.

З пояснень відповідачки ОСОБА_1 слідує, що на даний час вона та її малолітня дочка зареєстровані за місцем проживання її батьків, за адресою: АДРЕСА_2. Ця обставина підтверджується копією її паспорта з відомостями про реєстрацію / а.с. 16 -17 /. Разом з тим, за твердженнями цієї відповідачки, вона фактично мешкає у належному їй житловому будинку, переданому в іпотеку, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 до цього часу зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, при зверненні стягнення на предмет іпотеки він підлягає зняттю з реєстраційного обліку за рішенням суду та виселенню разом з особами, які фактично мешкають у цьому житлі.

При розгляді справи судом з'ясовано, що малолітня дочка відповідачів / а.с. 90 /, не є власником житлового будинку, переданого в іпотеку, на час його передачі в іпотеку в цьому будинку не проживала та не була зареєстрована в ньому, а відтак при укладенні договору іпотеки положення ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" застосуванню не підлягали.

Згідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 27 ч. 2 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться -до початку розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи Банком позивачем -відповідачем за зустрічним позовом суду не надано належних і допустимих доказів в частині того, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок -предмет іпотеки, перебуває у власності відповідачки ОСОБА_1, а тому на неї може бути звернено стягнення. Одночасно з цим уточнена позовна заява Банку не містить жодних позовних вимог до зазначеного в ній відповідача -Управління державної міграційної служби в Полтавській області. З цих підстав відповідні позовні вимоги до задоволення не підлягають.

При вирішенні спору в супереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачкою ОСОБА_1, вона ж позивачка за зустрічним позовом, та її представником суду не надано належних і допустимих доказів порушення її прав та прав малолітньої дитини внаслідок укладення та посвідчення нотаріусом відповідного договору іпотеки. З цих підстав заявлений зустрічний позов задоволений бути не може. Одночасно з цим суд також виходить із роз'яснень, які містяться в пункті 44 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року.

Судові витрати по справі, понесені Банком і документально підтверджені / а.с. 1 /, підлягають до стягнення на його користь із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дольовому виразі, в рівних частках, на підставі положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 27, 60, 62, 64, 88, 131, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 589, 590, 610, 629, 639, 654, 1050, 1054, ЦК України, ст. 109 Житлового кодексу України, ст. ст. 33, 35, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 7 ч. 1 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", пунктами 42, 43, 44 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року, пунктами 2.2, 4.1, 4.3, 4.4, кредитного Договору від 20.12.2007 року, пунктами 1, 2, 3, 4, 7, 18, 24, 30, 35.3 Договору іпотеки від 20.12.2007 року, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLIWGA000000023 від 20 грудня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_2 в сумі 290468 гривень 48 копійок ( дана сума складається з6 102572,75 гр. -заборгованість за кредитом; 86220,35 гр. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 7207.92 -заборгованість по комісії за користування кредитом; 80159,37 -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до договору; 250 гр. -штраф ( фіксована частина ); 13808,02 гр. -штраф ( процентна складова ) звернути стягнення на предмет іпотеки -нерухоме майно, а саме будинок, що знаходиться в м. Миргороді Полтавської області по АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі Договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Першої миргородської державної нотаріальної контори 22 грудня 2004 року по реєстру за № 1-2964, зареєстрований у Дочірньому комунальному підприємстві „Миргородтехінвентаризація" 20 січня 2005 року по реєстровій книзі 1, під номером 55, реєстраційний номер 5510342.

Дозволити Миргородському МВ Управління державної міграційної служби в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Вишняки Хорольського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, м. Миргород, Полтавська область.

Висилити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Вишняки Хорольського району Полтавської області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженку м. Миргород Полтавської області, разом з малолітньою донькою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженкою м. Миргорода Полтавської області, із житлового будинку ( предмету іпотеки ) за адресою: АДРЕСА_1, м. Миргород, Полтавська область, роз'яснивши, що таке виселення може бути здійснене на підставі цього рішення тільки за умови, що мешканці будинку добровільно не звільнять житловий будинок, на який звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяці з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001, МФО 305299) в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті позову судовим збором по 1505 ( одній тисячі п'ятсот п'ять ) гривень 99 копійок з кожного.

В іншій частині заявлених позовних вимог Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», в тому числі і до Управління державної міграційної служби в Полтавській області, відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним та покладення зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. Д. Чернюк