Ухвала суду № 28050966, 13.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5354/12 13.12.2012 13.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/3519/12 Головуючий першої інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Кутової Т.З., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

з участю: представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4 і представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2012 р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 р. ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3 про вселення до квартири АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні цим житлом, шляхом виселення відповідача із указаного приміщення без надання іншого житла.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2012 р. позов повністю задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просив указане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно і всебічно з'ясував обставини справи, належно оцінив надані докази, а тому дійшов вірного висновку про необхідність захисту інтересів позивачів указаним у рішення способом.

Так, відповідно до статей 317, 318, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 27 жовтня 2003 р. ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1, отримавши його в дарунок від діда і баби (ОСОБА_8 і ОСОБА_9), які вже померли.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2012 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2012 р., у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання недійсним указаного договору дарування, на підставі ст. 57 ЦК УРСР 1963 р. (недійсність угоди, укладеної внаслідок обману), відмовлено.

Таким чином право власності позивачки на спірну квартиру є чинним.

У вказаній квартирі позивачка зареєстрована з 10 лютого 2004 р., але з 2008 року там не проживає через неприязні відносини із відповідачем, який доводиться їй рідним дядьком і претендує на це житло, проживаючи там з 2008 р. і оспорюючи права позивачки на цю власність у судах.

Хоча відповідач і доводиться позивачці родичем, але членом її сім'ї ніколи не був і проживає у спірній квартирі без її дозволу та реєстрації.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право власності позивачки на спірну квартиру відповідачем порушено безпідставно та незаконно, а тому він підлягає виселенню із цього житла без надання іншого житлового приміщення.

Посилання апелянта на відсутність у позивачки перешкод у користуванні спірним житлом безпідставні, оскільки він визнає, що проживає в спірній квартирі без її дозволу, а вона не має ключів від запорів на вхідних дверях.

Сплата відповідачем, отриманих ним комунальних послуг у спірній квартирі не суперечить вимогам ст. 162 ЖК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: