Ухвала суду № 28050396, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К/9991/39468/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р.

у справі №2а-13572/10/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Центр автоматичної ідентифікації»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р., задоволено адміністративний позов Дочірнього підприємства «Центр автоматичної ідентифікації»(далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі-відповідач), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. №0001962310/0 та першу податкову вимогу від 05.10.2010 р. №1/1407.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за період травень, червень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 30.08.2010 р. №170/23-20/31280823, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість»на 640 619, 44 грн., у тому числі за травень 2010 р. на 93 958, 14 грн., за червень 2010 р. на 446 661, 30 грн., у результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 640 619, 44 грн., у тому числі за травень 2010 р. у розмірі 193 958, 14 грн., за червень 2010 р. у розмірі 446 661,30 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. №0001962310/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 852 201, 08 грн., у тому числі за основним платежем - 640 619, 44 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 211 581,64 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених законодавчих приписів стало те, що за інформацією з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкові декларації контрагентів позивача за травень -червень 2010 року визнані податковим органом недійними, у зв'язку із чим, на думку податкового органу, позивач неправомірно сформував податковий кредит за травень-червень 2010 р. у сумі 640 619,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Приватним підприємством «Оксамит», Товариством з обмеженою відповідальністю «Зев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полікс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Ремонт Сервіс» було здійснено господарські операції з придбання та оплати вартості товарів, що підтверджується відповідно укладеними договорами, платіжними дорученнями, видатковими накладними та актами прийому -передачі.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7. 2 ст. 7 цього ж Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7. 2. 3 п. 7. 2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7. 2. 6 п. 7. 2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За наведених обставин, судові інстанції дійшли правомірних висновків про безпідставність доводів контролюючого органу про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям із Приватним підприємством «Оксамит», Товариством з обмеженою відповідальністю «Зев», Товариством з обмеженою відповідальністю «Полікс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Ремонт Сервіс», зважаючи наявність належним чином оформлених податкових накладних, які в повні мірі виконують функції покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість».

Крім того, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбанням у контрагентів товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі №2а-13572/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.