Ухвала суду № 28050227, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-22685/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 26.10.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 р.

у справі №28/355а

за позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «ИННКО»Ясенове»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє сільськогосподарське підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «ИННКО»Ясенове»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Донецької області від 26.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 09.11.2005 р. № 0001592340/0, у задоволенні позовних вимог в іншій частині -відмовлено, присуджено позивачу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., результати якої викладено в акті від 31.10.2005 р. №122-23-311-1-30790583.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за 2002 р. на суму 4013,0 грн.; пп. 3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.7.2.1. п.7.2.. пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п.7.4., п.7.7 ст.7, п.11.21, 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 15 Постанови Кабінету Міністрі України від 12.05.99 №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарськими товаровиробниками за продані ними переробним підприємствам молоко та м'яса в живій вазі», п.3, п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукції (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», у результаті чого зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2002 р. на суму 81 793,00 грн., у т.ч. липень 2002 р. - 80 136,00 грн., листопад 2002 р. - 1657 грн.

На підставі проведеної перевірки контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.11.2005 р. № 0001582340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6020,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2007,00 грн.; та № 0001592340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 81 793,00 грн. (у тому числі: за липень 2002 р. - 80136 грн., листопад 2002 р. - 1657 грн.), та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 896 грн. (у тому числі: за липень 2002 року - 40 068 грн., листопад 2002 р. - 828 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданих до перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2002 р. обсяг продажу позивачем товарів склав 95 950,00 грн. (уточнена декларація по розрахунках з бюджетом від 20.12.0202 р. №22717 - 8 685,00 грн., сільськогосподарська декларація (пункт 11.21 Закону) від 19.08.2002 р. №16202 - 1 630,00 грн., уточнена сільськогосподарська декларація (пункт 11.29 Закону) від 30.08.2002 р. № 16509 - 85 635,00 грн.).

При досягненні зазначених обсягів продажу позивач відповідно до чинного законодавства перейшов зі скороченої форми податкової декларації по розрахунках з бюджетом до повної, що призвело до виникнення від'ємного значення за липень 2002 р. у розмірі 93 096,00 грн. (уточнена декларація по розрахунках з бюджетом від 20.12.0202 р. №22717 (повна) за липень 2002 р.) за рахунок перенесення від'ємного значення зі скороченої декларації попереднього звітного періоду (податкова декларація по розрахунках з бюджетом (скорочена) за червень 2002 р. від 18.07.2002 р. № 13918, значення рядка 24 у розмірі 123 424,00 грн. до рядка 8 «Коригування на основі попередніх звітних періодів» податкової декларації за вказаний звітний період.

Контролюючий орган за результатами перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету, дійшов висновку про завищення позивачем перенесеного від'ємного значення зі скороченої декларації за червень 2002 року у зв'язку зі здійсненням невідповідного розподілу податку між окремими деклараціями щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться, у зв'язку з чим по загальній декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, віднесені суми податку, які не відповідають використанню цих товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду; віднесенням до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку непідтверджених податковими накладними.

Пунктом 11.21 ст.11 Прикінцевих положень Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 цієї ж статті було зупинено до 1 січня 2008 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Тобто, якщо результати діяльності сільськогосподарського товаровиробника відповідають критеріям, визначеним зазначеними положеннями, то такий сільськогосподарський товаровиробник при обкладанні податком на додану вартість повинен керуватись нормами цих пунктів.

Постановами КМУ від 12.05.99 №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарськими товаровиробниками за продані ними переробним підприємствам молоко та м'яса в живій вазі»та від 26.02.1999 р. №271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»передбачено обов'язковість ведення, окремого бухгалтерського та податкового обліку за операціями, що підпадають під дію спеціальних режимів, встановлених пунктами 11.21 та 11.29 ст. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про податок на додану вартість», та щодо іншої діяльності, операції по якій оподатковуються у загальновстановленому порядку. За результатами такого окремого обліку складаються та подаються відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться.

У разі одночасного застосування норм абзацу другого п.11.21 та п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку подають три податкові декларації: декларація № 1 - за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»; декларація № 2 - за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом по операціях відповідно до спеціального режиму, передбаченого п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та декларація № 3 - за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює діяльність з одночасним застосуванням норм абзацу другого п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», про що звітує за всіма трьома податковими деклараціями. При перевірці декларації № 3 (по розрахункам з бюджету) встановлено: за період з січня по червень 2002 р. - подання податкової декларації з податку на додану вартість скороченої, за період з липня по грудень 2002 р. - подання податкової декларації з податку на додану вартість повної форми.

Відповідно до ч.1 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Керуючись наведеними положеннями КАС України, а також у звязку із необхідністю спеціальних знань для об'єктивного та всебічного розгляду справи судом першої інстанції було призначено судову економічну експертизу, результати якої викладено у висновку від 19.05.2009 р. № 169/24.

У ході дослідження експертом використовувались матеріали справи, додатково надані експерту первинні бухгалтерські документи, головна Книга, Книги обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг), журнали-ордери, розшифровки по рахунках бухгалтерського обліку, наказ про облікову політику, виписка з додатку до наказу про облікову політику та інші документи, надані експерту.

З матеріалів справи вбачається, що експертом розраховані вартісні показники витрат і запасів які придбані позивачем для використання не у сільськогосподарській діяльності; для використання у сільськогосподарській діяльності пов'язаній з реалізацією молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цілях; для використання у діяльності пов'язаній з виготовленням сільськогосподарської продукції власного виробництва (за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою).

На підставі наведених даних експертом визначені суми податкового кредиту по операціях з придбання товарів і послуг, які належать до складу податкового кредиту по загальній декларації та по сільськогосподарській операції.

Так, у результаті дослідження наданих експерту первинних документів і облікових регістрів останнім було встановлено, що зазначене в акті перевірки заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2002 р. у сумі 4013,00 грн. документально підтвердилось, зменшення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2002 р. -підтверджено частково у сумі 9435,00 грн., за листопад 2002 р. - повністю у сумі 1657,00 грн.

Зважаючи на викладене, судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що спірне податкове повідомлення-рішення від 09.11.2005 р. № 0001582340/0 було прийняте податковим органом правомірно, тоді як податкове повідомлення-рішення від 09.11.2005 р. № 0001592340/0 є законним виключно у частині визначення завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2002 р. у розмірі 9 435,00 грн. та підлягає скасуванню у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 896,00 грн. з огляду на таке.

Відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у випадку донарахування платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку, що штраф, передбачений цим підпунктом застосовується у випадку донарахування платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

У той же час, податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2005 р. № 0001592340/0 контролюючим органом не донараховувались суми податкового зобов'язання позивачу, а лише визначені суми завищення бюджетного відшкодування у відповідних деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку щодо безпідставності доводів контролюючого органу та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення 09.11.2005 р. № 0001592340/0 у частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2002 р. у розмірі 70 701,00 грн. та у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 896,00 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Донецької області від 26.10.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 р. у справі №28/355а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.