Ухвала суду № 28050249, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-29259/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Соріус»

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 р.

у справі №2а-3/10/2770

за позовом Приватного підприємства «Соріус»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Соріус»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02.03.2010 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. №000033235/1.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: березень 2007 р., квітень 2007 р., червень 2007 р., листопад 2007 р., грудень 2007 р., січень 2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2008 р. №111/23-5/22285658/8627/10, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 р. у розмірі 90 406, 00 грн., за квітень 2007 р. у розмірі 70 279, 00 грн., за червень 2007 р. у розмірі 111 060, 00 грн., за листопад 2007 р. у розмірі 38 257, 00 грн., за грудень 2007 р. у розмірі 134 044, 00 грн. та за січень 2008 р. у розмірі 56 374, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2008 р. №000033235/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 500 420, 00 грн.

Платником податків вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 р. №000033235/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в якості комітента, уклав договори комісії з Дочірнім підприємством Державної Компанії Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт», який є комісіонером, відповідно до яких було здійснене постачання Об'єднаному штабу Міністерства Оборони (ВМС) Індії продукції - суднових запчастин.

Відповідно до п. 5.2 п. 5 вказаних договорів, комісійна винагорода встановлювалась як різниця між ціною продажу продукції, встановленої комісіонером самостійно і за якою він складає контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Розмір комісійної винагороди містить у собі податок на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач та комісіонер при укладені договору, обрали таку форму розрахунків, при якій комісіонер мав право відрахувати приналежну йому за договором суму з усіх коштів, що надійшли до нього від покупця.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п. 7. 5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, що законодавець наявність права на бюджетне відшкодування пов'язує із наявністю певних обставин, а саме -фактичної оплати одержувачем товарів (послуг) в попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

У той же час, за даними рахунків бухгалтерського обліку позивача відсутній факт оплати комісійної винагороди на адресу Дочірнього підприємства Державної Компанії Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт».

Крім того, позивачем не заперечується, що оплата з його рахунку на користь комісіонера не здійснювалась.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у даному випадку юридичного факту, із яким закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Соріус»залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 р. у справі №2а-3/10/2770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,