Ухвала суду № 28050210, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року м. Київ К-39190/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Сучик Т.Я.,позивача:Шемяткіна О.О.,відповідача:Шляхової О.А.,відповідача:Смірнової І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

у справі №2а-236/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

та Державної податкової адміністрації у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САССК»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 29.01.2009 р. № 0000822305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України від 26.05.2009 р. № 4832/6/25-0415 про результати розгляду скарги.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційні скарги відповідачів, за містом яких проти вимог останніх заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено перевірку готелю «Редіссон САС», що належить позивачу, стосовно питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за період з 01.10.2008 р. по 14.01.2009 р., результати якої оформлено актом від 16.01.2009 р. №0057/26/59/23/30180471.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.2.8, 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого поставною НБУ від 15.12.2004 р. №637, а саме - перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах на загальну суму 7 257 510,66 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято рішення від 29.01.2009 р. № 0000822305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 709 966,97 грн.

Зазначене рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ДПА м. Києва про результати розгляду скарги від 26.03.2009 р. №1025/10/25-214 оскаржуване рішення скасовано у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 194 945,65 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, нормативним документом, що регулює правове питання визначення ліміту залишку готівки в касі підприємства є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене поставною НБУ від 15.12.2004 р. №637 (далі -Положення), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом п. 5.2 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Пунктом 5.3 Положення визначено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Згідно п. 5.4 Положення кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

З матеріалів справи вбачається, що наказом позивача від 31.12.2007 р. встановлено ліміт каси на 2008 р. у розмірі 258 000,00 грн на добу, від 01.07.2008 р. встановлено ліміт каси на 2008 р. у розмірі 270 000,00 грн. на добу та від 31.12.2008 р. з 01.01.2009 р. встановлено ліміт каси у розмірі 258 000,00 грн.

До наказу від 01.07.2008 р. було надано розрахунок, відповідно до якого надходження готівкових коштів до каси позивача за квітень, травень, червень 2008 р. склало 4 176 051,37 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 5.9 Положення якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Таким чином, з урахуванням надходження готівкових коштів до каси позивача з понеділка по п'ятницю протягом 21-го дня в квітні, 20-ти днів у травні та 20-ти днів у червні, всього -61 день, суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що середньоденний ліміт каси для позивача протягом зазначеного спірного періоду складав 70 749,95 грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджено середньоденне надходження готівкових коштів до каси позивача у розмірі 70 749,95 грн., відтак дії позивача відповідають вимогам зазначених пунктів Положення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, та зважаючи на припис наведеної норми, колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності прийнятого відповідачем спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вченні процесуальних дій, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі №2а-236/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.