Ухвала суду № 28050190, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-23448/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Лосєв А.М.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Дороніна П.М.,відповідача:не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 р.

у справі №2-а-3295/08/2270/02

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2008 р. №0001332301/0/4203.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була виїзна планова перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт від 16.05.2008 р. №4172/23-4/30865632.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - завищено валові витрати на суму 111 875,00 грн. та вимоги п.4.1 ст. 4 цього ж Закону, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 150 313,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.05.2008 року №0001332301/0/4203 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 197 676,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 150 313,00 грн., за штрафними санкціями - 47 363,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем наведених нормативних положень полягали у встановленні фактів укладання між позивачем та ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 та ПП ОСОБА_9 агентських договорів про надання торгівельно-посередницьких послуг, за відсутності документальних доказів отримання та надання таких послуг, реального виконання договорів, та відсутності зв'язку зазначених у договорах послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на викладені нормативні положення, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-прийому робіт, звітами про результати наданих послуг по агентським договорам, актами звірки та розрахунків винагороди за результатами роботи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Посилання податкового органу, на те, що укладені позивачем з приватними підприємцями угоди є нікчемними спростовуються зазначеним та наявними в матеріалах справи доказами, а відтак не можуть вважатися беззастережними та безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 р. у справі №2-а-3295/08/2270/02 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Лосєв А.М.