Ухвала суду № 28049633, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К/9991/28729/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р.

у справі №2а-485/11/1270

за позовом Приватного малого підприємства «Бріз»

до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання протиправними дій, скасування рішення від 01.12.2010 р. №0000682340 про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р., задоволено адміністративний позов Приватного малого підприємства «Бріз»(далі -позивач) до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області (далі -відповідач), визнано протиправними дії відповідача щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, скасовано рішення від 01.12.2010 р. №0000682340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено перевірку позивача з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт від 15.11.2010 р. №0399/12/32/23/23262116, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»та порушення п. 7.5 Порядку реєстрації і ведення книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення від 01.12.2010 р. №0000682340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 005 401, 95 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для висновків податкового органу про порушення наведених законодавчих приписів, стало несвоєчасне, на думку відповідача, оприбуткування позивачем готівкових коштів за період, згідно наданих контролюючих стрічок, отриманих від реалізації ПММ з початку робочої зміни АЗС на загальну суму 201 080, 39 грн.: за 02.11.2010 р. - 45 201,79 грн., за 03.11.2010 р. - 42 920, 13 грн., за 05.11.2010 р. - 30 723, 45 грн., за 06.11.2010 р. - 42 525, 04 грн., 07.11.2010 р. - 39 710, 07 грн.

Так, відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним Банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, в тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки -у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

З правового аналізу наведеної норми матеріального права вбачається, що застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій можливе виключно за не оприбуткування готівкових коштів.

Пунктом1.2 Положення встановлено, що оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням реєстраційної книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних реєстраційної книги).

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить на користь висновку про те, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до приписів Постанови від 18.02.2002 року №199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», зміна -це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання звіту до виконання наступного Z звіту, тому підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - згідно наказу позивача від 01.01.2010 р. №2 на АЗС встановлена робоча зміна з 07.00 годин до 07.00 годин наступного дня. Після закінчення робочого дня, тобто робочої зміни о 07.00 годин ранку оператором роздруковується звіт, на підставі якого до книги обліку розрахункових операцій заносяться данні денного звіту. Відбувається обнуління регістраторів даних реєстратора розрахункових операцій та вилучення суми готівки з реєстратора розрахункових операцій згідно надрукованого Z звіту.

Судовими інстанціями було встановлено, що сума у розмірі 201 080, 39 грн. була проведена позивачем через реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що підтверджується фіскальними звітними чеками на відповідні суми.

З матеріалів справи вбачається, що денний Z - звіт за 02.11.2010 р., 03.11.2010 р., 05.11.2010 р., 06.11.2010 р. та 07.11.2010 р. було підклеєно позивачем в книгу обліку розрахункових операцій.

Таким чином, сума у розмірі 201 080, 39 грн. була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через реєстратор розрахункових операцій, зазначення її в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до книги обліку розрахункових операцій, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Відтак, зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено факт оприбуткування позивачем готівки за 02.11.2010 р., 03.11.2010 р., 05.11.2010 р., 06.11.2010р. та 07.11.2010 р. шляхом її проведення через реєстратор розрахункових операцій, зазначення її в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до книги обліку розрахункових операцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р. у справі №2а-485/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.