Ухвала суду № 28049554, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року м. Київ К-39775/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Прокофєвої Л.С.,прокурора:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р.

у справі №2а-16110/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі-відповідач) про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з підстав її необґрунтованості та просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередні інстанцій залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 26.11.2009 р. №719/23-4/32862717.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено валовий дохід на 13 454 292,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 р. №0009662304/0, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 336 357,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем наведених приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стало включення позивачем до складу валових витрат витрат, пов'язаних з набуттям у 1 кварталі 2008 р. у власність земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Судовими інстанціями було встановлено, що у 2007-2008 р. позивачем було укладено 48 договорів позики з фізичними особами, за якими позивач надав зазначеним фізичним особам короткострокові безоплатні позики. Відповідно до п. 5.4 вказаних договорів у разі неможливості повернення позичальником позикодавцю позики в строк, передбачений п. 5.1 договору, позикодавець має право прийняти у власність від позичальника земельну ділянку, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області; вартість земельної ділянки у такому разі буде відповідати сумі позики, зазначеної в п.2.1 договору.

Суми позик за вказаними договорами були перераховані на рахунки фізичних осіб, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Фізичні особи суми позики у визначений договорами строк не повернули, у зв'язку з чим рішеннями Бориспільського міськрайонного суду Київської області за позивачем було визнано право власності на 48 земельних ділянок, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Спеціальною нормою, яка регулює облік операцій із землею, є пп. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

Зміст наведеної норми свідчить на користь того, що результат (об'єкт оподаткування) операцій із землею визначається окремо від усіх інших операцій. При такому механізмі визначення результату операцій на величину об'єкта оподаткування впливає тільки перевищення доходу від операцій із землею над відповідними витратами, яке включається до складу валових доходів платника податку.

У той же час, правовий аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про наявність законодавчого обмеження щодо віднесення до складу валових витрат операцій з продажу або купівлі землі.

Крім того, у ході розгляду справи судовими інстанціями не було встановленого фактичного понесення позивачем витрат за спірні земельні ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Коммерс»залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 р. у справі №2а-16110/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.