Ухвала суду № 28049495, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-26335/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 р.

у справі №2а-43341/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвітло»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсвітло»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 р., позовні вимоги задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.08.2009 р. №0002552305/0 та від 14.10.2009 р. №0002552305/1.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 22.07.2009 р. №3692/2305/34017546.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження валових доходів на загальну суму 402 167,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 100 542,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2009 р. №0002552305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 120 650,40 грн. (у т.ч. за основним платежем -100 542,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -20 108,40 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 р. №0002552305/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2009 р. позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 р., в якій по рядку 01.2 задекларовано приріст балансової вартості запасів у сумі 197 595,00 грн. Відповідно до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 1 квартал 2009р., відображеного в Додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 р., балансова вартість запасів на початок звітного періоду складала 1 053 075,00 грн., а на кінець звітного періоду -1 250 670,00 грн. Таким чином приріст запасів за даними позивача склав 197 595,00 грн., що знайшло своє відображення у рядку 01.2 декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 р.

На думку податкового органу позивачем було безпідставно зменшено балансову вартість на суму 402 167,00 грн., що обґрунтовано тим, що видаткові накладні на замки та обладнання виписані на користь ТОВ «Епіка»від 02.02.2009 р. № ЗКП-000046 на суму 247 420,23 грн., від 02.03.2009 р. № ЗКП-000063 на суму 48 403,06 грн. та № ЗКП-000066 на суму 106 343,48 грн. не містять підпису та печатки про отримання товару покупцем, що у свою чергу свідчить про порушення вимог ст.1 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, безпідставність списання позивачем у 1 кварталі 2009 р. з бухгалтерського рахунку 28 «Товари на складі»замків та обладнання на суму 402 167,00 грн. на користь ТОВ «Епіка», відповідач обґрунтовує відсутністю письмового договору на поставку товарів між позивачем та ТОВ «Епіка»та довіреностей на отримання товару, відтак, на думку податкового органу відсутній факт поставки.

За наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що балансова вартість запасів позивача на кінець звітного періоду повинна складати 1 652 837,00 грн., що вказує на заниження позивачем розміру приросту запасів, який підлягає включенню до складу валових доходів 1 кварталу 2009 р., на 402 167,00 грн., відповідно на заниження податку на прибуток підприємств за вказаний податковий період на 100 542,00 грн.

Однак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились із такими висновками податкового органу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами дослідження реєстрів отриманих та виданих податкових накладних позивача за 1 квартал 2009 р., оборотно-сальдових відомостей по рахункам 361 та 681 Контрагенти з розгорнутим сальдо по ТОВ «Епіка»та реєстру видаткових документів по ТОВ «Епіка», наявність в обліку позивача видаткових накладних на користь ТОВ «Епіка»від 02.02.2009 р. №ЗКП-000046 на суму 247 420,23 грн., від 02.03.2009 р. №ЗКП-000063 на суму 48 403,06 грн. та №ЗКП-000066 на суму 106 343,48 грн. не встановлено.

Крім того, наявність таких документів та взаємовідносин по відвантаженню позивачем товарів на користь ТОВ «Епіка»вказаними датами та на визначену відповідачем суму у розмірі 402 167,00 грн. не вбачається і з акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.06.2009 р. між позивачем та ТОВ «Епіка».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у ході перевірки позивача було проведено інвентаризацію основних засобів та товарно-матеріальних цінностей та згідно з наданими інвентаризаційними описами розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю основних засобів та товарно-матеріальних цінностей не встановлено, що спростовує висновки відповідача про необхідність збільшення позивачем балансової вартості товарів у 1 кварталі 2009 р.

Дані позивача про балансову вартість запасів на початок звітного періоду у сумі 1 053 075,00 грн., та на кінець звітного періоду у сумі 1 250 670,00 грн. підтверджуються наданими позивачем журналом-ордером та відомістю по рахунку 281 Товари на складі за 1 квартал 2009 р.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що поставки товарів позивачем на користь ТОВ «Епіка»мали місце в 1 кварталі 2009 р., однак це були інші поставки, ніж ті, про які зазначив відповідач в акті перевірки. Господарські операції, які за даними позивача дійсно мали місце, підтверджені належними документами: відповідно до видаткової накладної від 30.01.2009 р. №61 на суму 203 094,86 грн. по договору від 30.01.2009 р. №ДГ-0000001, факт отримання товару підтверджено довіреністю від 30.01.2009 р. №2, відповідно до видаткової накладної від 10.03.2009 р. №156 на суму 715 617,28 грн. по договору від 10.03.2009 р. №ДГ-000004, факт отримання товару підтверджено довіреністю від 30.01.2009 р. №4 та специфікаціями до договорів, що не заперечується відповідачем.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій було правильно зазначено, що актом перевірки від 22.07.2009 р. №3692/2305/34017546 не встановлено будь-яких порушень при визначенні позивачем доходів від продажу товарів (відповідно до рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток підприємств) та при визначенні валових витрат.

Відповідно до пп. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що висновки акту перевірки від 22.07.2009р. №3692/2305/34017546 не підтверджені документально.

Крім того, судовими інстанціями правомірно не було взято до уваги доводи податкового органу про відмову позивача у наданні належним чином завірених копій або оригіналів документів по непідтвердженим у ході перевірки взаємовідносинам з ТОВ «Епіка»з посиланням на лист відповідача від 16.07.2009 р. №1059/10, який був надісланий на адресу позивача.

Судовими інстанціями було встановлено, що лист податкового органу направлений позивачу від 16.07.2009 р. №1059/10, під час судового розгляду справи надано не було, а наданий відповідачем акт від 17.07.2009р. № 1074/2305/34017546 щодо неможливості вручення запита на вилучення копій первинних документів з причини відсутності посадових осіб позивача 17.07.2009 р. з 14-05 год. до 16-45 год. та направлення вказаного листа поштою 17.07.2009 р. не є переконливим доказом, оскільки відсутність керівника юридичної особи протягом певного проміжку часу в межах одного робочого дня не є свідченням протиправних дій вказаної особи.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилась з 26.06.2009 р. по 17.07.2009 р., при проведенні перевірки відповідач мав доступ до всіх документів позивача, які необхідні для здійснення достовірних висновків, будь-яких пояснень щодо неможливості вручення запиту протягом всього часу проведення перевірки, відповідачем не надано, натомість в акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась в присутності посадових осіб позивача.

Крім того, під час судового розгляду справи у судах попередніх інстанцій, не було встановлено наявність та використання в обліку позивача видаткових накладних від 02.02.2009 р. № ЗКП-000046, від 02.03.2009 р. № ЗКП-000063 та № ЗКП-000066, що вказує на об'єктивну неможливість їх надання на запит органу державної податкової служби.

Відтак, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх висновку про відсутність порушень приписів п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у діях позивача, а тому правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2010 р. у справі №2а-43341/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.