Ухвала суду № 28049516, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-6430/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2010 р.

у справі №А38/425-07

за позовом Дочірнього підприємства «Новий Свєт»Кіпрської компанії «Неолюкс Трейдінг Лімітед»

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Новий Свєт»Кіпрської компанії «Неолюкс Трейдінг Лімітед»(далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.04.2007р. №0002231503/0, №0002241503/0, №0002251503/0, №0002261503/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена документальна невиїзна перевірка господарської діяльності позивача з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку, за результатами якої складено акт від 19.03.2007 р. №226/150/153/23651036.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог абз.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю», а саме -порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку за період з 01.06.2002р. по 31.01.2004 р., а саме: по Саксаганському району: за 2002 р. сума сплаченого боргу становить 269,15 грн., сума штрафних санкцій -53,83 грн.; за 2003 р. сума сплаченого боргу становить 213,26 грн., сума штрафних санкцій -87,37 грн.; по Довгинцівському району: за 2003 р. сума сплаченого боргу становить 12 645,90 грн., сума штрафних санкцій - 2 217,71 грн.; за 2004 р. сума сплаченого боргу становить 7 848,00 грн., сума штрафних санкцій -1 298,95 грн.

Загальна сума сплаченого боргу становить 20 976,31 грн., сума штрафних санкцій 3 657 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 04.04.2007 р. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002231503/0, №0002241503, №0002251503 та №0002261503/0, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, а саме: за 2003, 2004 р. по ставці 50% на суму - 74,53 грн.; за 2002, 2003 р. по ставці 20% на суму - 1 465,98 грн.; за 2003, 2004 р., по ставці 10% на суму - 2 117,35 грн.

Позивачем було оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень керувався пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого встановлюють штрафні санкції за порушення платниками податків строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом.

У той же час, суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили із того, що контролюючим органом було порушено законодавчо встановлений строк для визначення суми податкових зобовязань позивачу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із такими висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штрафні санкцій нараховані відповідачем на підставі висновку про порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються нормами Закону України «Про плату за землю».

Статтею 25 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених цим законом.

Згідно ст. 17 цього ж Закону, земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Керуючись принципом домінування спеціальної норми над загальною, враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальною нормою, а Закону України «Про плату за землю»-загальною нормою з цих питань.

Загальні норми законодавства можуть бути застосовані лише щодо питань, неврегульованих спеціальною нормою права.

Пунктом 19.6 ст.19 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій було правомірно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобов'язання, а відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 вказаного Закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки строк давності у 1095 днів сплинув.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2010 р. у справі №А38/425-07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.