Ухвала суду № 28049482, 22.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року м. Київ К-24963/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Росія»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р.

у справі №2а-36249/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Росія»

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Росія»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідачем було заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва у зв'язку із зміною найменування на Вовчанську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.07.2007 р., за результатами якої складено акт від 15.10.2007 р. №162/1530/32497585.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, а саме -до податкової декларації включено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду (червень 2007 р.) у сумі 6 189 944,00 грн., який за результатами перевірки декларації за червень 2007 р. зменшено на 5 711 429,00 грн. та включено значення рядків 8,5 та 8,6 додатків 5 Декларації попередніх звітних періодів, уточнюючи розрахунки за які фактично не надавались у сумі 37 080,300 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 69 846,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2007 р. №0001581530/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73 338,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -69 846,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3 492,00 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 24.12.2007 р. №0001581530/1 та від 04.03.2008 р. №0001581530/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, за матеріалів справи вбачається, що при перевірці даних, відображених в податковій декларації за липень 2007 р., контролюючим органом було встановлено, що у розділі III декларації «розрахунки з бюджетом за звітний період»у рядку 18.1 «різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду»товариством відображено позитивне значення податку на додану вартість у розмірі 177 558,00 грн. Вказана сума податку на додану вартість відображена у рядку 20 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду». У рядку 23 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», товариством відображено суму податку на додану вартість у розмірі 6 189 944,00 грн. Рядок 24 декларації «залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду»(рядок 23 - рядок 20, позитивне значення) складає 6 012 386,00 грн. та рядок 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»складає 6 012 386,00 грн.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що значення рядка 23.4 податкової декларації з ПДВ за липень 2007 року (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, а саме значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду) у сумі 370 803,00 грн. не підтверджується у зв'язку з тим, що уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що отримані податковим органом 25.06.2007 р. за звітні періоди січень 2007 р., липень 2005 р., серпень 2005 р., вересень 2005 р., жовтень 2005 р., листопад 2005 р., грудень 2005 р. фактично контролюючим органом не визнані, як податкові декларації, про що позивача було повідомлено листом від 26.06.2007 р. №986/10/19-052.

Судовими інстанціями було встановлено, що значення рядка 23 декларації розраховується шляхом проведення арифметичних дій віднімання та додавання, в яких присутні значення рядків 23.1, 23.2 та 23.4, то відповідно воно розраховане не вірно. За даними податкової декларації за липень 2007 р. воно становить 6 189 944,00 грн. За даними перевірки рядок 23 повинно бути зменшене на 6 082 232 грн. Значення рядка 26 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за даними декларації становить 60 123 386 грн. за даними перевірки зменшений на суму 60 123 386,00 грн. і становить 0 грн. Рядок 27 декларації «сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення поточного звітного періоду (рядок 20-рядок 23, позитивне значення)»за даними декларації за липень 2007 р. становить 0 грн., за даними перевірки 69 846,00 грн.

Судові інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли обґрунтованих висновків, враховуючи наступне.

Підпунктом 5.12.4 п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, встановлено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 25.06.2007 р. було подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість (додаток 5) за звітні періоди: січень 2007 р., липень 2005 р., серпень 2005 р., вересень 2005 р., жовтень 2005 р., листопад 2005 р. та грудень 2005 р.

Листом від 26.06.2007 р. №986/10/19-052 податковий орган повідомив позивача, що подані декларації не визнано як податкову звітність, зокрема вказав, що декларації за липень, листопад, грудень 2005 р. було прийнято до відома і звітність повторно не надавалася, тому не можливо уточнити ту звітність, яка не надана. До уточнюючих розрахунків за вересень 2005 р., та січень 2007 р. не надано додаток 1 (розрахунок коригування за вказані періоди). До уточнюючих розрахунків за серпень, жовтень 2005 р. потрібно надати довідки про виправлення раніше виявлених помилок цього податкового періоду.

Під час розгляду судової справи у попередніх судових інстанціях, позивачем було зазначено, що на дату перевірки 15.10.2007 р. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, рішення про невизнання уточнюючих розрахунків податковою звітністю оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.

Приписами пп.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено випадки зупинення виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні у зв'язку із процедурою адміністративного оскарження.

У той же час, судові інстанції дійшли правомірного висновку, що наведені нормативні положення не регулюють правовідносини щодо оскарження рішення податкового органу про невизнання податкової декларації.

Відтак, правильним є висновок судових інстанцій, що діюче законодавство не забороняє податковому органу застосовувати правові наслідки прийнятого рішення про невизнання податкової декларації до закінчення процедури його адміністративного оскарження.

Крім того, листом від 18.05.2007 р. № 781/10/19-052, яким податковий орган повідомив позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2007 р. при першому її поданні не була визнана податковою звітністю, останньому було запропоновано надати нову податкову декларацію, врахувавши недоліки та сплативши штраф відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону.

Позивач у своїх доводах також посилається на той факт, що 09.08.2007 р. ним було надіслано до контролюючого органу податкову декларацію за квітень 2007 р. та за квітень 2006 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість, грудень 2005 р., січень 2005 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість, грудень 2006 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість, травень 2006 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість, червень 2006 р., лютий 2006 р., жовтень 2006 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень-листопад 2006 року, листопад 2006 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість, серпень 2006 р. з доданим розрахунком коригування сум податку на додану вартість.

Між тим, суди попередніх інстанції зважаючи на наявні в матеріалах справи документи, встановили, що при розкритті поштового пакету позивача не було виявлено податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 р. (скорочена) п.11.29 та податкової декларації за лютий 2006 р., про що було складено акт від 15.08.2007 р., направлений на адресу керівника позивача для надіслання документів яких не вистачає, проте такі документи на адресу податкового органу направлені не були.

Твердження позивача про неотримання зазначеного акту спростовуються повідомленням про вручення поштового відправлення від 22.08.2007 р. №7739.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Вовчанську міжрайонну державну податкову інспекцію у Харківській області на Вовчанську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

2. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Росія»залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. у справі №2а-36249/09/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.