Ухвала суду № 28049470, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2012 року м. Київ К/9991/8628/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Вістяки О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Ардея-Тех»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 р.

у справі №2а-7166/11/1270

за позовом Приватного підприємства «Ардея-Тех»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ардея-Тех»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 р. №0000542310, визнано протиправними дії відповідача щодо неприйняття поданого позивачем уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за березень 2011 р. з додатками у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, наданого у червні 2011 р., зобов'язано відповідача прийняти поданий позивачем уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. з додатками у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками контролюючого органу було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку господарської діяльної позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень 2011 р. по взаємовідносинам з ПП «Супермаркет будівельних матеріалів, ТОВ «ІТЕР», ТОВ «Торгова оптова група», ТОВ «Перший дім», ТОВ «Свен південь», ТОВ «Компані «Плазма», ТОВ «Морінсєрвіс», ПП «Веліра», ТОВ «Цукровий завод Городенка», ПП «РДС-2010», ТОВ «БТВ», ТОВ «ПЕЙД», ТОВ «Інтерпласт Трейдінг КО», ПП «Хімагросервіс-Захід», ПБП Фірма «Торгсервіс», ТОВ СУАП «Прайд Колумбус», ТОВ «Южтехелектро», ПП «СИНТЕЗ-ЮГ», ТОВ «Старокостянтинівцукор», ТОВ «Лакшмі Груп», ТОВ «МАГ-2000», ПП «ПАРАЛЕЛЕ.ПІПЕД», ПП «ЛАВА», ТОВ «ІНТЕГРАЛ», ТОВ «СІТІСТРОЙ», ТОВ «ГЕЛЕКСІ», ТОВ «В-К ФІРМА ПОЛІМЕР-ЦЕНТР», ТОВ «ІМПОРТ-ПРОФІ», ТОВ «Південна кабельна компанія», ТОВ «КАРТ СЕРВІС», ТОВ «ГУДЛАЙФ», ТОВ «ЮЖНАЯ ПАЛЬМИРА ЛТД» та АТ Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ», за результатами якої складено акт від 21.06.2011 р. №1093/231/37156768.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 7 270 109,00 грн. по взаємовідносинах із названими контрагентами.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 р. №0000542310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 270 110,00 грн., у т.ч. за основним платежем 7 270 109,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У ході розгляду справи було встановлено, що у грудні 2010 р. позивач мав господарські відносини із наведеними контрагентами. На виконання умов договорів, укладених із зазначеними контрагентами, у грудні 2010 р. було поставлено товари та виписано податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 7 270 109,00 грн.

Позивачем було включено вказану суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2010 р. шляхом надання уточнюючого розрахунку від 01.02.2011 р. №9000195219.

У той же час, сума податку на додану вартість 7 270 109,00 грн. повторно була включена позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 р. (уточнюючий розрахунок від 12.05.2011 р. №9003142219), що призвело до завищення податкового кредиту у березні 2011 р. на суму 7 270 109,20 грн.

Позивач 30.06.2011 р. надав контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2011 р. №9004417380 та додаток 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень №9004417416, який останнім не визнано податковою звітністю, про що повідомлено позивача листом від 08.08.2011 р. №25602/160.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходи з наступного.

За змістом п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно п. 50.2 вказаної статті, платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Відповідно до п. 50.3 цієї ж статті, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Аналізуючи наведені нормативні положення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок не відповідає законодавчим приписам оскільки був поданий після проведеної перевірки, під час якої і були виявлені помилки у раніше поданій декларації, тоді як такий розрахунок повинен подаватись виключно у випадку самостійного виявлення таких помилок.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог ст.50 Податкового кодексу України щодо самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання, оскільки факт завищення податкового кредиту на суму 7 270 109,20 грн. встановлений актом перевірки.

Посилання позивача на п.50.3 ст.50 Кодексу, судом не приймаються до уваги, оскільки у відповідності до даної норми передбачено право податкового органу, а не обов'язок, щодо проведення позапланової перевірки платника податків за період, за який останній подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ардея-Тех»залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 р. у справі №2а-7166/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.