Ухвала суду № 28049262, 11.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5889/12

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Собчук І.Е.

за участі:

представника позивача - Ліпко Ю.Ю.

представника відповідача - Назаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Дар землі" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року фермерське господарство "Дар землі" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ярмолинецького відділення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

11 грудня 2012 року представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав на відповідність висновків суду обставинам справи та на законність і вмотивованість оскаржуваного судового рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обґрунтовуючи власну позицію обставинами, викладеними в письмовому запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 22.06.2012 р. по 23.07.2012 р. відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку фермерського господарства "Дар землі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №125/22/33924281 від 27.07.2012 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.140.3 ст.140 Податкового кодексу України, шляхом завищення собівартості виготовленої продукції на 948651 грн.

На підставі висновків перевірки, викладених в акті №125/22/33924281 від 27.07.2012 року, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000172300 від 20.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 91260,25 гривень, в тому числі 87651,00 грн. - за основним платежем, 3609,25 грн. - штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ "Дар землі", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду; визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.134.1 ст.134 ПК України).

Згідно із ст.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.7 ст.138 Податкового кодексу України фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Згідно із п.140.3 ст.140 Податкового кодексу України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Встановлено, що позивач здійснює діяльність із виробництва гречаної крупи, базисний вихід, якої, відповідно до Правил організації і ведення технічного процесу на круп'яних заводах, затверджених наказом Міністерства АПК від 20.03.1998 року (ГОСТ 5550-74). складає: продукція - 67 %, відходи - 33 % (в т.ч. мучка кормова - 3,5%, відходи кормові - 6,5%, лузга - 20,8%, ІІІ кат. і мех.витрати - 0,7%, усушка - 1,5%).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про завищення позивачем обсягу втрат від браку.

Даного висновку відповідач дійшов шляхом співставлення актів лабораторії ФГ "Дар землі" про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., відповідно до яких розрахунковий вихід крупи гречаної складає 1319791 кг на суму 7865807,84 грн., фактичний вихід крупи гречаної склав 1134956 кг на суму 6907418,18 грн., що свідчить про необґрунтоване віднесення позивачем до собівартості готової продукції витрат в сумі 958389,66 грн.

Разом з цим, представник відповідача не вказав на нормативний акт, приписи якого порушив позивач при визначенні витрат. До того ж, встановлено, що відходи при виробництві гречаної крупи відповідачем віповідають вимогам ГОСТ 5550-74.

Відповідно до абз.2 п.138.7 ст.138 Податкового кодексу України платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру.

У відповідності із наказом фермерського господарства "Дар землі" № 40 від 01.09.2010 року, зареєстрованого в журналі реєстрації наказів, в зв'язку із застарілим обладнанням, переробленням продукції малими партіями, що може привести до відхилень між розрахунковим та фактичним виходом продукції підприємство дозволяє лабораторії розходження між розрахунковим та фактичним виходом продукції, але не більше ніж як на 10%.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно ненадання позивачем вказаного наказу під час перевірки, оскільки на виконання запиту відповідача №2421/10/23-27 від 18.07.2012 р. позивачем надано документи щодо виявлених розбіжностей між розрахунковим та фактичним виходом продукції, а податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження переліку документів, наданих або ненаданих позивачем для проведення перевірки.

Разом з цим, встановлено, що під час обробітку зерна розходження між розрахунковим та фактичним виходом зерна не завжди відповідало допустимій нормі 10%, що підтверджується актами про зачистку виробничого корпусу і результатами переробки зерна. Однак, суд не може вирахувати частку перевищення допустимої норми відхилення між розрахунковим та фактичним виходом зерна, що свідчить про неможливість виокремлення частини втрат, що неправомірно включені до собівартості продукції.

Вказана обставина, перешкоджає новому нарахуванню податків за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу та порушує конституційну вимогу про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повністю.

Крім того, дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку податкові зобов'язання позивача та прийняти нове рішення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 грудня 2012 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.