Постанова № 28047198, 30.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.

справа № 2а-1479/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор»до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Рубенор»звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2008 року за № 0003851503/1.

В обґрунтування позову посилається на те що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки стосовно виявлених порушень, а саме заниження податкового зобов’язання по земельному податку на суму 256,19 грн. є безпідставними та такими що суперечать вимогам діючого законодавства .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.06.2007р. серії ВЕК №765485, ТОВ «Рубенор»придбало у власність земельну ділянку площею 0,0903 гектарів в межах згідно з планом. Землю передано для комерційного використання (обслуговування АЗС), кадастровий номер 01:116:903:00:03:001:0001, розташована на території Автономної Республіки Крим, Берегова сільська рада, м.Феодосія, Керченське шосе, буд.23. Продаж земельної ділянки проводиться за ціною 77400 грн.

Розрахунок податку на землю на 2008рік, був зроблений за ціною угоди придбання землі. Згідно з податкового розрахунку земельного податку податкові зобов’язання по земельному податку з лютого по грудень 2008 року склали по 66,31 грн. за кожний місяць.

Актом про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) від 25.04.2008р. № 1308/15-3/34513535 поданого за 2008 рік встановлено що платником було порушено п.2 ст.8 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р., в результаті даного порушення за період з 01.02.2008р. по 29.02.2008р. занижені податкові зобов’язання по земельному податку на суму 256,19 грн. у тому числі по строку 30.03.2008р. 256,19 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки, за платежем земельний податок, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 21 травня 2008 року № 385, за основним платежем 256,19грн., та штрафними санкціями 17,00 грн., всього на суму 273,19 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією в м.Феодосія було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003851503/1 від 02.07.2008року за основним платежем 256,17 грн., та штрафними санкціями 17,00 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем подана апеляційна скарга від 14.07.2008р. № 10/1407/08-3Р керівнику Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим, за результатами розгляду якої останнім прийнято рішення від 06.08.2008р. вих. № 2114/10/25.023 про залишення повторної скарги без розгляду у зв’язку з порушенням встановленого законодавством 10-денного терміну на подання скарги.

За результатами розгляду повторної скарги позивача від 21.08.2008р. № 10/2108-1Р Державна податкова адміністрація України відповідно до Рішення про результати розгляду повторної скарги від 16.10.2008р. № 10054/6/25-0215 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Феодосія від 02.06.2008р. № 0003851503/1 залишено без змін.

Згідно з Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 01.07.2008р. № 6301/10/25-010, встановлено що кадастровий номер зазначений на земельній ділянці 01:116:903:00 :03: 001:0001 вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту м. Феодосія АР Крим на території Берегової сільської ради. Номер 03 підтверджує вказану категорію земель. Крім того, ДПІ в м. Феодосія 04.03.2008р. був направлений лист № 475/9/15-3 в адресу Берегової сільської ради про надання інформації в тому числі і по знаходженню вказаної ділянки землі. В наданій відповіді від 19.03.2008р. № 604 зазначено, що ділянка платника податку знаходиться за межами населеного пункту с. Берегове.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю» у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді. Отже, базою оподаткування земельної ділянки позивача є грошова оцінка землі, яка за письмовими матеріалами справи, перевищує ціну земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області".

Винятками є частина 2 ст. 8, частина 3 ст. 8 і ст. 6 Закону України «Про плату за землю». Зазначені винятки, крім ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю», чітко визначають розміри податку, а саме: ч. 3 ст. 8 встановлює земельний податок на рівні –0,02 відсотка, а ст. 6 –0,1 відсотка для ріллі, сіножатей та пасовищ і 0,03 відсотка для багаторічних насаджень.

Колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з аналізу вказаних правових норм приходить до висновку, що розмір земельного податку, встановлений ч. 1, а саме –5 відсотків, не може розповсюджуватися на земельні ділянки, зазначені у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю».

В зв’язку і з цим висновок суду першої інстанції, що позивачем під час розрахунку податкового зобов’язання з земельного податку безпідставно не застосовано ставку у розмірі 5 % є помилковим, при цьому не є визначальним чи розташована ця земельна ділянка в межах чи поза межами населеного пункту.

В той же час частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» встановлено плату за землі населених пунктів –1% від нормативної грошової оцінки. Відповідач вважає, що за власну земельну ділянку позивач повинен сплатити ставку саме у розмірі 5%.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2008 року № 0003851503/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи але з помилковим тлумаченням матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 02.07.2008 року № 0003851503/1 прийняте Державною податковою інспекцією в м. Феодосія АР Крим.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова