Постанова № 28046742, 11.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа№ 5011-6/6836-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача : не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012

у справі № 5011-6/6836-2012 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІГ-95»

про стягнення 10 977,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 10 977,22 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено за проведення ремонту автомобіля SUBARU Forester, державний номерний знак АА 5048 НТ, який належить гр. Хотенко Миколі Олексійовичу, пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Черненка Руслана Євгенійовича, який є працівником третьої особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2012, повний текст якого підписаний 02.08.2012, у справі № 5011-6/6836-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено обов'язок відповідача як страхової організації відшкодувати збитки, завдані внаслідок спірної ДТП в межах встановленого ліміту відповідальності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 по справі № 5011-6/6836-2012 і припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції не врахував той факт, що третя особа не перерахувала відповідачу суму страхового платежу за спірним полісом, з огляду на що вказаний поліс є таким, що в дію не вступив, а також на те, що потерпілим є власник автомобіля, який за отриманням страхового відшкодування до відповідача не звертався, оскільки застрахував свій автомобіль у позивача, який визнав спірну ДТП страховим випадком і виплатив страхове відшкодування; що позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини; що чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, що підтверджується судовою практикою, де йдеться про те, що у ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що регресний позов до страховика забезпеченого транспортного засобу має право подати виключно МТСБУ.

Крім того, апелянт посилається на те, що пунктом 38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право регресу одного страховика до іншого страховика не передбачено.

Відповідач та третя особа в жодне судове засідання представників не направили, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

02.11.2010 позивач як Страховик, гр. Хотенко Микола Олексійович як Страхувальник та ПАТ «ОТП Банк» як Вигодонабувач уклали Додаткову угоду № 2 до договору добровільного страхування засобів наземного транспорту № 32572846 (далі Договір 1) (а.с. 10-14), яким виклали Договір 1 в новій редакції.

Пунктом 1.1 Договору 1 встановлено, що предметом Договору 1 є майнові інтереси гр. Хотенко Миколи Олексійовича, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки SUBARU Forester, державний номерний знак АА 5048 НТ (далі Автомобіль).

Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 2.1 Договору 1 та становить з 00 год. 00 хв. 12.11.2010 по 24 год. 00 хв. 25.09.2014.

17.01.2011 об 11 год. 00 хв. в місті Києві (по проспекту Перемоги, 67) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Автомобіля під керуванням Хотенка М. О. та автомобіля Mitsubishi, державний номерний знак АА 3203 ВХ (далі Автомобіль 1), під керуванням гр. Черненка Руслана Євгенійовича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6773/08 від 07.04.2008) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок спірної ДТП, за результатам якої 20.01.2009 ТОВ Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку № С11-21 (далі Звіт) (а.с. 21-34), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 13 386,10 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту № 56570 від 24.02.2011 (а.с. 19), до виплати в якості страхового відшкодування призначено 11 487,22 грн.

Зі змісту вказаного акту слідує, що призначена до виплати сума складається з вартості матеріального збитку, завданого Автомобілю, вартість якого визначена згідно наданого Філією кузовного ремонту ТОВ «Український автомобільний холдинг» рахунку-фактури № ВА-0007214 від 17.02.2011 (13151,62) за мінусом вказаної в зазначеному рахунку послуги з миття (90,40) та франшизи, яка за умовами Договору 1 (п.1.4 Договору 1) становить 1% від страхової суми, встановленої п. 1.2 Договору 1 (157 400 грн.), тобто 1 574 грн.

Визначення розміру збитків згідно саме рахунку СТО сторони обумовили Алендумом № 3 від 11.11.2010 до Договору 1 (а.с. 14), а враховуючи, що, згідно наданого Філією кузовного ремонту ТОВ «Український автомобільний холдинг» рахунку-фактури № ВА-0007214 від 17.02.2011, вартість ремонту Автомобіля є меншою, ніж розмір збитків, встановлений в Звіті, то визначення збитків у розмірі саме 11 487,22 грн. (13151,62-90,40-574,00) грн. є правомірним.

Як слідує з матеріалів справи, платіжним дорученням № 1885 від 25.03.2011 страхове відшкодування в сумі 11 4787,22 грн. виплачено позивачем Філії кузовного ремонту ТОВ «Український автомобільний холдинг», тобто особі, яка проводила ремонт Автомобіля, що чинним законодавством не заборонено.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Виплативши страхове відшкодування за Договором 1, позивач набув право вимоги, яке його страхувальник мав до особи, відповідальної за завданий збиток.

Винуватцем спірної ДТП визнаний Черненко Р. Є., що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.02.2011 у справі № 3-1148/2011р. (а.с.18).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявної в матеріалах справи копії Полісу № ВЕ/3010240 (а.с. 87) слідує, що станом на 17.01.2011 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність третьої особи як власника Автомобіля 1 застрахована відповідачем з лімітом відповідальності 25 500 грн., франшиза 510 грн.

Оригінал зазначеного полісу оглядався судом першої інстанції.

Вказаний поліс підписаний Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Плюс», правонаступником якого є відповідач.

Вказана інформація підтверджується також і листом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 18556/7-3-11 від 27.07.2012(а.с. 116-117).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував при прийнятті рішення той факт, що третя особа не перерахувала відповідачу суму страхового платежу за Полісом № ВЕ/3010240, з огляду на що вказаний Поліс є таким, що в дію не вступив.

Проте, зазначені твердження до уваги колегією суддів не приймаються як безпідставні, оскільки спростовуються п. 7 Полісу № ВЕ/3010240, де зазначено, що страхову премію третьою особою сплачено 07.05.2010.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3010240, є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності третьої особи

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування № 8/14-06-11 від 14.06.2011 (а.с. 39), в якій просив компенсувати заподіяний збиток і сплатити суму в розмірі 11 487,22 грн. На доказ направлення вказаної заяви до матеріалів справи долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105410975463 з відміткою про отримання її відповідачем 07.04.2011 (а.с. 39 зворот).

Відповідач на вказану заяву не відповів, кошти позивачу не перерахував.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшиза (в даному випадку 510 грн.).

Таким чином, особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3010240 з лімітом відповідальності 25 500 грн., франшиза 510 грн., є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності третьої особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 10 977,22 грн. (11 487,22-510). Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-6/6836-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп».

В той же час, слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 10 977,22 грн.

Рішенням від 26.07.2012 у справі №5011-6/682012 позов задоволено повністю.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні з апеляційною скаргою - мав сплатити 804,75 грн. судового збору.

З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 3516 від 08.08.2012 на суму 826,50грн. вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 21,75грн. (826,50-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. . Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-6/6836-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 у справі № 5011-6/6836-2012 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (03015, м. Київ, вул.. Предславинська, 11, ідентифікаційний код 31158052) судовий збір в сумі 21 (двадцять одна) грн. 75 коп., перехований платіжним дорученням № 3516 від 08.08.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-6/6836-2012.

.

Повний текст постанови складено: 17.12.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.