Постанова № 28046699, 16.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 11/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

за участю представників

від прокуратури: Левицька Н.В. - посвідчення № 95 від 07.04.2011 року;

від позивача: Сироткіна С.О. - представник за довіреністю № 01/1 від 03.01.2012р.;

від відповідача : не з'явилися;

від третьої особи 1: Пірогова О.Б. - представник за довіреністю № 042/18/1-8300 від 08.11.2010 року;

від третьої особи 2: Книш М.О. - представник за довіреністю № 62 від 15.02.2012 року;

від третьої особи 3: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Національного університету „Києво-Могилянська академія"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 15.06.2009 року

у справі № 11/34 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Національного університету „Києво-Могилянська академія"

до Клінічної лікарні № 15 Подільського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна організація „Київський науково-методичний центр по охороні. реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Київська міська державна адміністрація

про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Національного університету „Києво-Могилянська академія" до Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва про усунення перешкод у користуванні приміщеннями будівлі Братської келії за охоронно-орендним договором № 94/93 від 20.05.1993р. шляхом виселення Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва з вищевказаних приміщень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без належних правових підстав користується приміщеннями Братських келій, які відповідно до охоронно-орендного договору № 94/93 від 20.05.1993 року передані у безстрокове та безоплатне користування Позивачу. Відповідач не звільняє відповідні приміщення, а тому Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.09 у справі № 11/34 залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну організацію „Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій" та Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Господарським судом м. Києва ухвалою від 24.03.2009 року у справі № 11/34 залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 р. у справі № 11/34 у позові відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що спірні приміщення є комунальною власністю і на праві оперативного управління закріплені за Відповідачем, відповідно до Наказу Головного управління комунальної власності № 41 від 04.02.2005року. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що охоронно-орендний договір Позивачем укладено 20.05.1993 року. Відповідно до положень Цивільного кодексу УРСР строк позовної давності щодо звернення Позивача з позовом про усунення перешкод у користуванні приміщенням сплинув 21.05.1996 року.

Отже, позовні вимоги Національного університету „Києво-Могилянська академія" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2009р. у справі №11/34 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було визнано встановленим, що під найменуванням „адміністративний будинок" обліковується пам'ятка архітектури „Братські келії Братського монастиря". Крім того, інших належних доказів передачі Відповідачу приміщень під історичною назвою Братські келії Братського монастиря в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.10.2009 року.

14.10.2009 року через загальний відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 11/34 до вирішення Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 8/414 за позовом Національного університету „Києво-Могилянська академія" до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської ради) про визнання недійсним і скасування наказу № 41 від 04.02.2005 року „Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва в частині 1, 5 додатку до наказу, а також про визнання недійсним та скасування наказу № 112 від 23.04.2009 року.

В обґрунтування наведеного клопотання позивач зазначає, що пов'язаність справ полягає в тому, що вищезазначені накази № 41 та № 112 є підставою, на яку посилається Відповідач в обґрунтуванні правомірності свого перебування у спірних приміщеннях.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 14.10.2009 року зупинено провадження по справі № 11/34 до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи № 8/414 та № 2а-4996/09/2670. Крім того, вищезазначеною ухвалою допущено до участі у справі прокурора м. Києва.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-22/1/11 від 21.03.2012 року у зв'язку з із зміною постійного складу трійки - здійснено заміну у наступному складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Сітайло Л.Г., Буравльова С.І. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року поновлено провадження по справі № 11/34 та призначено до розгляду на 18.04.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами №01-22/1/1 від 17.04.2012 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Буравльова С.І. та Сітайло Л.Г. в інших судових процесах та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 11/34 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., замість судді Сітайло Л.Г. введено суддю Смірнову Л.Г., замість судді Буравльова С.І. введено суддю Чорну Л.В.,. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представників відповідача, третіх осіб та задоволенням клопотань колегією суддів ухвалою від 18.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.05.2012 року.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 р. у справі №11/34 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 р. у справі №11/34 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник третіх осіб 1, 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 р. у справі №11/34 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Про судове засідання 16.05.2012 відповідач та третя особа 3 були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, проте представники останніх не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Національного університету „Києво-Могилянська академія" у відсутності представників відповідача та третьої особи 3.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третіх осіб 1, 2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комплекс Братського Богоявленського монастиря та Києво-Могилянської академії, що формувався протягом XVII-XIX ст., є пам'яткою історії та культури національного значення (постанови РМ УРСР від 24.08.63 № 970, від 06.09.79 № 442).

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про затвердження меж державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" та заходи по забезпеченню його діяльності" № 976 від 10.10.1988 включено до державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" Братські келії по вул. Г. Сковороди, 2.

20.05.1993 між Державним історико-культурним заповідником "Стародавній Київ", правонаступником якого є Державна організація "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій", та Національним університетом "Києво-Могилянська академія" було укладено Охоронно-орендний договір № 94/93 на використання пам'ятки історії та культури Братські келії вул. Г. Сковороди, 2 (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору заповідник здає, а Національний університет "Києво-Могилянська академія" приймає у безоплатне безстрокове користування будівлю Братські келії Братського монастиря вул. Г. Сковороди, 2.

Відповідно до п. 2 Договору пам'ятка здається за актом технічного огляду підписується сторонами і становить одне ціле з цим Договором.

20.05.1993 між Державним історико-культурним заповідником "Стародавній Київ" та Позивачем було підписано акт технічного огляду історичної пам'ятки при передачі її в користування.

Відповідно до п. 3 Договору строк дії договору не встановлено, а відтак договір вважається укладеним на невизначений строк.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Додатку 2 до Наказу Головного управління майном Київської міської державної адміністрації "Про закріплення майна за Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій" № 101 від 31.12.1999 за Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій закріплено комплекс Братського монастиря на праві оперативного управління.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про внесення змін до наказу від 31.12.1999 № 101" № 112 від 23.04.2009 внесено до позиції 5 розділу ІІ Додатку 2 до Наказу Головного управління майном Київської міської державної адміністрації від 31.12.1999 № 101 зміни та вилучено у графі 2 слова "проскурня, корпус настоятеля, келії".

Клінічна лікарня № 15 Подільського району м. Києва як юридична особа була створена у 2002 році відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.05.2002 р. № 1066 "Про затвердження Статуту Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва".

Відповідно до рішення сесії Київської Ради від 15.01.2002 № 227 (166) "Про ліквідацію територіальних медичних об'єднань м. Києва" адміністративний корпус (літера Д, історична назва - Братські келії) по вул. Г. Сковороди, 2 передані на баланс Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва за Актом прийняття-передачі майна, основних засобів, матеріальних цінностей Клінічної лікарні № 15 по вул. Г. Сковороди, 2 станом на 01.07.2002.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005 "Про закріплення майна за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва" адміністративну будівлю за адресою вул. Г. Сковороди, 2 закріплено за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва на праві оперативного управління (п. 1 додатку до наказу).

26.06.2006 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" був виданий Клінічній лікарні № 15 Подільського району м. Києва оціночний акт на будівлю літера Д за адресою вул. Г.Сковороди, 2, використання будинку за призначенням - адмінбудівля, рік забудови XIX століття.

Також колегією суддів встановлено, що в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" приміщення за літерою Д по вул. Г. Сковороди, 2 обліковується як адмінбудівля за Клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Указу Президента України від 25.06.2008 №583/2008 "Про відзначення 400-річчя Національного університету "Києво-Могилянська академія" Кабінету Міністрів України доручено опрацювати питання щодо передачі Університету будівель Корпусу настоятеля Братського монастиря, Братських келій, Просфірні Братського монастиря, забезпечивши при цьому вирішення питання щодо надання інших приміщень для розміщення Київської клінічної лікарні № 15.

Судовою колегією встановлено, що Постановою Вищого адміністративного суду України у справі К/9991/36199/11 від 13.12.2011 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.02.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011р. та визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу (Київської міської ради) № 41 від 04.02.2005 року „Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва" в частині п. 1.5 додатку до наказу.

Спір виник внаслідок того, що Позивач позбавлений можливості забезпечувати належне утримання та своєчасний ремонт вищевказаного майна, оскільки Відповідач чинить перешкоди у користуванні вказаним майном.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 20 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки „Про охорону та використання пам'яток історії та культури" № 3600-ІХ від 13.07.1978р. (який діяв на момент укладання охоронно-орендного договору № 94/93 від 20.05.1993р. та який втратив чинність на підставі Закону №1805-III від 08.06.2000р. ) пам'ятки історії та культури використовуються в цілях розвитку науки, народної освіти і культури, патріотичного, ідейно-морального, інтернаціонального та естетичного виховання... Надання пам'яток історії та культури в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам для наукових, культурно-освітніх, туристських та інших цілей здійснюється в порядку і з додержанням умов, які визначаються законодавством Союзу РСР і Української РСР. Користування пам'ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов'язань.»

Пунктом 59 постанови Ради міністрів СРСР від 16.09.1982 № 865 «Про затвердження Положення про охорону та використання пам'яток історії та культури» передбачено, що «порядок та умови використання пам'ятників історії та культури встановлюються державними органами охорони пам'яток і визначаються для кожної пам'ятки, що знаходиться у користуванні або власності підприємств, закладів, організацій і громадян, відповідним охоронним документом: охоронно-орендним договором, охоронним договором або охоронним зобов'язанням.»

Відповідно до п. 60 постанови Ради міністрів СРСР № 865 «Охоронно-орендні договори укладаються між підприємствами, закладами, організаціями, громадянами, яким надаються нерухомі пам'ятки історії і культури для використання у господарських цілях, і місцевими державними органами охорони пам'яток, на балансі яких перебувають ці пам'ятки.»

1 січня 2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р.

Згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного кодексу, останній набрав чинності з 1 січня 2004 року та з 1 січня 2004 року втратив чинність Цивільний кодекс Української УРСР.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено:

«Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності».

Оскільки охоронно-орендний договір № 94/93 від 20.05.1993р. був укладений до набрання чинності Цивільного кодексу України, проте після набрання чинності Цивільного кодексу України, права та обов'язки, що виникли за цим договором продовжують існувати, договір діє на даний час, строк його дії не закінчився, то до даного договору застосовуються положення чинного Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, договір майнового найму, якщо ним не встановлено строк його дії, є чинним, оскільки законодавство передбачає можливість укладення договору найму, строк дії якого невизначений.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що охоронно-орендний договір № 94/93 від 20.05.1993 року який укладений між Державним історико-культурним заповідником „Стародавній Київ" правонаступником якого є Державна організація „Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій" та Національним університетом „Києво-Могилянська академія" є чинним та Позивач має законне право користуватися пам'ятками історії, відповідно до вищезазначеного договору. Договір укладено у відповідності до законодавства, яке діяло на момент його укладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. передбачено, що орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене та те, що Відповідач на даний час займає безпідставно приміщення будівлі Братські келії Братського монастиря за адресою: м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, позовні вимоги Позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування судом строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав або інтересів. Значення позовної давності полягає у наданні особі право чи інтереси якої порушено, строку для захисту його права.

Після збігу строку позовної давності, особа право чи інтереси якої порушено, позбавляється можливості примусового (судового) захисту свого права, але саме порушене право зберігається.

Цивільний кодекс України встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну позовну давність.

Стаття 257 ЦК України, встановлює, загальну позовну давність тривалістю три роки.

Положення статті 258 ЦК України, встановлює, спеціальні строки позовної давності:

«Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової

інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення

переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (cm. 362 ЦК

України);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (cm. 681 ЦК України);

5) про розірвання договору дарування (cm. 728 ЦК України);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 ЦК України);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (cm. 1293 ЦК України..

Отже, для захисту, Позивачем, його прав на користування нежилим приміщенням, порушених Відповідачем, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Так, частина 1 статті 261 ЦК України, встановлює: «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила».

Отже, перебіг позовної давності починається з початком настання одного із трьох моментів:

- коли особа довідалася про порушення свого права;

- коли особа могла довідатись про порушення свого права;

- коли особа довідалася або могла довідатись про особу, яка порушила її право.

У випадку порушення права користувача на використання нежилого приміщення, третьою особою, моментом початку відліку строку позовної давності слід вважати:

- момент з якого Позивач довідався про порушення Відповідачем свого права на користування нежилим приміщенням;

- момент з якого Позивач міг довідатись про порушення Відповідачем його права користуватись нежилим приміщенням;

- момент з якого Позивач міг довідатись або довідався про Відповідача, який

порушила його право користування нежилим приміщенням.

Колегія суддів зазначає, що якщо Відповідач мав доступ до приміщення та використовував його на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005р. „Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва", слід враховувати наступне.

Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005р. „Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва", який був правовою підставою для користування Відповідачем нежилим приміщенням вважатиметься законним та таким, що не порушує права інших осіб, до моменту визнання його незаконним у судовому порядку.

Як вже встановлено колегією суддів, постановою Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/36199/11 від 13.12.2011р. наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005р. „Про закріплення майна за клінічною лікарнею № 15 Подільського району м. Києва" визнано протиправним та скасовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що строк позовної давності щодо звернення Позивача з позовом про усунення перешкод у користування спірними нежилими приміщеннями сплинув 21.05.1996р. та вважає, що моментом порушення права Позивача користування спірними нежилим приміщенням, є момент набрання законної сили постанови Вищого адміністративного суду України у справі №К9991/36199/11 від 13.12.2011р.

Отже, судовою колегією встановлено що перебіг позовної давності щодо звернення Позивача з позовом про усунення перешкод у користуванні спірними нежилими розпочався саме з 13.12.2011р.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, апеляційна скарга Національного університету „Києво-Могилянська академія" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2009 року у справі №11/34 скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 203,00 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.). Крім того, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги Позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладається на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного університету "Києво-Могилянська академія" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року у справі № 11/34 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги Національного університету "Києво-Могилянська академія" задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні Національним університетом „Києво-Могилянська академія" приміщеннями будівлі Братських келій Братського монастиря, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2 шляхом виселення Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, ідентифікаційний код 26199074).

Стягнути з Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, ідентифікаційний код 26199074) на користь Національного університету "Києво-Могилянська академія", (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, ідентифікаційний код 16459396) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Клінічної лікарні № 15 Подільського району м. Києва, (04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, ідентифікаційний код 26199074) на користь Національного університету "Києво-Могилянська академія" 04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, ідентифікаційний код 16459396) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.