Рішення № 28046122, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14102-2012 06.12.12за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»

до Закритого акціонерного товариства «НОРІС»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Пилипенко І.С. (дов. 17.05.2012),

від відповідача: не з"явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Банк "Демар» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «НОРІС» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що позивач реалізує своє право передбачене умовами Договору іпотеки від 04.07.2006, укладеного між позивачем та відповідачем. Оскільки Закритим акціонерним товариством «Норіс»не повернена сума кредиту у строк та не сплачені відсотки за користування кредитом, відповідно до Кредитного договору № 328 та Кредитного договору № 319 укладених між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк»та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.12 порушено провадження у справі розгляд справи призначено на 25.10.2012 року.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Проте, через канцелярію господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.10.2012 представники позивача не надали докази на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 11 жовтня 2012 року в повному обсязі.

У зв'язку із нез'явленням відповідача до судового засідання 25.10.2012, суд відклав розгляд справи на 22.11.2012, про що виніс відповідну ухвалу.

22.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач просить надати достатньо часу для підготовки відзиву на позовну заяву та виконання вимог ухвал суду.

У судовому засіданні 22.11.2012 судом оголошено перерву до 29.11.2012 року.

29.11.2012 відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку із необхідністю додаткового часу для ознайомлення із матеріалами справи та проведення переговорів із позивачем, щодо укладання мирової угоди.

Судом розглянуті вище вказані клопотання відповідача та оголошено перерву у судовому засіданні до 06.12.2012 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 06.12.2012 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду те що Закон України «Про іпотеку»не передбачено такого способу задоволення забезпече6них іпотекою вимог іпотекодержателя як набуття права власності на предмет іпотеки у судовому порядку а також клопотання про припинення провадження у справі. До судового засідання 06.12.2012 відповідач свого представника не направив.

Суд вивчивши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, відмовив у його задоволенні з огляду на таке. Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. До того ж, умовами Договору іпотеки, а саме п. 2.1. визначено, що у випадку невиконання Іпотекодавцем у встановлений строк зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право самостійно звернути стягнення на майно та реалізувати його для погашення вказаних зобов'язань, залишити у своїй власності майно шляхом погашення заборгованості за Кредитними договорами за рахунок власних коштів, реалізувати Майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за Кредитними договорами. Отже виходячи з вище викладеного, позивачем обрано правомірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

У судовому засіданні 06.12.2012 представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», останнє є правонаступником усіх прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк»(том 2, а. с. 40).

Судом встановлено, що 28 квітня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»та Закритим акціонерним товариством «Норіс»був укладений кредитний договір № 328 (том 1 а. с. 6-9).

28 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 319.(том1 а. с. 63-64 ).

Також, між сторонами вказаних договорів укладались чисельні додаткові угоди, якими змінювалися умови договору, зокрема: збільшувалася сума кредиту, відстрочувалися строки сплати відсотків за користуванням кредитом, продовжувалися строки дії договору, встановлювалися нові графіки погашення заборгованості, збільшувалися та зменшувалися відсоткові ставки за користування кредитними коштами, тощо. ( том 1 а. с. 1-46; 65-97).

З врахуванням додаткових угод до кредитного договору за №328 від 28 квітня 2005 року пунктом 3.1 договору із наступними змінами передбачено, що банк надає позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 11 941 302 (одинадцять мільйонів дев'ятсот сорок одну тисячу триста дві) грн. 91 коп. в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, кінцевий строк повернення якого 29 червня 2012 року на умовах, передбачених у кредитному договорі, а відповідач зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором, що не заперечується сторонами.

З врахуванням додаткових угод до кредитного договору за №319 від 28 квітня 2006 року пунктом 3.1 договору із наступними змінами передбачено, що банк надає позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 6 762 116 (шість мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі сто шістнадцять) грн. 92 коп. в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, кінцевий строк повернення якого 29 червня 2012 року на умовах, передбачених у кредитному договорі, а відповідач зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором, що не заперечується сторонами.

Досліджуючи умови укладених між сторонами кредитних договорів з додатковими угодами, судом встановлено, що у відповідності до положень пункту 3.5.1 кредитного договору, позичальник за користування кредитом зобов'язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом. Так відсотки нараховуються за фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі Банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті щомісячно 1-го числа наступного за звітним місяця, або у перший робочий день місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Проценти нараховані в кінцевий рахунок -одночасно з поверненням боргу (т.1, а.с. 6).

Згідно з пунктами 7.3, 7.4, 7.5 кредитних договорів, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п.3.4.1 договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену кредитну ставку 27% річних -за договором №328 від 28 квітня 2005 року та 30% за договором №319 від 28 квітня 2006 року. В разі порушення строків погашення кредиту банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у разі порушення строків сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі, подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 кредитних договорів сторони узгодили, що в наслідок подій невиконання зобов'язань, якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, то у банка виникло право вимагати дострокового розірвання договорів та дострокового задоволення вимог банку, що випливають із умов кредитних договорів. Крім цього, в договорі №319 від 28 квітня 2006 року додатково зазначено, що у банка також виникло право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки) відповідно до чинного законодавства України.

Як встановлено пунктом 8.1 кредитних договорів із додатковими угодами, договори набирають чинності з дати їх підписання повноважними представниками позичальника та банку і діють до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитами та інших платежів відповідно до умов цих договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика"глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Разом з тим, позивач наполягає на тому, що він виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, зокрема, надав позичальнику грошові кошти в обумовленій сторонами сумі, що підтверджено наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами (том.1 а.с.47-62, 98).

Втім, позичальник не виконав взяті на себе за кредитними договорами зобов'язання, а саме, не повернув основну суму кредиту та не сплатив процент користування кредитними коштами. Отже, станом на день звернення ПАТ «Банк «Демарк»з даним позовом до суду заборгованість ЗАТ «Норіс»перед позивачем становить :

- за кредитним договором № 328 від 28.04.2005 (з змінами та доповненнями до нього) - 11 941 302,91 грн -заборгованість за кредитом; 1 560 728,31 грн -заборгованість за відсотками за період з 01.01.2012 по 30.09.2012; 440 457,89 грн - пеня за порушення строку погашення кредиту за період з 03.07.2012 по 30.09.2012 та 28 198,56 грн -пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 03.07.2012, що підтверджується наданими ПАТ «Банк «Демарк»до матеріалів справи розрахунком заборгованості, виписками по рахунку (том 1 а.с. 134, том 2 а.с. 6-31);

- за кредитним договором № 319 від 28.04.2006 (з змінами та доповненнями до нього) - 6 762 116,92 грн -заборгованість за кредитом; 883 808,70 грн -заборгованість за відсотками за період з 01.01.2012 по 30.09.2012р; 249 422,35 грн -пеня за порушення строку погашення кредиту за період з 03.07.2012 по 30.09.2012р; 15 968,26 грн -пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 03.07.2012 по 30.09.2012р, що підтверджується наданими ПАТ «Банк «Демарк»до матеріалів справи розрахунком заборгованості, виписками по рахунку (том 1 а.с. 135, том 2 а.с. 32-38).

Під час судового розгляду відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт наявності заборгованості за кредитними договорами № 328 від 28.04.2005 та № 319 від 28.04.2006 року.

При дослідженні виниклих між сторонами правовідносин, судом також було встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань закритого акціонерного товариства «Норіс»за кредитними договорами №328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 року, між ПАТ «Банк «Демарк»(за договором іпотекодержатель) та ЗАТ «Норіс»(за договором іпотекодавець) 04.07.2006 року було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки за №319/2, зареєстрований в реєстрі за №4235 (надалі - Договір іпотеки), відповідно до пункту 1.1. якого, іпотекодавець, як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку нерухоме майном, разом з усіма його приналежностями. (том 1 а.с.99-100 )

Також, у зв'язку з внесенням змін до кредитних договорів щодо збільшення суми кредиту, відстрочення строків сплати відсотків за користуванням кредитом, продовження строків дії договорів, встановлення нових графіків погашення заборгованості, збільшування та зменшування відсоткових ставок за користування кредитними коштами, тощо, сторонами договору іпотеки укладались у нотаріально посвідченій формі відповідні договори про внесення змін до договору іпотеки. ( том 1 а.с. 101-113).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за договором іпотеки узгодили, що предмет іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя до ЗАТ «Норіс», що випливають з кредитних договорів № 328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 року, а саме: вимоги щодо повернення кредиту; вимоги щодо сплати суми процентів за користування кредитом; вимоги щодо сплати суми пені; вимоги щодо сплати комісій; вимоги щодо сплати штрафів; витрати пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на перемет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, збитків завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору, тощо.

Відповідно до пункту 1.1. договору іпотеки, предметом іпотеки є наступне майно іпотекодавця, а саме: адміністративний комплекс під літерою «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1.

Як зазначено в п.1.2. предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві договору купівлі-продажу, посвідченого 27.10.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. за № 4453, акту прийому-передачі нежилих будівель від 01 листопада 2004 року та зареєстровані в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно 02.02.2006 року в реєстровій книзі №10з-127 за реєстровим №725-з.

Згідно пункту 2.1.2 договору іпотеки, іпотеко держатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем у встановлений строк зобов'язань за кредитним договором самостійно звернути стягнення на майно та реалізувати його для погашення вказаних зобов'язань, залишити у своїй власності майно шляхом погашення заборгованості за кредитними договорами за рахунок власних коштів, реалізувати майно третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за кредитними договорами.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання статті 35 Закону України «Про іпотеку».

У відповідності до пункту 2.1.2. договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

У свою чергу, пунктом 3.11. договору іпотеки встановлено, що зазначене у пункті 2.1.2. іпотечного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним і достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю: або запропонувати іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого написи чи до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з порушенням ЗАТ «Норіс»зобов'язань за кредитними договорами № 328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 року, ПАТ «Банк «Демарк»на адресу іпотекодавця -ЗАТ «Норіс»спрямовано вимогу про усунення порушень в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку»від 26 липня 2012 року за вих. №05/28-3876, яку одержано відповідачем 23 серпня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції № 19828273. В вимозі встановлений 30-ти денний строк усунення порушень, якій обчислюється з моменту одержання вимоги. (том 1 а.с. 132, 133 )

Протягом 30-ти днів з моменту отримання письмової вимоги позичальник не сплатив заборгованість за кредитними договорами № 328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 року. Внаслідок цього відповідно до п.3.11.1 договору іпотеки у ПАТ «Банк «Демарк»виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки і отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Наведені вище факти відповідачем під час судового розгляду не заперечувались та не спростовувались.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли у зв'язку з укладенням договорів банківського кредиту та договору іпотеки у забезпечення виконання умов кредитування. Тобто, правовідносини сторін у справі регулюються загальними положеннями про зобов'язання і його виконання, наведеними у Цивільному кодексі України, нормами цього кодексу про відповідальність за порушення зобов'язання, про договір банківського кредиту, Господарським кодексом України, оскільки сторони у справі є господарюючими суб'єктами, а також положеннями Закону України «Про іпотеку», що є спеціальним для виниклих правовідносин.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

При дослідженні судом умов укладеного між сторонами договору іпотеки, зокрема пункту 2.1.2. договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його продаж для погашення заборгованості здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 3.11.2 договору іпотеки від 04 липня 2006 року, частини 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку»обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Згідно статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку»набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого дорівнюється відповідне застереження у договорі іпотеки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З положень статті 1 статті 15 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору, в тому числі, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення статті 15 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями частини 2 статті 124 Конституції України, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Такий спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, як визнання права, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Слід враховувати той факт, що відповідне застереження було включено сторонами спору у договір іпотеки від 04 липня 2006 року в момент його укладення, тобто в той момент, коли були відсутні будь-які порушення умов кредитних договорів №328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 з боку ЗАТ «Норіс», а відповідно, і підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для позбавлення ПАТ «Банк «Демарк»судового захисту його права, яке виникло на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки від 04 липня 2006 року.

Також, слід зазначити, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Суд звертає увагу на те, що за своєю правовою природою право іпотеки, що належить іпотекодержателю має похідну, залежну природу від вимоги, яка забезпечена іпотекою, та нерозривно з нею пов'язано. Це підтверджується положеннями чинного цивільного законодавства, зокрема, частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», яка прямо зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд України в постанові 3-139гс11 від 26.12.2011 року «установивши, що за договорами застави позасудовим способом звернення стягнення на заставлене майно Банком, як заставодержателем, обрано передачу майна у його власність, господарські суди, з висновками яких погодився касаційний суд, обґрунтовано визнали за позивачем право власності на заставлене майно».

Отже, слід виходити з того, що ПАТ «Банк «Демарк», у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів №328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006, має вимогу, яка включає в себе право вимагати від ЗАТ «Норіс»сплати заборгованості за договором за рахунок будь-якого майна і право одержати задоволення грошових вимог за рахунок предмету іпотеки, наданого ЗАТ «Норіс».

В матеріалах справи наявний звіт про оцінку спірного майна, власником якого є ЗАТ «Норіс», ринкова вартість предмету іпотеки станом на 28 серпня 2012 року складає 16 207 458 грн. без урахування ПДВ. Вказаний висновок складений експертною фірмою «Еталон», оцінювачем Усенко О.В., яка має вищу будівельно-технічну та вищу юридичну освіти, кваліфікаційні документи Фонду державного майна України: безстрокові кваліфікаційні свідоцтва МФ №598 від 04.10.2003 року, МФ № 3797 від 17.09.2005 року, ОЗ № 66 від 04.10.2003 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4030 від 30.12.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 6758-ПК від 15.09.2011 року, кваліфікаційні документи Держкомзема України: безстрокове кваліфікаційне свідоцтво МК № 00642 від 04.07.2009 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача земельних ділянок АК «00839 від 19.05.2011 року та стаж експертної роботи якої становить 9 років (том.1 а.с. 114-131).

Суд зауважує, що відповідачем вказана оцінка не оскаржувалась.

В той же час, слід враховувати, що право звернути стягнення на предмет іпотеки виникло у ПАТ «Банк «Демарк»безпосередньо на підставі договору іпотеки від 04 липня 2006 року, вказане право має альтернативну природу, оскільки договором передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки одним із наступних способів, який визначається на розсуд іпотекодержателя: шляхом переходу права власності на майно до іпотекодержателя на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі укладення між ними договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки за договором від 04 липня 2006 року в рахунок погашення заборгованості ЗАТ «Норіс»за кредитними договорами №328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 в сумі 16 207 458 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно умов договору іпотеки, за іпотекодержателем закріплено право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, про можливість задоволення позовних вимог позивача щодо звернення стягнення, та визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки та погоджується з доводами позивача про те, що він має право використовувати наступні способи звернення стягнення на іпотечне майно передбачені іпотечним договором, у випадку не реалізації попередніх.

Таким чином вимоги ПАТ «Банк «Демарк»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 64 380,00 грн. суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

В рахунок погашення суми заборгованості за кредитними договорами №328 від 28 квітня 2005 року та №319 від 28 квітня 2006 в сумі 16 207 458 грн., визнати за публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк»(вул. Комсомольська, 28, місто Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 19357516) право власності на належне закритому акціонерному товариству «Норіс»(проспект Героїв Сталінграду, 18, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 23504223) нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2006 року №10з-127, зареєстрованим в реєстрі за №725-з, а саме: на майновий комплекс: адміністративний комплекс під літерою «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1 загальна площа адміністративного комплексу становить 1 635,30 (одна тисяча шістсот тридцять п'ять цілих і тридцять сотих) кв.м., що складає 96/100 (дев'яносто шість сотих) частин від нежилих будівель загальною площею 1 696,80 (одна тисяча шістсот девяносто шість цілих і вісімдесят сотих) кв.м. вартістю 16 207 458 ( шістнадцять мільйонів двісті сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. без урахування ПДВ.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Норіс»(проспект Героїв Сталінграду, 18, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 23504223) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»(вул. Комсомольська, 28, місто Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 19357516) судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 06.12.2012 року у присутності представника позивача.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 11.12.2012 року.