Рішення № 28046073, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/14647-2012 12.12.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

До Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 18 485,25 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Різунов Р.С. -дов. № 4-ЗОВ від 03.01.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 18 485,25 грн., у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.11.11 р., за участю транспортних засобів «Peugot», державний номер АА2936ОМ та «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.12 р. за даною позовною заявою було порушено провадження у справі № 5011-37/14647-2012, призначено справу до розгляду на 07.11.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

Через службу діловодства господарського суду 05.11.12 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яка була залучена до матеріалів справи.

У судове засідання 07.11.12 р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 23.10.12 р., яке підтверджує отримання позивачем 26.10.12 р. ухвали про порушення провадження у справі; вимог ухвали суду від 22.10.12 р. не виконав.

Через службу діловодства господарського суду 31.10.12 р. від позивача надійшла телеграма, у якій позивач повідомив, що не має можливості направити свого представника для участі у судовому засіданні, у зв'язку з великою завантаженістю розгляду справ у судах України, просив суд розгляд справи провести за відсутності представника позивача; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, про прийняте рішення просив повідомити письмово.

05.11.12 р. через службу діловодства господарського суду від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яку було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.12 р. проти позову заперечив у повному обсязі, надав суду належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/0145746 та копії листів-звернень до позивача.

Також представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача: повного тексту договору страхування № 28-0199-0510/1122 від 13.09.11 р; додатку «Специфікація»до договору фінансового лізингу № 110906-35/ФА-Ю-А від 06.09.11 р. та документів, що підтверджують законність управління транспортним засобом «Peugot»державний номер АА2936ОМ Хмаренком Олександром Миколайовичем, у зв'язку з тим, що дані документи необхідні для вирішення спору та зважаючи на те, що відповідач звертався із запитами до позивача, однак відповіді на адресу відповідача не надходили, а також відповідач не має можливості самостійно отримати дані документи.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Ухвалою суду від 07.11.12 р. було відкладено розгляд справи до 21.11.12 р., у зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Через службу діловодства суду 19.11.12 р. від позивача надійшла заява, в якій позивач просив розгляд справи провести без участі позивача та надійшли документи у справі, зокрема, договір добровільного страхування № 28-0199-0510 від 28.09.2009 р., додаток до договору та довіреність № 3068 від 16.09.11 р., які були залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу суду договір № 28-0199-0510 від 28.09.09 р., тоді як ухвалою суду від 07.11.12 р. позивача було зобов'язано надати суду договір № 28-0199-0510/1122 від 13.09.11 р.

У судове засідання 21.11.12 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки представники сторін не повідомили, вимог ухвали суду від 07.11.12 р. не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 21.11.12 р. відклав розгляд даної справи на 12.12.12 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду: повний текст договору страхування № 28-0199-0510/1122 від 13.09.2011 р.; додаток «Специфікація»до договору фінансового лізингу № 110906-35/ФА-Ю-А від 06.09.2011 р.; документів, що підтверджують законність управління транспортним засобом «Peugot»державний номер АА2936ОМ Хмаренком Олександром Миколайовичем; оригінали доданих до позовної заяви документів; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; довідку про стан розрахунків з відповідачем, станом на 01.10.12 р. Також повторно зобов'язав відповідача надати суду: на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

29.11.12 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд розглянути справу за його відсутності, яку було залучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 12.12.12 р. повторно не з'явились, вимог ухвал суду в даній справі не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.11 р. по вул. Будівельників в районі поста № 9 в м. Комсомольську Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА, яким керував Трохінін Р.В., що належить ТОВ «єристівський ГЗК», та транспортного засобу «Peugot», державний номер АА2936ОМ, під керуванням Хмаренка О.М., що належить ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Трохінін Р.В., керуючи транспортним засобом «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА, через неуважність відволікся від керування, не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив наїзд на стоячий попереду автомобіль засобу «Peugot», державний номер АА2936ОМ, під керуванням Хмаренка О.М., що належить ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка (відомості) № 8916292 та постанова Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.12.11 р. в адміністративній справі № 3-1155/11, відповідно до якої Трохінін Р.В. визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.12.11 р. в адміністративній справі № 3-1155/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Трохінін Р.В. визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль засобу «Peugot», державний номер АА2936ОМ, під керуванням Хмаренка О.М., що належить ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група»(страховик) та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(страхувальник, вигодонабувач), було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0510 від 28.09.09 р. та додаток до нього № 28-0199-0510/1122 від 13.09.11 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме -автомобілем марки засобу «Peugot», державний номер АА2936ОМ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugot», державний номер АА2936ОМ, замовив у ФОП Тіхоніна А.В. проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

01.12.11 р. було складено акт огляду транспортного засобу «Peugot», державний номер АА2936ОМ.

08.12.11 р. було надано звіт № 871/12/11, складений оцінювачем Тіхоніним А.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 7956, видане ФДМУ 09.07.11 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Peugot», державний номер АА2936ОМ, становить 18 994,75 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 25.11.11 р., письмових пояснень, листа ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(вих. № 4465 від 28.12.11 р.), Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група»було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № ПССКА-906 від 04.01.12 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 18 485,25 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0510 від 28.09.09 р. та додатком до нього № 28-0199-0510/1122 від 13.09.11 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 57 від 05.01.2012 р. 18 485,25 грн. страхового відшкодування ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», на рахунок ТОВ «Авто-Гриф».

Враховуючи те, що постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.12.2011 р. в адміністративній справі № 3-1155/11 Трохінін Р.В., який керував автомобілем «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Peugot», державний номер АА2936ОМ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Peugot», державний номер АА2936ОМ.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група»на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0510 від 28.09.09 р. та додатком до нього № 28-0199-0510/1122 від 13.09.11 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.11.11 р. на вул. Будівельників в районі поста № 9 в м. Комсомольську Полтавської області, виплачено страхове відшкодування ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»-власнику автомобіля «Peugot», державний номер АА2936ОМ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова група»до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 18 485,25 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА, зокрема до відповідача у даній справі -Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими -прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0145746 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000,00 грн. та франшиза -0,00 грн., тип договору -1.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

ПАТ «УСК «Гарант-Авто»було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. № 11/1449 від 14.03.12 р.) у розмірі 18 485,25 грн.

Проте Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»щодо стягнення 18 485.25 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.11.11 р. по вул. Будівельників в районі поста № 9 в м. Комсомольську Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер ВІ6160ВА, яким керував Трохінін Р.В., що належить ТОВ «єристівський ГЗК», та транспортного засобу «Peugot», державний номер АА2936ОМ, під керуванням Хмаренка О.М., що належить ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»(вулиця Обсерваторна, 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група»(вул. Івана Федорова, 32 А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 18 485 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 25 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

2. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

3. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 14.12.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.