Рішення № 28045699, 11.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.12 р. Справа № 5006/33/113/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Новофарм», с.Кільчень Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 31040792)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32397777)

про стягнення основного боргу в сумі 274973,60грн., пені в сумі 30164,37грн., 3% річних у розмірі 5952,64грн., інфляційних втрат в сумі 377,25грн.

за участю представників:

від позивача: Федорков В.Л. за довіреністю №393 від 21.03.2011р.,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Новофарм», с.Кільчень Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 274973,60грн., пені в сумі 30164,37грн., 3% річних у розмірі 5952,64грн., інфляційних втрат в сумі 377,25грн.

Ухвалою від 01.11.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/113/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №Н-129 YS-11 від 29.09.2011р. в частині своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 274973,60грн. та підстави для нарахування пені у розмірі 30164,37грн., 3% річних у розмірі 5952,64грн., інфляційних втрат у розмірі 377,25грн

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про надання послуг №Н-129 YS-11 від 29.09.2011р., додатку №1 до договору, актів здавання-приймання виконаних робіт №ОУ-П-02520 від 01.12.2011р., №ОУ-П-02417 від 17.11.2011р., №ОУ-П-02293 від 07.11.2011р.,претензій №71ю від 11.05.2012р., рахунків-фактури від 01.12.2011р., від 17.11.2011р., від 07.11.2011р., довіреності б/н від 06.05.2011р., листа б/н від 29.09.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач виклав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

11.12.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким проти позову заперечує та зазначає, що Шинкарьов В.Л. не мав права укладати вищезазначений договір, оскільки сума цієї угоди перевищує 50000,00грн. та він не був узгоджений з директором ТОВ «Сінтезпродсервіс», у зв'язку із чим, господарський суд має реалізувати надане йому п.1. ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право і визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

29.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НовоФарм» (виконавець) та Відокремленим підрозділом «Роднік» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» (замовник) укладено договір про надання послуг №Н-129 YS-11 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з виконання сільськогосподарських робіт на сільгоспугіддя замовника, які в подальшому іменуються «послуги», а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити вартість послуг виконавця згідно умовам цього договору (п.1 Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг та порядок їх оплати за договором.

Доказів визнання в судовому порядку Договору недійсним сторонами суду не представлено.

Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вище зазначалось, відповідач посилається на те, що Шинкарьов Л.В. не мав права укладати вищезазначений договір з боку відповідача оскільки був обмежений в повноваженнях та не володів необхідним обсягом дієздатності, а відповідно, виконання угоди цією особою не може свідчити про її схвалення юридичною особою без узгодження такої угоди уповноваженими на те органами, у зв'язку із чим суд має реалізувати надане йому п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право і визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до положень ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5. Правочин має вчинятися у формі , що встановлена законом.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в статті 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, суд повинен з'ясувати, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника правочину, у чому полягає не спрямованість дій сторін на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши вищезазначений Договір судом встановлено, що останній з боку замовника підписаний директором Шинкаревим В.Л., повноваження якого підтверджуються довіреністю б/н від 06.05.2011р., за якою визначено, що ТОВ «Сінтезпродсервіс» уповноважує начальника відокремленого підрозділу «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» Шинкарьова В.Л. укладати господарські договори, контракти та угоди на суму, що не є більшою за 50000,00грн. (якщо сума договору є рівною або більше 50000,00грн., укладати господарські договори, контракти та угоди за погодженням із директором ТОВ «Сінтезпродсервіс») і завіряти їх печаткою відокремленого підрозділу, та повідомленням від 29.09.2011р. ТОВ «Синтезпродсервіс», підписаного директором Аслановим Г.П., за змістом якого ТОВ «Сінтезпродсервіс» дозволяє начальнику відокремленого підрозділу «Родник» ТОВ «Сінтезпродсервіс» Шинкарьову В.Л. укласти договір з ТОВ з іноземними інвестиціями «НовоФарм» на суму, що перевищує 50000,00грн.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, дослідивши спірний Договір суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання останнього недійсним, у зв'язку з чим, посилання відповідача на недійсність вказаного Договору судом відхиляється.

За п.9.4. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п.7.1. Договору виконавець здає, а замовник приймає виконані роботи на підставі акту здачі-прийомки виконаних робіт за відповідний етап.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що замовник має право відмовитись від підписання актів прийомки-здачі виконаних робіт у випадку невідповідності обсягів, визначених в актах приймання-здавання виконаних робіт, фактично виконаним.

Так, сторонами складені акти здавання-приймання робіт б/н від 07.11.2011р. на суму 102273,60грн., б/н від 17.11.2011р. на суму 87560,00грн., б/н від 01.12.2011р. на суму 85140,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

За п.5.1. Договору визначено, що оплата за послуги виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкових розрахунків на підставі виставлених рахунків в такому порядку:

5.1.1. передплата 20% перераховується замовником на рахунок виконавця за 3 банківських дні до початку робіт,

5.1.2. залишкова частина суми сплачується замовником поетапно за фактично виконані роботи виконавцем протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання актів приймання-здавання етапів виконаних робіт. Етап складає 7 календарних днів.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом б/н від 07.11.2011р. на суму 102273,60грн. становить 14.11.2011р., б/н від 17.11.2011р. на суму 87560,00грн. - 24.11.2011р., б/н від 01.12.2011р. на суму 85140,00грн. - 08.12.2011р.

Однак, у встановлений термін замовник не здійснив розрахунки з виконавцем, внаслідок чого виникла за Договором заборгованість.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 274973,60грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки заборгованість у розмірі 274973,60грн. відповідачем не була сплачена у встановлений строк та доказів погашення вказаної заборгованості суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими, доведеними належним чином, та є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 30164,37грн., 3% річних у розмірі 5952,64грн., інфляційні втрати у розмірі 377,25грн. за період з 15.11.2011р. по 14.08.2012р. за актом б/н від 07.11.2011р., з 25.11.2011р. по 14.08.2012р. за актом б/н від 17.11.2011р., з 09.12.2011р. по 14.08.2012р. за актом б/н від 01.12.2011р.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавця, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за яких нараховується пеня, за весь період прострочення.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» господарським судом встановлено, що позивачем допущено помилку в частині визначення сум вищевказаних нарахувань.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 30138,21грн., 3% річних - 5938,62грн., інфляційних втрат - 372,57грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Новофарм», с.Кільчень Дніпропетровської області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 274973,60грн., пені в сумі 30164,37грн., 3% річних у розмірі 5952,64грн., інфляційних втрат в сумі 377,25грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, б.74, ідентифікаційний код 32397777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Новофарм» (51233, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с-ще Кільчень, вул.Привокзальна, буд.1А, ідентифікаційний код 31040792) заборгованість у розмірі 274973,60грн., пеню у розмірі 30138,21грн., 3% річних у розмірі 5938,62грн., інфляційні втрати у розмірі 371,57грн., судовий збір у розмірі 6228,44грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 11.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2012р.

Суддя Сич Ю.В.