Рішення № 28045685, 12.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.12 р. Справа № 5006/25/147/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми заборгованості у розмірі 7059,77 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Ейемджи груп» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» заборгованості за Договором про співробітництво в галузі перестрахування та ретроцесії № 47-ФП на суму 7059,77 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 6479, 48 грн., пені 464,97грн., 3% річних у розмірі 68,01 грн. та інфляційних витрат у розмірі 47,31 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті ст.ст. 530,549,610,612,625 Цивільного Кодексу України, ст.. 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 06.11.2012р., 15.11.2012р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2007 р. між ЗАТ «Міська страхова компанія» (правонаступник - ПРАТ «Міська страхова компанія», Відповідач), та Командитним товариством «Страхова інвестиційна корпорація «Стрінкор», правонаступником якого є ПрАТ «СК «ЕЙЕМДЖИ ГРУП» (Позивач) був укладений договір № 47-ФП «Про співробітництво в галузі перестрахування та ретроцесії» (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.2. договору страховик може передавати, а перестраховик може приймати у перестрахування ризики за оригінальними договорами страхування, які укладено страховиком з страхувальниками, а також ризики взяті страховиком за договорами про перестрахування з іншими страховиками.

Згідно до пункту 1.3 договору для здійснення перестрахування сторони можуть в письмовій формі укладати між собою договори про факультативне перестрахування (Ковер-ноти) окремо по кожному ризику або по сукупності ризиків.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що страховик/перестрахувальник (ретроцедент), який уклав з перестраховиком/ретроцесіонером договір про перестрахування (договір про ретроцесію), залишається відповідальним перед страхувальником/страховиком у повному обсязі згідно з оригінальним договором страхування/договором про перестрахування.

У розумінні п. 5.1 Договору перестраховик зобов`язан виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, викладених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, що відбулися в період дії пов'язаного з ним договору перестрахування, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування.

Підпунктом 10.4.6 Договору визначено вичерпний перелік причин за наявності яких Відповідач має право відмовити Позивачеві у виплаті своєї частини страхового відшкодування або зменшити її.

Згідно до п.11.1, 11.2 Договору, якщо у Ковер-ноті не узгоджене інше, страховик (перестрахувальник) сплачує на розрахунковий рахунок (перестраховика) перестрахувальну премію не пізніше 10 банківських днів з дати одержання страхової премії від страхувальника. Перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на розрахунковий рахунок страховика або застрахованої особи не пізніше 10 робочих днів з дати одержання перестраховиком від страховка документів зазначених у п.10.3.1 договору.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

З огляду на зміст Договору №47-ФП «Про співробітництво в галузі перестрахування та ретроцесії» від 01.10.2007 р., сторони укладають між собою конкретні договори перестрахування (Ковер-ноти), відповідно до яких Відповідач виступає у ролі Перестраховика, тобто стороною договору, яка приймає страховий ризик у перестрахування, а Позивач - Перестрахувальником, тобто стороною договору яка передає страховий ризик у перестрахування.

26 липня 2011 року Савенко Олександр Володимирович подав до ПрАТ «СК «ЕЙЕМДЖИ ГРУП» заяву на страхування автотранспортного засобу марки Fiat Linea, державний номер АН 3944 НС, уклав договір страхування наземного транспорту № 260961/71/00018/11 від 26.07.2011 року, страхова сума якого складає 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.)

На виконання умов договору № 47-ФП про співробітництво в галузі перестрахування (ретроцесії) ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" запропонувала ПрАТ „Міська страхова компанія" у перестрахування, а ПрАТ „Міська страхова компанія" прийняла за ковер-нотом № 97/454/11 від 26.07.2011 року ризик по страхуванню наземного транспорту (крім залізничного), відповідальність якого складає 20 000, 00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.), що складає 20, 00 % від страхової суми.

01 грудня 2011 року з застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок, передбачений Договором страхування.

02 грудня 2011 року ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" відповідно до п. 10.1.6. Договору про співробітництво в галузі перестрахування № 47-ФП від 01.10.2007 року повідомила ПрАТ „Міська страхова компанія" про зазначений страховий випадок.

21 березня 2012 року ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" направила пакет документів ПрАТ „Міська страхова компанія" з вимогою виплати страхового відшкодування в розмірі 4 970, 80 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 80 коп.). Дата отримання документів 30.03.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Термін не виконання зобов'язання станом на 03.09.2012 року становить 150 днів.

31 жовтня 2011 року Сліпець Петро Петрович подав до ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" заяву на страхування автотранспортного засобу марки Mercedes-Benz S 500 L4M, державний номер АА 7077 ВХ, уклала договір страхування наземного транспорту № 110000/71/00126/11 від 31.10.2011 року, страхова сума якого складає 560 000, 00 грн. (п'ятсот шістдесят тисяч гривень 00 коп.)

На виконання умов договору № 47-ФП про співробітництво в галузі перестрахування (ретроцесії) ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" запропонувала ПрАТ „Міська страхова компанія" у перестрахування, а ПрАТ „Міська страхова компанія" прийняла за ковер-нотом № 97/712/11 від 31.10.2011 року ризик по страхуванню наземного транспорту (крім залізничного), відповідальність якого складає 53 200, 00 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті гривень 00 коп.), що складає 9, 50 % від страхової суми.

16 березня 2012 року з застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок, передбачений Договором страхування.

16 березня 2012 року ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" відповідно до п. 10.1.6. Договору про співробітництво в галузі перестрахування № 47-ФП від 01.10.2007 року повідомила ПрАТ „Міська страхова компанія" про зазначений страховий випадок.

20 квітня 2012 року ПрАТ „СК"ЕЙЕМДЖИ ГРУП" направила пакет документів ПаАТ „Міська страхова компанія" з вимогою виплати страхового відшкодування в розмірі 1 508, 68 грн. (одна тисяча п'ятсот вісім гривень 68 коп.). Дата отримання документів 07.05.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Термін не виконання зобов'язання станом на 03.09.2012 року становить 113 днів.

Відповідно до п. 10.3.1. Договору, перестраховик зобов'язаний сплатити Перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього Договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений цим Договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свій обов'язок відповідно не виконав, свою частку страхового відшкодування по вищенаведеним страховим подіям на розрахунковий рахунок АТЗТ СК "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" не перерахував.

На підстав статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що загальна сума боргу за договором складає 6479, 48 грн. і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом пункту 11.9 договору №47-ФП «Про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцессії», у разі невиконання узгоджених термінів виконання платежів за цим договором, за письмовим повідомленням однієї зі сторін, сторона, яка не виконала зобов'язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу, яка прострочена, за кожен день затримки платежу.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 11.9 Договору №47-ФП від 01.10.2007 р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить укладені сторонами Ковер-ноти, оскільки ними установлені ціни договору - страхові суми.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про співробітництво в галузі перестрахування та ретроцесії, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Разом з тим, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 30 травня 2011 року по справі № 6-49цс12 від 06.06.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними. Отже позовні вимоги щодо стягнення пені 464,97 грн., 3% річних у розмірі 68,01 грн. та інфляційних витрат у розмірі 47,31 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми заборгованості у розмірі 7059,77 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми заборгованості у розмірі 7059,77 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (вул. Краснооктябрська, 111, м. Донецьк, 83053, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» (02140, м. Київ, пр-т. Бажана, 10-А офіс 3-А, код ЄДРПОУ 20783470) суму заборгованості у розмірі 7059 (сім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 77 коп., яка складається із суми основного боргу в розмірі 6479, 48 грн., пені 464,97грн., 3% річних у розмірі 68,01 грн. та інфляційних витрат у розмірі 47,31 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (вул. Краснооктябрська, 111, м. Донецьк, 83053, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейемджи груп» (02140, м. Київ, пр-т. Бажана, 10-А офіс 3-А, код ЄДРПОУ 20783470) витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 грудня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2012р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.