Рішення № 28041615, 12.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2511/1226/2012 Провадження № 22-ц/2590/3860/2012 Головуючий у I інстанції - Морозов О.Б.Категорія - цивільна Доповідач - Скрипка А. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Руденко О.М.за участю:ОСОБА_5, представників відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства „Холминське лісове господарство" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 27.08.2012 року звернувся з позовом до державного підприємства „Холминське лісове господарство", в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 3847 гривень 95 копійок. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначав, що він з 14.04.2010 року по 12.12.2011 року працював на посаді сортувальника виробів з деревини державного підприємства „Холминське лісове господарство". Наказом № 214-н від 12.12.2011 року він був звільнений із займаної посади за станом здоров'я, на підставі п.2 ч.1 статті 40 КЗпП України. Позивач вказує, що він пред'явив до відповідача письмову вимогу про розрахунок при звільненні, яку надіслав рекомендованим повідомленням на адресу відповідача 28. 02. 2012 року. Вказана вимога позивача була отримана відповідачем 01. 03. 2012 року, і відповідач 17. 03.2012 року поштовим переказом частково виплатив позивачу суму, що належала ОСОБА_5 при звільненні. В подальшому, після письмового звернення позивача 26. 04. 2012 року до відповідача щодо отримання вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а саме 26.05.2012 року позивач ще додатково отримав від відповідача вихідну допомогу при звільненні, передбачену статтею 44 КЗпП України в розмірі 1 053 грн. 84 коп., згідно поштового переказу. Позивач зазначає, що відповідач не виконав вимоги ч.1 статті 117 КЗпП України та не виплатив ОСОБА_5 його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку. Таким чином, як вважає позивач, сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 3 847 грн. 95 коп. При цьому позивач виходить з того, що затримка розрахунку при звільненні тривала з 03.03.2012 року по 26. 05. 2012 року - 85 днів, а середньоденний заробіток позивача, згідно даних відповідача, складає 45 грн. 27 коп. за 1 календарний день; сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (26.05.2012 року) складає 3 847 грн. 95 коп., зокрема, 45грн. 27 коп. х 85 днів = 3 847 грн. 95коп.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до державного підприємства „Холминське лісове господарство" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги та стягнути з державного підприємства „Холминське лісове господарство" середній заробіток за весь час несвоєчасного розрахунку при звільненні в сумі 3 847 грн. 95 коп. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду є необгрунтованим, його ухвалено з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що суд невірно визначив правову природу позову, а також не встановив, за який строк і коли саме ОСОБА_5 належало отримати від відповідача середній заробіток за весь час його затримки. Апелянт вказує, що відмовляючи в задоволенні вимог позову з причини пропуску строку звернення до суду і посилаючись при цьому на статтю 267 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції взагалі не навів відповідних мотивів, яким чином позивач у квітні місяці 2012 року міг довідатись, що відповідач розрахується з ним 26.05.2012 року та при цьому самостійно не виплатить йому середній заробіток за час затримки розрахунку. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки судом першої інстанції не були враховані роз'яснення частини 5 пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 року № 13 '' Про практику застосування судами законодавства про оплатк праці'' відносно того, що перебіг строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки починається з наступного дня після проведення виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, тобто в даному спорі після 27.05.2012 року. Також апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в якому зазначено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган , з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Таким чином, як стверджує апелянт, він 27.08. 2012року, тобто в тримісячний строк звернувся до суду з позовом про недотримання відповідачем ч.1 статті 117 КЗпП України та, відповідно, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Апелянт просить за даних обставин скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу державне підприємство „Холминське лісове господарство" просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 19.10.2012 року залишити без змін. Державне підприємство „Холминське лісове господарство" погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_5 тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач 26.04.2012 року знав про невиплачену йому вихідну допомогу, про що зазначив в листі до відповідача, і строк звернення до суду, на думку відповідача, повинен відраховуватись саме з цієї дати, а не з дати фактичного розрахунку з позивачем по виплаті всіх належних йому при звільненні сум.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції на підставі приписів п.4, ч.1 статті 309 ЦПК України, - скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення по суті заявленого позову, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до державного підприємства „Холминське лісове господарство" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити; стягнути з державного підприємства „Холминське лісове господарство" на користь ОСОБА_5 3 847 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції вказав, що позивач пропустив без поважних причин строк звернення до суду з даним позовом, що у відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову. Проте, на думку апеляційного суду, вказаний висновок суду першої інстанції не узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджується її матеріалами, що з 14.04.2010 року по 12.12.2011 року, ОСОБА_5 працював на посаді сортувальника виробів з деревини державного підприємства „Холминське лісове господарство" ( а. с. 30 - 31, 63 - 64).

Наказом № 214-н від 12.12.2011 року позивача було звільнено із займаної посади за станом здоров'я, на підставі п.2 статті 40 КЗпП України.

Як вбачається з рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 13.08.2012 року за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства '' Холминське лісове господарство'' про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки ( а. с. 30 - 31), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19. 09. 2012 року ( а. с. 63 - 64), копію наказу про звільнення позивачу було направлено відповідачем поштою 14.12.2011року. З причини відсутності позивача на роботі трудова книжка була йому надіслана поштою, на його вимогу, 20. 03. 2012 року.

Згідно матеріалів справи ( а. с. 5 - 8), позивач пред'явив до відповідача письмову вимогу про розрахунок при звільненні, яку надіслав рекомендованим повідомленням на адресу відповідача 28. 02. 2012 року. Вказана вимога позивача була отримана відповідачем 01.03.2012 року, і відповідач 17. 03.2012 року поштовим переказом частково виплатив позивачу суму, що належала ОСОБА_5 при звільненні. При цьому позивачу не була виплачена вихідна допомога у відповідності до приписів статті 44 КЗпП України. В подальшому, після письмового звернення позивача 26.04.2012 року (а.с.29, 37) до відповідача щодо отримання вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а саме 26.05.2012 року позивач ще додатково отримав від відповідача поштовим переказом вихідну допомогу при звільненні, передбачену статтею 44 КЗпП України в розмірі 1 053 грн. 84 коп.

Вказана вихідна допомога в сумі 1053 грн. 84 коп. була одержана ОСОБА_5 26.05.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання переказу (а. с. 10), і вказана обставина не заперечується сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду за захистом свого права, оскільки позивач станом на 26.04.2012 року знав про невиплачену йому відповідачем вихідну допомогу, про що сам зазначив в листі до відповідача, з клопотанням про поновлення вказаного строку до суду позивач не звертався. Вихідна допомога була відповідачем позивачу виплачена 26.05.2012 року, а з позовом до державного підприємства „Холминське лісове господарство" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_5 звернувся 27. 08. 2012 року, при цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з даним позовом є підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, оскільки заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 116 КЗпП України, яка регламентує строки розрахунку при звільненні, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Зокрема, ч.1 вказаної норми закону визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Положення ч.1 статті 233 КЗпП України регламентують, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу дав роз'яснення, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є встановлення дня фактичного розрахунку з працівником.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з фактичних обставин справи, зокрема, того, що остаточний розрахунок з позивачем при звільненні проведено відповідачем 26. 05. 2012року, і вказана обставина підтверджена матеріалами справи і не заперечується сторонами, висновок суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_5 тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суперечить нормам матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, оскільки перебіг цього строку починається з наступного дня після проведення розрахунку, незалежно від тривалості затримки розрахунку. В даному випадку перебіг даного строку для ОСОБА_5 починався з 27.05.2012 року, оскільки фактично остаточний розрахунок з ним відповідачем був проведений 26.05.2012 року. Відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції Куликівського районного суду Чернігівської області (а.с.3), з позовною заявою ОСОБА_5 до державного підприємства „Холминське лісове господарство" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся 27.08.2012 року, тобто в межах тримісячного строку, встановленого приписами статті 233 КЗпП України.

Таким чином, вимоги заявленого позову підлягають задоволенню, і на користь позивача з відповідача необхідно стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - 26. 05. 2012 року. Розрахунок проводиться наступним чином: середньоденний заробіток позивача, згідно представленої відповідачем довідки № 455 ( а. с. 9), складає 45 грн. 27 коп. за 1 календарний день. Період затримки розрахунку при звільненні тривав з 03.03.2012 року по 26.05.2012року, що дорівнює 85 днів. Визначаємо суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - 45 грн.27 коп. (середньоденний заробіток ОСОБА_5 ) х ( помножуємо) на 85 = 3847 грн. 95 коп. Виходячи з правового аналізу ч.2 статті 117 КЗпП України, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що оскільки між сторонами спору про розмір суми, які підлягала до виплати позивачу, не було, відповідач 26.05.2012 року виплатив позивачу суму вихідної допомоги у повному обсязі, то відсутні підстави для зменшення розміру суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, розмір суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є співмірним з розміром суми несвоєчасно виплаченої позивачу вихідної допомоги.

Відповідно до приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп. за апеляційний розгляд справи за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок № 31210206780002 в ГУДКСУ у Чернігівській області (МФО 853592), отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398.

Керуючись статтями : 116; ч.1 статті 117, 233 КЗпП України, статтями : 88, 303, 304, 307; п.4, ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до державного підприємства „Холминське лісове господарство" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з державного підприємства „Холминське лісове господарство" на користь ОСОБА_5 3 847 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з державного підприємства „Холминське лісове господарство" судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп. за апеляційний розгляд справи за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок № 31210206780002 в ГУДКСУ у Чернігівській області (МФО 853592), отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: