Рішення № 280383, 10.10.2006, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року місяця жовтня дня 10 колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.

Суддів: Чистякової Т.І.,

Даніла Н.М.

При секретарі: Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Агрофірма"Крим" про стягнення заборгованості по заробітній платі і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою голови Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Агрофірма"Крим" на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 листопада 2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства агрофірма „Крим" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах з 1993 року по 20 червня 2003 року, коли звільнився за власним бажанням. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі склала 11000, 41 грн. Відповідач у порушення вимог трудового законодавства до теперішнього часу розрахунок з ним не призвів, незважаючи на його неодноразові звернення. Неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка виразилась в його моральних та фізичних стражданнях з приводу невиплати заробітної плати, розмір моральної шкоди оцінює в сумі 5500 грн.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 1999 року по 2003 рік в сумі 29 276 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., посилаючись на те, що за даними податкової інспекції в Бахчисарайському районі та Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі, виходячи з суми нарахованих податків та страхових внесків, загальна сума його заробітної плати за 1999-2003 роки складає 29 276 грн.

Рішенням Бахчисарайського районного суду від 24 листопада 2005 року позов задоволено частково, з СЗАТ АФ „Крим" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 26276 грн. та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судовій збір в дохід держави в сумі 271 грн. 26 коп.

Не погодившись з рішенням суду, Сільськогосподарське ЗАТ „Агрофірма " Крим" подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування, як необгрунтованого і такого, що не відповідає обставинам справи, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що розрахунок з позивачем було призведено в день звільнення, заборгованість СЗАТ АФ „Крим" ОСОБА_1 по заробітній платі відсутня, що підтверджується висновком фахівця згідно з результатом дослідження бухгалтерських документів, данні ПФУ в Бахчисарайському районі про суму нарахованого доходу та утримання внесків в ПФУ не можуть свідчити про наявність заборгованості по заробітній платі. Висновок суду в частині стягнення моральної шкоди апелянт також вважає необгрунтованим, оскільки

2

позивач не надав доказів моральних страждань та порушення звичайних життєвих умов.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та адвоката з боку відповідача, розглянувши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ЗОЗ ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і ним доведені як в частині невиплаченої заробітної плати у розмірі 26276 грн., так і у спричиненні моральної шкоди на підставі норм КЗпП України та Закону України „ Про оплату праці".

Між тим, такі висновки суду є необгрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи і доказам, які надали сторони на засадах змагальності ( ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач працював у відповідача з 1993 року по 2003 року, але не навів доказів про розмір його заробітної плати щомісячно, не перевірив з чого саме утворилась заборгованість, не визначив період заборгованості.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 наполягав на тому, що він перебував у трудових відносинах з Агрофірмою „Крим" і не одержав заробітну плату з вини роботодавця, як на доказ посилався на відомості з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів в період з 1998 року по 2004 рік ( а.с.18) та на дані інформаційного центру системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України у вигляді розгорнутої виписки з облікової картки застрахованої особи про нарахований заробіток та доходи ( внески), які враховуються для пенсії (а.с. 19-21).

За таких підстав, судова колегія, аналізуючи докази по справі, дійшла висновку, що в 1998 - 2004 роках ОСОБА_1 мав дохід, який було не тільки нараховано, а і сплачено відповідачем, про що повідомлено Пенсійний фонд (а.с. 19-21).

Доводи позивача про те, що самі данні Державної податкової адміністрації України та Пенсійного фонду України є доказами невиплати заробітної плати за тривалий час роботи у відповідача, на думку колегії, не обґрунтовані.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі КЗпП України, то суду першої інстанції необхідно було враховувати, що такі вимоги ним заявлені вперше тільки 23 березня 2005 року з порушенням вимог ст.233 КЗпП України про строки, згідно з якою захист порушеного права був можливий лише в тримісячний строк. Не розповсюджується строк на спір про оплату праці лише з 01 серпня 2001 року. На поважність причин позивач не посилався і не навів їх ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

За таких підстав, в задоволенні позову суд першої інстанції повинен був відмовити за пропуском строку позовної давнини за період з 1999 року до 01.08.2001 року.

Щодо позовних вимог з 01 серпня 2001 року по 20 червня 2003 року, то в задоволенні позову позивачу належить відмовити за його недоведеністю на підставі змагальності сторін щодо невиплати заробітної плати при звільненні.

Оскільки судовою колегією не встановлено порушення трудових прав позивача на підставі норм КЗпП України, то немає підстав і для задоволення позову позивача про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України.

Справа № 22-2537/2006

Виходячи з наведеного, судове рішення не можно визнати законним і обґрунтованим. Колегія вважає за необхідне скасувати його та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1.

Згідно зі ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу голови Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Агрофірма"Крим" задовольнити, рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 листопаду 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства „Агрофірма"Крим" про стягнення заборгованості по заробітній платі і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. на розрахунковий рахунок 37313011000322 в УДК АРК МФО 824026 ОКПО 05383075, отримувач - Апеляційний суд АР Крим.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді:

Любобратцев^а Н.І. Чистякова Т.І. Даніла Н.М.

Справа №22-2537/2006

Головуючий у суді першої інстанції: Атаманюк Г.С. Доповідач: Даніла Н.М.