Рішення № 267878, 23.08.2006, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

Справа № 22-Ц-1355-Ф/06 Головуючий у першій інстанції Українець Л.І.

Суддя-доповідач Соболюк MM

Рішення ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі

Головуючого, судді Ломанової Л.О.

Суддів Соболюка М.М., Мамасуєвої Л.О.,

при секретарі Апостолові О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського Районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості по зарплаті, індексації, допомоги на оздоровлення, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні'2005 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Ленінського Районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості по зарплаті, індексації у зв'язку з несвоєчасною її виплатою, допомоги на оздоровлення, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 09.07.2002 року працював на підприємстві провідним фахівцем-юристом. Наказом НОМЕР_1 по підприємству був переведений на посаду головного фахівця-юриста з посадовим окладом 333 грн. та 50% місячної надбавки а усього - 500 грн. Наказом НОМЕР_2 по підприємству був введений новий штатний розпис, де йому як юрисконсульту призначена оплата праці у розмірі 303 грн. та 40% надбавка. Вважає, що зменшення йому заробітної плати суперечать КЗпП України у зв'язку з тим, що він не був попереджений про зміну оплати праці та не давав згоди про зменшення заробітної плати. Просить суд стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату за період його роботи з 01.10.2004 по 01.08.2005 з урахуванням індексації. Крім того, невиплата заробітної плати завдала йому моральни страждання які він оцінює в розмірі 1699 грн., крім того позивач просить стягнути допомогу на оздоровлення в сумі 500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Ленінського районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості п заробітної платі з урахуванням індексації, допомоги на оздоровлення, відшкодування моральної шкоди було відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та . ухвалити нове, яким задовольнити йо/о позов або направити справу на новий розгляд;

посилаючись на те що, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, також не повністю з'ясовані всі обставини, які мають суттєве значення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року - скасуванню з ухваленням нового.

Відповідно до п. З і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 09.07.2002 року згідно наказу 39-к був прийнятий на посаду провідного фахівця-юриста до Ленінського районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

Наказом НОМЕР_1 позхивач був переведений на посаду головного фахівця-юриста з посадовим окладом 333 грн. та 50% місячної надбавки а усього заробітна плата складала 500 грн.

12 жовтня 2004 року наказом НОМЕР_2 по підприємству був введений новий штатний розпис, яким введена посада юрисконсульта та призначена оплата праці у розмірі 303 грн. та 40% надбавки.

Зі змінами в штатному розпису та змінами в оплаті праці позивач був ознайомлений 19.07.2004 року та 12.10.2004 року, про що свідчить його підпис та письмові зауваження та робить необгрунтованим його посилання на те, що він не знав про істотні зміни в оплаті праці.

Згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України, відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацію, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, є підставами припинення трудового договору.

ОСОБА_1 після ознайомлення зі змінами в штатному розпису, згідно якого відбувається зменшення оплати праці, від роботи не відмовлявся та питання про звільнення не ставив.

Відповідно до ст. ст. 32, 103. КЗпП України, про зміну істотних умов оплати праці, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяця. Як вбачається з розрахунків, наданих відповідачем, керівництво підприємства, не зважаючи на вимоги ст. 32 КЗпП України, проводило оплату праці ОСОБА_1 за новими умовами, згідно нового штатного розпису з першого листопада 2004 року, що погіршує його умови праці. (а.с.9).

З таких підстав колегія судів вважає обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про стягування з відповідача за два місяці (листопад, грудень 2004 року) після видання наказу про зміну штатного розпису, різницю в оплаті праці позивача з урахуванням компенсації за затримку розрахунків заробітної плати, яка складає 159 грн. 33 коп. (листопад 81,03 (500-424,20=75,80 + компенсація 5,23); грудень 78,3 грн. (500-424,20=75,80 + компенсація 2,56). (а.с. 9, 33)

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган, відшкодовує працівнику моральну шкоду у разі порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків и вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що недоплата заробітної плати ОСОБА_1, вимагала від нього відповідних зусиль для організації свого життя.

Разом з цим колегія не може погодитися з розміром морального відшкодування, визначеного позивачем, і вважає доцільним з урахуванням обставин справи, характеру і обсягу сіраждань, яких зазнав позивач, стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 200 грн.

Виплати на оздоровлення згідно з умовами колективного договору передбачені за у-'ов прибутку підприємства. Відповідно до наданих відповідачем доказів,, що також не заперечується позивачем, в 2004 році підприємство було збитковим. З таких підстав висновки суду першої інстанції що до відмови ОСОБА_1, про стягнення коштів на оздоровлення колегія суддів вважає обґрунтованими (а.с. 62-63, 181-182).

На підставі ст. ст. 32, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів судової палати з цивільних справ,

ВИРІШИЛА:'

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року скасувати та ухвалите нове, яким:

стягнути з Ленінського районного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (р/р №260030132563, ОКПО 32351926, МФО 384481, КФ ' ОаО «Инпромбанк» м. Феодосії) на користь ОСОБА_1;

· різницю у зарплаті за листопад 2004 року - 75 грн. 80 коп., компенсацію - 5 грн. 23 коп.; усього -81 (вісімдесят одну) грн. 03 коп.;

· різницю у зарплаті за грудень 2004 року - 75 грн. 80 коп., компенсацію - 2 грн. 56 коп.; усього - 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп.;

· відшкодування моральної шкоди в сумі 200 (двісті) грн.

В решті рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.