Ухвала суду № 28037367, 22.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. справа № 0870/7284/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіальної держаної інспекції з питань праці в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 0870/7284/12 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати неправомірним та скасувати наказ Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області від 17.07.2012 року № 37-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1.", поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу - державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що звільнення здійснено з порушенням норм законодавства, а саме позивача не було належним чином попереджено про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці; розрахунок з позивачем проведений не був, трудова книжка не видана; позивача було звільнено без отримання роботодавцем згоди профспілкової організації працівників соціальної сфери у Запорізькій області; звільнення з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог діючого законодавства України, а саме при звільненні позивача не вжито заходів щодо переміщення або переведення її у новостворений орган та порушено порядок звільнення (не попереджено про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Територіальна державна інспекція з питань праці в Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позивних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з ліквідацією Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області де працював позивач. На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що фактично не відбулося ліквідації Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області, а мала місце реорганізація державного органу зі створенням державного органу з аналогічними функціями та завданнями - Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області.

Вказана постанову суду першої інстанції також оскаржена позивачем. В апеляційній скарзі позивач фактично просить змінити постанову суду та прийняти рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу -державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області, тобто у новоствореному органі, як правонаступника прав та обов'язків Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції вимог ст..55 КАС України, якою визначено повноваження правонаступника. На думку заявника апеляційної скарги резолютивна частина постанову мала бути винесена саме щодо правонаступника і суд мав поновити позивача на роботі в Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 01.08.2007 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області та призначена на посаду провідного державного інспектора праці як така, що пройшла за конкурсом. 14.04.2008 року призначена на посаду головного державного інспектора праці. 01.10.2010 року позивач призначена тимчасово на посаду на посаду заступника начальника відділу - державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області зі збереженням основної посади на час навчання ОСОБА_2.

17.07.2012 року Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області було прийнято наказ № 37-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1.», яким відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 з 17 липня 2012 року звільнено з посади заступника начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю державного інспектора праці, у зв'язку з ліквідацією територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача і такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, як встановлено нормами ч.2 цієї ж статті, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що процедуру ліквідації Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області було розпочато на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 346 від 28.03.2011 року "Про ліквідацію урядових органів".

Згідно преамбули зазначеної Постанови КМУ, вона прийнята на виконання п.4 ст. 7 Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", яким Кабінету Міністрів України приписано "вжити заходів щодо ліквідації урядових органів в системі центральних органів виконавчої влади".

Відповідно до ст. 5 Указу установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Згідно ст. 2 Указу Президента України від 06.04.2011 року №386/2011 "Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці" Державна інспекція України з питань праці є правонаступником прав та обов'язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю - урядового органу, що діяв у системі Міністерства праці та соціальної політики України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 р. № 879, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з питань праці за переліком згідно з додатком (серед яких і Територіальна державна інспекція з питань праці у Запорізькій області). Пунктом 2 вказаної постанови передбачено, що територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та зобов'язань територіальних органів Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, який ліквідується; територіальні органи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державної інспекції з питань праці.

З огляду на викладені норми права, суд першої інстанції обґрунтовано дослідив Положення про територіальну державну інспекцію з питань праці у Запорізькій області, затверджене наказом Державної інспекції України з питань праці від 15.11.2011р. №11 та Положення про територіальну державну інспекцію праці у Запорізькій області, затверджене 01.02.2006р.

З аналізу вказаних положень, копії яких долучено до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що повноваження новоствореної Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області є тотожними повноваженням ліквідованої Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області.

Встановивши такі обставини справи суд першої інстанції правильно вказав на те, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідачем не виконано, чим порушено трудові гарантії позивача як працівника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку мав місце факт порушення відповідачем вимог ч.2 ст.40 КЗпП України.

Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог ст..49-2 КЗпП України.

Так, положеннями ч. 1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, в частині дотримання вимог законодавства щодо обов'язку роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, відповідач посилався на те, що позивача про наступне вивільнення було персонально попереджено 12.04.2011р.

Такі доводи відповідача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

12.04.2011 року позивача попереджено про наступне вивільнення, про що свідчить особистий підпис останнього (а.с.48).

29.03.2012 року на підставі наказу №16-к позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу - державного інспектора праці відділу - державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю у зв'язку з ліквідацією Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області, за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, факт повідомлення про наступне вивільнення може лише свідчити про дотримання відповідачем вимог ст..49-2 КЗпП України під час звільнення позивача, яке відбулося 29.03.2012р.

Вказане звільнення позивачем оскаржено у судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року у справі №0870/4731/12 визнано протиправним та скасовано наказ Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області від 29.03.2012 № 16-к «Про звільнення з посади»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу - державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області з 29.03.2012 року. Постанову в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

На виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року (справа № 0870/4897/12), Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області було прийнято наказ від 13.06.2012 року № 33-к, яким позивача було поновлено з 29.03.2012 року на посаді заступника начальника відділу - державного інспектора праці територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області.

Після поновлення позивача на роботі, та в подальшому при вирішенні питання щодо звільнення позивача, у зв'язку з ліквідацією підприємства, відповідач був зобов'язаний виконати вимоги ст..49-2 КЗпП. Звільнення позивача 17.07.2012р. відбулося без попередження, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог ст..49-2 КЗпП.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Не знаходить суд апеляційної інстанції і підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст..235 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач підлягає поновленню саме в тій посаді та в тій організації, з якої його було звільнено. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що рішенням суду позивача не може бути поновлено на роботі у тій установі, в якій позивач не був працевлаштований, більш того, у тій посаді, в якій позивач просив поновити на роботі.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на вимоги ст..55 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказаною нормою процесуального права визначено права та обов'язки правонаступника сторони в адміністративному процесі, а не порядок поновлення працівника на роботі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі №0870/7284/12 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк