Ухвала суду № 28032825, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9219/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Держаної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ТОВ «Містечко інвалідів» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати незаконними дії ДПС у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року; податкове повідомлення -рішення ДПІ Дарницького району м. Києва ДПС від 30.03.2012 року 2011 року № 0000522220/1483/10/22-50 скасувати повністю; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір на суму 130 грн. 00 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №0000522220/1483/10/22-50 від 30.03.2012р.; присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Містечко інвалідів" судові витрати (державне мито) у розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Рішення суду вмотивовано тим, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з екологічного податку в сумі 810 грн. та неподання податкових декларацій за 1-2 квартали 2011р. є необґрунтованими і безпідставними, тому здійснене відповідачем нарахування грошових зобов'язань в сумі 1151 грн. (у т.ч.: 810 грн. - основний платіж; 341 грн. - штраф) є неправомірним і порушує права та законні інтереси позивача, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000522220/1483/10/22-50 та задоволення позову.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000522220/1483/10/22-50, яким за порушення пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, ст.. 246, п. 249.6 ст. 249, пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення»на 1151 грн. (у т.ч.: 810 грн. основний платіж; 341 грн. - штраф). Дане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта ДПІ від 19.12.2011р. №6397/2302/33054220 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р.

До того ж, за результатами перевірки відповідачем приймалося податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012р. №0000092302/375, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання про сплату екологічного податку в сумі 892,58 грн. та штрафних санкцій у розмірі 342 грн. Однак, вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано зазначеним вище рішенням ДПС у м. Києві від 26.03.2012р. №1585/10/12-314 в частині нарахування екологічного податку за розміщення твердих побутових відходів за 1, 2 квартали 2011р. на загальну суму 82,58 грн. (за 1 квартал 2011р. -41,29 грн., за 2 квартал 2011р. -41,29 грн.) та штрафних санкцій у сумі 1 грн. Після цього відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012р. №0000522220/1483/10/22-50, що містить зменшені суми податкового зобов'язання -810 грн. та штрафних санкцій -341 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача про нарахування грошових зобов'язань з екологічного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не здійснював розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, то він не являвся платником екологічного податку за розміщення відходів і не ніс зобов'язань зі сплати податку та подання податкових декларацій, а відтак не допустив порушень пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, ст.. 246, п. 249.6 ст. 249, пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Згідно з п. 240.1 ст. 240 ПК платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (пп. 240.1.3).

Відповідно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу.

Відповідно до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відходи»- спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полі гони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.0212р., яка залишена без змін, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі №2а-9217/12/2670 за позовом ТОВ «Містечко інвалідів»до ДПІ (а.с. 73-78) скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 30.03.2012р. №000052222/1485/10/22-50 про нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині розміщення відходів у вигляді люмінесцентних ламп за попередні періоди (до 01.01.2011р.).

У вказаних рішеннях суди першої і апеляційної інстанцій зазначили, що позивач не мав спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому він не здійснював розміщення відходів у вигляді люмінесцентних ламп та в подальшому передавав їх спеціалізованим організаціям.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, оскільки позивач не здійснював розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, то він не являвся платником екологічного податку за розміщення відходів і не ніс зобов'язань зі сплати податку та подання податкових декларацій.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Держаної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.